Постанова
Іменем України
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 757/28450/21-ц
провадження № 61-7704св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 листопада 2022 року в складі судді Ільєвої Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 23 березня 2023 року в складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С. і за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 березня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") та просив: розірвати договір банківського вкладу "Стандарт" від 20 липня 2012 року № SAMDN25000727323788, укладений на строк 12 місяців між ним та АТ КБ "ПриватБанк"; стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на його користь суму заборгованості в розмірі 16 361, 04 долар США.
На обґрунтування вимог зазначав, що 20 липня 2012 року уклав з АТ КБ "ПриватБанк" договір банківського вкладу № SAMDN25000727323788 "Стандарт" на строк 12 місяців, за умовами якого вніс на депозитний рахунок 9 470,00 доларів США до 20 липня 2013 року включно під 10 % річних.
Станом на дату подання позову сума вкладу за договором № SAMDN25000727323788 не змінювалась, він не вносив додаткові кошти на депозитний рахунок.
25 листопада 2016 року він надіслав до АТ КБ "ПриватБанк" засобами поштового зв`язку заяву про розірвання договору № SAMDN25000727323788 та повернення депозитних коштів, однак вказана вимогу банк не виконав.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень
РішеннямПечерського районного суду м. Києва від 14 листопада 2022 року позов задоволено частково.
Розірвано договір банківського вкладу "Стандарт" від 20 липня 2012 року № SAMDN25000727323788, укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк".
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором "Стандарт" від 20 липня 2012 року № SAMDN25000727323788 в розмірі 16 361, 04 долар США, що складається з суми депозитних коштів у розмірі 9 470, 00 доларів США та суми відсотків у розмірі 6 891, 04 долар США.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму пені за договором "Стандарт" від 20 липня 2012 року № SAMDN25000727323788 в розмірі 252 005, 33 грн.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь держави 8 503, 33 грн судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з доведеності факту укладення між сторонами договору банківського вкладу, оскільки позивачем підтверджено внесення грошових сум на вкладний (депозитний) рахунок.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення позивачу банківського вкладу та відсотків, наявні підстави для стягнення з відповідача пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", розмір якої становить 2 759 458,10 грн.
Враховуючи, що розмір нарахованої позивачем неустойки значно перевищує розмір збитків, її розмір підлягає зменшенню на підставі частини третьої статті 551 ЦК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 березня 2023 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором "Стандарт" від 20 липня 2012 року № SAMDN25000727323788 у розмірі 9 470, 00 доларів США, суми депозитних коштів та процентів в розмірі 1 328, 50 доларів США.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь держави 8 657, 92 грн судового збору.
В решті позовних вимог відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що 29 листопада 2016 року позивач подав заяву про повернення коштів та розірвання договору банківського вкладу, тому згідно пункту 7 він вважається розірваним з 02 грудня 2016 року.
Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються, тому відсутні підстави для нарахування процентів за договором банківського вкладу з 02 грудня 2016 року.
З моменту розірвання договору банківського вкладу за заявою клієнта на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів", а відтак пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 цього Закону не нараховується.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У травні 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 листопада 2022 року і постанову Київського апеляційного суду від 23 березня 2023 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування судом апеляційної інстанції норм прав без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, від 10 березня 2021 року в справі № 607/11746/17, від 06 жовтня 2021 року в справі № 263/11275/18, від 27 квітня 2022 року в справі № 321/1260/19, від 01 червня 2022 року в справі № 904/1721/20, від 28 вересня 2022 року в справі № 530/1995/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказувало, що апеляційний суд не надав належну оцінку доказам, наявним у справі, які свідчать про відсутність зобов`язання банку перед позивачем та неналежність відповідача у справі у зв`язку з переведенням боргу на ТОВ "ФК "Фінілон".
Розміщення банком повідомлення від 15 лютого 2015 року на офіційному сайті про подання (надсилання) письмових заперечень (висловлення незгоди) щодо переведення боргу на ТОВ "ФК "Фінілон" було правомірною дією банку. У звʼязку з неотриманням заперечень відбулося переведення боргу на підставі договору від 17 листопада 2014 року.
У червні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 березня 2023 року та залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 листопада 2022 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм прав без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі № 320/5115/17, від 11 листопада 2021 року в справі № 183/3248/16, від 17 листопада 2021 року в справі № 757/19/19-ц, від 23 листопада 2021 року в справі № 334/2750/20, від 01 грудня 2021 року в справі № 757/13186/19-ц, від 01 грудня 2021 року в справі № 757/18534/19, від 08 грудня 2021 року в справі № 644/2177/19, від 09 грудня 2021 року в справі № 201/7316/16, від 28 листопада 2022 року в справі № 202/5076/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Безпідставними є висновки про автоматичне розірвання договору банківського вкладу у звʼязку з направленням позивачем відповідної заяви на адресу банку. Така позиція суду позбавляє його можливості захистити свої права та стягнути пеню на підставі Закону України "Про захист прав споживачів".
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1
28 вересня 2023 року справа № 757/28450/21-ц надійшла до Верховного Суду.
Оскільки рішення Печреського районного суду м. Києва від 14 листопада 2022 року скасоване постановою Київського апеляційного суду від 23 березня 2023 року, воно в касаційному порядку не переглядається.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 20 липня 2012 року ОСОБА_1 уклав з АТ КБ "Приватбанк" о договір банківського вкладу № SAMDN25000727323788 "Стандарт" на строк 12 місяців, за умовами якого позивач вніс грошові кошти в загальній сумі 9 470,00 грн до 20 липня 2013 року включно під 10 % річних.
Пунктом 7 вказаного договору передбачено, що сторони мають право достроково розірвати договір, повідомивши про це іншу сторони за два банківських дні до дати розірвання договору.
29 листопада 2016 року позивач звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про розірвання договору, видачу вкладу та відсотків, яку банк отримав, однак залишив без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).