ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 520/12511/21
касаційне провадження № К/990/24039/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року (головуючий суддя - Полях Н.А.),
додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року (головуючий суддя - Полях Н.А.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мінаєва О.М.; судді: Калиновський В.А., Макаренко Я.М.)
у справі № 520/12511/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харелектромет"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Харелектромет" (далі - ТОВ "Харелектромет", позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 травня 2021 року № 00077650706.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року позов задоволено.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на користь ТОВ "Харелектромет" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 42 000,00 грн.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року названі рішення суду першої інстанції залишені без змін.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що реальність господарських операцій, проведених позивачем із контрагентами, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, тому висновки контролюючого органу про порушення платником вимог податкового законодавства є безпідставними.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Харківській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган посилається на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права. При цьому, наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з його контрагентами. Відповідач вказує, що судами попередніх інстанцій не враховані правові висновки Верховного Суду, які викладені в постановах від 14 липня 2020 року у справі № 820/6063/16, від 06 вересня 2019 року у справі № 820/2835/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 826/26660/15, від 17 вересня 2019 року у справі № 826/6302/13-а, від 27 січня 2020 року у справі № 640/19386/18. Крім того, зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу не підтверджений належними аргументами, які б доводили необхідність та неминучість понесення цих судових витрат.
Ухвалою від 07 листопада 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Харківській області.
Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що, з огляду на частину четверту статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права під час встановлення фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню огляду на таке.
Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку платника щодо дотримання вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складено акт від 07 квітня 2021 року № 5766/20-40-07-06-10/24478611.
Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником вимог: пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на 5 202 265,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на порушення позивачем норм податкового законодавства, що стосуються віднесення сум сплаченого постачальникам у ціні товару податку на додану вартість до складу податкового кредиту, у зв`язку з непідтвердженням реальності здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками: Товариством з обмеженою відповідальністю "Норманд Трейд"; Товариством з обмеженою відповідальністю "Майкос Трейдінг"; Товариством з обмеженою відповідальністю "Блітріз"; Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабулос Корпорейшн"; Товариством з обмеженою відповідальністю "Флайс Компані ЛТД"; Товариством з обмеженою відповідальністю "Морес -ЛТД"; Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕТ-Компані"; Товариством з обмеженою відповідальністю "Лістіон Трейд"; Товариством з обмеженою відповідальністю "Експо Солар".
На підставі вказаного акта перевірки податковим органом 19 травня 2021 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 00077650706, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 6 502 831,25 грн, з яких за податковим зобов`язанням 5 202 265,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 300 566,25 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.