ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 570/3320/22
провадження № 61-5611св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду від 15 березня 2023 року в складі колегії суддів: Вейтас І. В., Ковальчук Н. М., Хилевича С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила розірвати укладений ними 19 червня 2019 року договір про поділ майна в натурі.
На обґрунтування своїх вимог зазначала, що їй та відповідачу належав на праві спільної часткової власності (по частці кожній) житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
19 червня 2019 року вони уклали договір про поділ майна в натурі, відповідно до якого дійшли згоди про поділ між ними цього будинку на підставі висновку щодо технічної можливості його поділу.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 21 липня 2022 року в справі № 570/2348/20 визнано недійсним пункт 1.4.2 договору про поділ майна в натурі від 19 червня 2019 року в частині отримання нею коридору площею 7,0 кв.м, що знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_3 .
Після ухвалення судового рішення про визнання недійсним частини договору про поділ майна в натурі співвідношення площ її та відповідача приміщень складає 37,6 кв.м до 60,6 кв.м, що відповідно в процентному співвідношенні є 38,28% до 61,72%.
Посилаючись на істотну зміну обставин, якими керувались сторони при укладенні договору про поділ майна в натурі, неможливість привести договір у відповідність з урахуванням балансу майнових інтересів сторін, просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 09 листопада 2022 року в позові відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для розірвання договору, оскільки відповідач не вчиняла жодних дій, спрямованих на невиконання зобов`язання чи неналежне виконання умов договору.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 15 березня 2023 року рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 09 листопада 2022 року скасовано й ухвалено нове про задоволення позову.
Розірвано укладений 19 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір про поділ майна в натурі, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Плетньовим В. О. та зареєстрований в реєстрі за № 656. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що внаслідок визнання недійсним частини договору про поділ майна в натурі зменшився розмір отриманої позивачем за договором площі будинку, тобто відбулася істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні договору.
При цьому позивач довела наявність одночасно умов, передбачених частиною третьою статті 652 ЦК України, для розірвання спірного договору.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2023 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 15 березня 2023 року й залишити в силі рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 09 листопада 2022 року.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2019 року в справі № 910/17469/18, від 19 листопада 2019 року в справі № 910/9859/18, від 25 лютого 2020 року в справі № 922/2279/19, від 16 січня 2021 року в справі № 910/2861/18, від 13 липня 2022 року в справі № 363/1834/17, від 19 липня 2022 року в справі № 910/14155/21.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи. Не врахував, що позивач не вчиняла дій щодо усунення причин, які зумовили зміну обставин, якими вони керувалися при укладенні спірного договору. Не зверталася до неї з пропозицією вчинення таких дій чи зміни договору. Тобто не довела всіх обставин, передбачених частиною третьою статті 652 ЦК України, для розірвання договору.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Позивач надіслала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.
17 липня 2023 року справа № 570/3320/22 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належав на праві спільної часткової власності (по частці кожній) житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
19 червня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали нотаріально посвідчений договір про поділ майна в натурі, згідно з яким поділили в натурі належний їм житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами.
За умовами договору поділ будинку між сторонами здійснюється за їхньою згодою та на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 13 червня 2019 року № 3073, виданого Комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" (пункт 1.4 договору).
Відповідно до пункту 1.4.1 договору ОСОБА_2 отримала окремий цілий самостійний об`єкт нерухомого майна - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що складається з: кухні (№ 1-1) площею 7,1 кв.м, житлової (№ 1-2) площею 12,2 кв.м, коридору (№ 1-3) площею 5,3 кв.м, житлової (№ 1-4) площею 29,0 кв.м, загальною площею 53,6 кв.м, житловою площею 41,2 кв.м; сараю (літера "Б"), сараю (літера "В"), погреба (літера "Г"), частини огорожі (№ 1).
Згідно з пунктом 1.4.2 договору ОСОБА_1 отримала окремий цілий самостійний об`єкт нерухомого майна - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що складається з: коридору (№ 2-1) площею 7,0 кв.м, ванни (№ 2-2) площею 7,7 кв.м, кухні (№ 2-3) площею 11,2 кв.м, житлової (№ 2-4) площею 18,7 кв.м, загальною площею 44,6 кв.м, житловою площею 18,7 кв.м; літньої кухні (літера "Б"), частини огорожі (№ 1).
У червні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання недійсним пункту 1.4.2 договору про поділ майна в натурі від 19 червня 2019 року в частині отримання ОСОБА_1 коридору (№ 2-1) площею 7,0 кв.м, що знаходиться на належній їй земельній ділянці.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 21 липня 2022 року її позов задоволено. Визнано недійсним пункт 1.4.2. договору про поділ майна в натурі від 19 червня 2019 року в частині отримання ОСОБА_1 коридору (№ 2-1) площею 7,0 кв.м, що знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_3 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 367 ЦК України України).