ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 725/1333/19
провадження № 61-11889св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі: державний реєстратор Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управляння Чернівецької міської ради Карвацька Галина Федорівна, Приватне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Павалюк Галини Василівни, подану в інтересах: ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 27 липня 2022 року у складі судді Галичанського О. І. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Владичана А. І., Одинака О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. (державний реєстратор), Приватного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про захист права власності шляхом визнання неправомірних дій, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання незаконним та скасування запису про реєстрацію права власності, визнання права власності.
Позов обґрунтований тим, що 09 липня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № CVR0GA00000054, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 60 000,00 дол. США на строк до 07 липня 2017 року.
Цього ж дня, між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № ВЕТ№217215/217216, згідно з яким позивачі передали в іпотеку банку належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
27 вересня 2016 року державний реєстратор здійснила реєстрацію за АТ КБ "ПриватБанк" права власності на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки від 09 липня 2007 року.
Реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна здійснено з порушенням вимог Закону України "Про іпотеку", оскільки підставою виникнення права власності на вказане майно державний реєстратор зазначила договір іпотеки від 09 липня 2007 року № ВЕТ№217215/217216.
На підставі зазначеного вище договору іпотеки банк не мав права звертатись до державного реєстратора для реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки, оскільки між іпотекодержателем та іпотекодавцем не укладено відповідний договір про задоволення вимог іпотекодержателя, а іпотечний договір не містить відповідного застереження.
Вказували на відсутність оцінки нерухомого майна, а також на те, що банк не дотримався норми закону щодо вручення іпотекодавцям вимоги про усунення порушень.
Також посилались на неможливість державної реєстрації з огляду на дію Закону України № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі - Закон № 1304-VII).
Просили:
- визнати незаконними дії державного реєстратора щодо вчинення 27 вересня 2016 року державної реєстрації права власності на квартиру, загальною площею 62,80 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2, за ПАТ КБ "ПриватБанк";
- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31578399, від 27 вересня 2016 року, яким проведена реєстрація права власності на квартиру, загальною площею 62,80 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2, за ПАТ КБ "ПриватБанк";
- визнати незаконним та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності від 23 вересня 2016 року № 16591779, вчинений державним реєстратором про реєстрацію права власності на квартиру, загальною площею 62,80 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2, за ПАТ КБ "ПриватБанк";
- визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 липня 2022 року у позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване необґрунтованістю позовних вимог, оскільки позивачі не довели порушення процедури прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію спірної квартири за АТ КБ "ПриватБанк".
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 10 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат Павалюк Г. В., задоволено частково.
Змінено мотивувальну частину рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 липня 2022 року, виклавши її в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що посилання заявника на ту обставину, що суд першої інстанції помилково не застосував положення Закону № 1304-VII заслуговують на увагу, проте позивачами обрано неефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2022 рокуОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат Павалюк Г. В., звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просять скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Крім того, просять передати справу № 725/1333/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована таким.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обрання позивачами неналежного способу захисту без урахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 травня 2022 року у справі № 193/724/19, відповідно до якого ефективним способом захисту порушених прав є вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно за іпотекодержателем.
Водночас суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), оскільки правовідносини у вказаних справах та у справі, що переглядається, не є подібними.
Зазначаючи про неефективність обраного позивачами способу захисту щодо визнання недійсними та скасування рішення державного реєстратора та запису про державну реєстрацію, суд апеляційної інстанції не розглянув справу в контексті пред`явленої позивачами вимоги про визнання права власності.
Також суди не застосували до спірних правовідносин Закон № 1304-VII.
Висновки про те, що Закон № 1304-VII підлягає застосуванню навіть у разі звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, (провадження № 11-474апп19).
Не узгоджуються з матеріалами справи висновки суду першої інстанції про те, що всім іпотекодавцям належним чином направлено та вручено вимогу про усунення порушень кредитного договору та про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ПАТ КБ "ПриватБанк" після спливу 30 днів з моменту вручення указаної вимоги.
Суди не врахували постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц, постанови Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 209/2599/17, відповідно до яких у вимозі про усунення порушень повинна бути зазначена вартість іпотеки, за якою банк набуває право власності, оцінка предмета іпотеки повинна бути проведена на момент переходу права власності, реєстратору необхідно надати звіт про оцінку предмета іпотеки.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оспорено іпотекодавцем у суді, а належним та ефективним способом захисту позивача, який вважає, що його право порушене тим, що право власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, зареєстроване за відповідачем (іпотекодержателем) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), є позов про скасування рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно (ухвала Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 759/5454/19 (провадження № 61-15212св20).
Підставою касаційного оскарження відповідно до статті 389 ЦПК України заявник зазначає пункти 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зумовлена наявністю підстав для уточнення правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) щодо ефективного способу захисту у подібних спорах.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у січні 2023 року, ПАТ КБ "ПриватБанк" заперечує проти доводів ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат Павалюк Г. В., просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що позивачі не підтвердили належними та допустимими доказами порушення державним реєстратором законодавства України під час реєстрації за відповідачем права власності на предмет іпотеки.
Касаційна скарга не містить доводів, які б указували на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.
У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2023 рокусправу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Обставини справи, встановлені судами
09 липня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № CVR0GA00000054 (а. с. 8-10).
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором того ж дня, 09 липня 2007 року, між ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та АТ КБ "ПриватБанк" укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавці передали в іпотеку банку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а. с.11-14).
Відповідно до пункту 27 договору іпотеку сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, зокрема шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця.
Суди встановили, що у вказаному іпотечному договорі є відповідне застереження, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.
09 серпня 2016 року АТ КБ "ПриватБанк" направило ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на адресу: АДРЕСА_2, вимогу про усунення порушень за кредитним договором № CVR0GA00000054 та попередження про те, що у випадку неусунення порушень умов основного зобов`язання банком буде використане право звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття права власності на квартиру, що передана в іпотеку (а. с. 70-75, т. 1).
27 вересня 2016 року державний реєстратор прийняв рішення № 31578399 про державну реєстрацію права власності на квартиру, загальною площею 62,80 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, за ПАТ КБ "ПриватБанк", код ЄДРПОУ: 14360570.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).
Частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Згідно з пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення про державну реєстрацію права власності), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення
30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (провадження № 14-536цс18) викладено правовий висновок про те, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права.
Відповідно до статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.