ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 388/335/20
провадження № 61-6092св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2021 року у складі судді Степанова С. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 березня 2023 року у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Дуковського О. Л., Письменного О. А.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у квітні 2022 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3521981300:02:000:5612 загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 07 червня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 420.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 10 січня 2019 року він видав довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І. А. за реєстровим номером 26, на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідно до усної домовленості вищевказані особи мали оформити документи на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею до 2,0 га та здійснити пошук особи, яка візьме вказану земельну ділянку в оренду зі сплатою орендної плати у розмірі 7 000 грн щороку. Інших домовленостей, як стверджував позивач, між сторонами не було.
У листопаді 2019 року він дізнався, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області № 11-2526/14-19-СГ від 20 травня 2019 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" він став власником земельної ділянки кадастровий номер 3521981300:02:000:5612, загальною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.
Зазначав, що вищевказана земельна ділянка відповідно до договору купівлі-продажу від 07 червня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 420, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко С. О., перейшла у власність ОСОБА_2, який був довіреною особою відповідно до виданої ним довіреності.
Згоди на продаж земельної ділянки не надавав, грошові кошти від такого продажу не отримував. Теперішній власник земельної ділянки - ОСОБА_2, так само як і продавець - ОСОБА_3, фактично досягли зловмисної домовленості про заволодіння його земельною ділянкою поза його волею.
У подальшому земельна ділянка з кадастровим номером 3521981300:02:000:5612 була об`єднана декількома сусідніми земельними ділянками з присвоєнням нового кадастрового номера. Власником об`єднаної земельної ділянки кадастровий номер 3521981300:02:000:5525 з 07 листопада 2019 року є ОСОБА_2 .
Вважає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3521981300:02:000:5612, загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства від 07 червня 2019 року укладений з порушенням норм чинного законодавства; він не знав про оформлення на його ім`я земельної ділянки, не збирався здійснювати її продаж, не погоджував умови продажу земельної ділянки та її вартість, не отримував грошові кошти за договором купівлі-продажу земельної ділянки.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Долинський районний суд Кіровоградської області рішенням від 13 грудня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.
Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що 10 січня 2019 року ОСОБА_1 видав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 довіреність, якою уповноважив останніх, зокрема, оформити на його ім`я земельну ділянку, підписувати від його імені договори купівлі-продажу земельної ділянки та отримувати належні йому грошові кошти. На час укладення представником позивача з відповідачем договору купівлі-продажу земельної ділянки довіреність була чинною. При цьому позивачем не доведено, що на час видання довіреності він не розумів значення своїх дій, не міг ними керувати та не порушував питання про визнання довіреності недійсною. Суду не надано доказів того, що договір купівлі-продажу укладено внаслідок зловмисної домовленості представника позивача з відповідачем (посилання у позові на обставини, які на думку представника позивача свідчать про зловмисну домовленість представника та іншої сторони оспорюваного договору, повністю охоплюються правами представників, якими їх наділив позивач, і не вважаються зловмисною домовленістю), а інших обставин, які б слугували підставами для визнання оспорюваного договору недійсним згідно з чинним (цивільним) законодавством, судом першої інстанції не встановлено.
Кропивницький апеляційний суд постановою від 12 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2021 року скасував та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.
Верховний Суд постановою від 26 жовтня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнив частково. Постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 травня 2022 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову касаційний суд мотивував тим, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та інтереси ОСОБА_3, який не брав участі у справі, апеляційний суд мав процесуальні повноваження у відповідності до пункту 1 частини першої статті 365 ЦПК України залучити ОСОБА_3 до участі у справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та вирішити по суті спір, який виник між сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки щодо його відповідності вимогам закону.
Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених підстав, не надав належної та повної оцінки усім доводам апеляційної скарги ОСОБА_1, зокрема щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень статей 203, 215, 232, 238 ЦК України із урахуванням встановлених у цій справі обставин, не аргументував належним чином відхилення доводів позивача та не оцінив всіх наявних у матеріалах справи доказів, пославшись формально лише на чинність довіреності, на підставі якої діяв представник при укладенні договору купівлі-продажу.
Кропивницький апеляційний суд постановою від 21 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2021 року - без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що встановивши, що позивачем ОСОБА_1 не доведено підстав, передбачених статтею 232 ЦК України, для визнання договору купівлі-продажу від 07 червня 2019 року недійсним, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову, оскільки за змістом довіреності від 10 січня 2019 року довіритель ОСОБА_3 мав право на укладення договору купівлі-продажу, визначаючи всі істотні і факультативні умови за своїм розсудом.
Також апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що його представник за довіреністю ОСОБА_3 діяв з перевищенням наданих йому повноважень, укладаючи оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки з ОСОБА_2, який діяв від свого імені, а не як представник позивача, за зловмисної домовленості з останнім, і через це виникли несприятливі наслідки для довірителя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Касьяна М. С. у квітні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 522/15095/15-ц, щодо порядку застосування правил статті 232 ЦК України.
Також суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 727/3501/16-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 910/12791/19, від 19 травня 2021 року у справі № 642/7417/18, від 10 листопада 2021 року у справі № 757/50762/18-ц, від 01 лютого 2023 року у справі № 569/19674/19, відповідно до яких словосполучення "у своїх інтересах" потрібно розуміти так, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин стосовно себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, зокрема й на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є, а також у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 755/1009/15-ц, від 16 травня 2019 року у справі № 401/2995/16-ц, згідно з якими представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин стосовно себе особисто або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, у тому числі на користь інших осіб.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 08 травня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Долинського районного суду Кіровоградської області.
Справа № 388/335/20 надійшла до Верховного Суду 22 травня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 17 січня 2024 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 січня 2019 року позивач видав довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І. А., якою уповноважив ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, бути його представниками. Представникам надано право представляти інтереси довірителя, як учасника антитерористичної операції, у будь-яких органах, установах, підприємствах та організаціях, незалежно від форм власності, підпорядкування та галузевої належності, у будь-яких органах влади та місцевого управління, в тому числі в сільських, селищних, міських радах, в органах райдержадміністрації, в органах бюро технічної інвентаризації, перед суб`єктами господарювання, в податкових органах перед фізичними особами підприємцями, в експертних установах, у всіх відповідних органах державної влади та управління, в тому числі в управлінні земельних ресурсів, в органах Держгеокадастру, в органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в органах юстиції, в органах нотаріату, в інших компетентних службах, установах та організаціях з питань виділу, приватизації, оформлення, державної реєстрації права власності та отримання на його ім`я свідоцтва про право власності на земельну ділянку орієнтованою площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Кіровоградської області, при цьому конкретне місце знаходження земельної ділянки, її розмір, межі, площу та будь-які інші умови представники вправі визначати на власний розсуд; після цього представник наділений правом користування та розпорядження цією ж земельною ділянкою (здачі в оренду, позичку, продажу, міни, укладення договорів емфітевзису, суперфіцію, а також будь-яких інших цивільно-правових угод, дозволених законодавством) за ціною та на умовах за своїм розсудом, при цьому всі істотні та факультативні умови договорів, в тому числі, але не виключно, строк дії договорів оренди та розмір орендної плати, суму, за яку буде продаватися земельна ділянка, тощо, представник вправі визначати самостійно згідно з їхніми попередніми домовленостями.
Із копії заяви від 14 травня 2019 року судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноважена особа за довіреністю ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 зверталась до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про затвердження проекту землеустрою для передачі у власність земельної ділянки з кадастровим № 3521981300:02:000:5612 загальною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення за адресою: Кіровоградська область, Долинський район, Варварівська сільська рада.
На підставі договору купівлі-продажу від 07 червня 2019 року, укладеного між ОСОБА_3 (продавець), який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_1, та ОСОБА_2 (покупець) земельна ділянка площею 2,0 гектара передана у власність покупця. Покупець прийняв та сплатив за земельну ділянку оговорену грошову суму (50 000 грн). Місце розташування земельної ділянки: Кіровоградська область, Долинський район, Варварівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3521981300:02:000:5612. Договір посвідчений приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко С. О.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.