ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 260/778/23
адміністративне провадження № К/990/43744/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Свалявське лісове господарство" на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року, постановлену суддею Скраль Т. В., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Заверухи О. Б., Качмара В. Я., Ніколіна В. В., у справі № 260/778/23 за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Свалявське лісове господарство" до Головного управління ДПС у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Свалявське лісове господарство" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Свалявське лісове господарство" (далі - позивач, скаржник) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 січня 2023 року № 000/367/07-16-07-01-10, № 000/368/07-16-07-01-10, № 000/369/07-16-07-01-10, № 000/370/07-16-07-01-10, № 000/371/07-16-07-01-10, № 000/372/07-16-07-01-10, № 000/373/07-16-07-01-10, № 000/374/07-16-07-01-10, № 000/375/07-16-07-01-10, № 000/376/07-16-07-01-10, № 000/377/07-16-07-01-10.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року, позовну заяву залишено без розгляду.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції послався на пункт 1 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначив, що позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
Висновки суду першої інстанції мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті щодо Державного підприємства "Свалявське лісове господарство", яке перебуває у стані припинення у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", тоді як позов подано філією зазначеного підприємства, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції та додатково зазначив, що філія представляє інтереси підприємства в судах виключно у справах, які пов`язані з діяльністю філії, тоді як оскаржувані податкові повідомлення-рішення не стосуються діяльності філії "Свалявське лісове господарство", оскільки правонаступником Державного підприємства "Свалявське лісове господарство" є безпосередньо Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", а не його філія "Свалявське лісове господарство".
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись з ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Свалявське лісове господарство" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач стверджує, що представництво інтересів підприємства у судах є прямим делегованим правом філії "Свалявське лісове господарство", а тому філія правомірно виступає позивачем у цій справі з метою захисту прав та інтересів головного підприємства.
Окрім цього, скаржник звертає увагу, що усі права та обов`язки Державного підприємства "Свалявське лісове господарство", яке перебуває в стані припинення та відносно якого прийнято оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення, перейшли до правонаступника - філії "Свалявське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" згідно з передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 18 січня 2023 року № 157.
Майно, права та обов`язки, які передані за зазначеним вище передавальним актом, закріплено за філією "Свалявське лісове господарство" згідно з пунктом 1 наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 18 січня 2023 року № 328.
На думку позивача, зазначені обставини свідчать про те, що саме філія "Свалявське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" є правонаступником майна, прав та обов`язків Державного підприємства "Свалявське лісове господарство", в тому числі і прав та обов`язків за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, а тому висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у філії адміністративної процесуальної дієздатності є необґрунтованими.
Верховний Суд ухвалою від 29 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі з підстав, зазначених у частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому наполягає, що філія може представляти інтереси юридичної особи, яка її створила, лише у межах питань, які пов`язані з діяльністю філії, тоді як оскаржувані податкові повідомлення-рішення не належать до кола таких питань.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції, та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Основного Закону України, у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За приписами частин першої та третьої статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Відповідно до частини другої статті 46 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.