ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 362/642/22
провадження № 61-8106св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Феодосівська сільська рада Обухівського району Київської області,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2022 року у складі судді Ковбель М. М. та постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Ігнатченко Н. В., Савченка С. І.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Феодосівської сільської ради Обухівського району Київської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у лютому 2022 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- встановити факт, що вона та ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є матір`ю та сином;
- встановити факт, що вона та спадкодавець ОСОБА_2 проживали разом на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що постановою державного нотаріуса Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області від 16 січня 2019 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті її сина ОСОБА_2, оскільки нею не надано доказів підтвердження родинного зв`язку між нею та померлим, а також пропущений строк для прийняття спадщини.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Васильківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 05 грудня 2022 року позов задовольнив частково. Встановив факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є матір`ю та сином.
В іншій частині позовних вимог відмовив.
Задовольняючи частково позов місцевий суд виходив з доведеності заявлених позовних вимог в частині встановлення факту того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є матір`ю та сином.
В решті відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у постанові державного нотаріуса Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області від 16 січня 2019 року чітко вказано, що ОСОБА_1 пропущений строк для прийняття спадщини, однак вона з такими позовними вимогами до суду не зверталася.
Київський апеляційний суд постановою від 04 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2022 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що висновок суду першої інстанції про відмову в частині встановлення факту, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом на час відкриття спадщини і спадкоємець ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла спадщину, є правильним, оскільки державний нотаріус Васильківської районної державної нотаріальної контори, відмовляючи у вчиненні нотаріальної дії, дійшов висновку, що ОСОБА_1 не проживала разом із спадкодавцем на день його смерті, оскільки з 18 березня 2008 року була зареєстрована у АДРЕСА_2 ; заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк не подавала.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 з вимогами про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до статті 1272 ЦК України не зверталася, і не позбавлена такої можливості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від ОСОБА_1 у червні2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у встановленні факту того, що вона та спадкодавець ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, проживали разом на час відкриття спадщини у квартирі АДРЕСА_3 і вона вважається такою, що прийняла спадщину, а також скасувати постанову апеляційного суду в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції і передати справу частково на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції формально поставився до порушення її процесуального права у суді першої інстанції, оскільки розгляд не проводився головуючим суддею; судове засідання відбулося в коридорі, яке проводив секретар судового засідання.
Зазначення у судовому рішенні про те, що представник позивача підтримав позовні вимоги, проти винесення судом заочного рішення у справі не заперечував не відповідають дійсності, оскільки ні вона ні її представник не були у судовому засіданні і не подавали будь-яких заяв.
Як суд першої інстанції, так і апеляційний суд незаконно відмовили у задоволенні клопотань про виклик та допит свідків, а також не надали оцінки довідці від 10 лютого 2020 року № 909, згідно з якою вона з 1982 року по даний час дійсно проживає у квартирі АДРЕСА_3 .
Суд першої інстанції порушив її право відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України брати участь у судових засіданнях та у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, свідкам.
Апеляційний суд не взяв до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), згідно з яким державна реєстрація спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 08 червня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Васильківського міськрайонного суду Київської області.
Справа № 362/642/22 надійшла до Верховного Суду 18 липня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 18 січня 2024 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3, у свідоцтві про народження у графі "мати" вказано ОСОБА_3, що підтверджується довідкою про народження № 90 від 17 жовтня 2019 року, виданою Виселковським районним управлінням РАЦС російської федерації.
ОСОБА_3 розірвала шлюб з ОСОБА_4 і змінила прізвище на дошлюбне - ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_6 уклала з ОСОБА_7 шлюб та змінила прізвище на ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на 1/3 частку квартири АДРЕСА_3 .
ОСОБА_1 звернулася до Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини.
Постановою державного нотаріуса Васильківської районної державної нотаріальної контори від 16 січня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті її сина ОСОБА_2, оскільки нею не надано доказів підтвердження родинного зв`язку між нею та померлим, а також пропущено строк для прийняття спадщини. У вказаній постанові також зазначено про неможливість встановити, що на день смерті спадкодавця ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_2, оскільки вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, із 18 березня 2008 року по сьогоднішній день відповідно, заяву про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк не подала.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.