ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 640/14700/19
касаційне провадження № К/990/17023/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Дашутіна І.В., Олендера І.Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2021 року (головуючий суддя - Катющенко В.П.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бєлова Л.В.; судді: Аліменко В.О., Кузьмишина О.М.)
у справі № 640/14700/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гюріш"
до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гюріш" (далі - ТОВ "Гюріш", позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган), Державної податкової служби України (далі - ДПС України), в якому просило:
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 квітня 2019 року № 0017221409 та № 0017231409;
визнати протиправними дії ДПС України з прийняття невмотивованого рішення від 10 липня 2019 року № 31774/6/99-99-11-04-01-25 про результати розгляду скарги ТОВ "Гюріш" від 17 травня 2019 року № 18287/6;
скасувати рішення ДПС України від 10 липня 2019 року № 31774/6/99-99-11-04-01-25 про результати розгляду скарги ТОВ "Гюріш" від 17 травня 2019 року № 18287/6.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19 квітня 2019 року № 0017221409, № 0017231409. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС в Одеській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган посилається на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права. При цьому, наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з його контрагентами. Відповідач вказує, що судовими інстанціями не враховані правові висновки Верховного Суду, які викладені в постановах від 21 січня 2021 року у справі № 813/2204/17, від 21 січня 2021 року у справі № 820/10136/15, від 10 квітня 2020 року у справі № 826/17443/15, від 16 квітня 2020 року у справі № 826/7760/15, від 31 березня 2020 року у справі № 804/16516/15, від 20 лютого 2020 року у справі № 802/1255/17, від 08 квітня 2021 року у справі № 0240/2168/18.
Ухвалою від 25 липня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області.
29 серпня 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судовими інстанціями встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Гюріш" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої складено акт від 21 березня 2019 року № 000173/15-32-14-09/38224770.
Відповідно до висновків названого акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником вимог:
підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого ТОВ "Гюріш" завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток згідно з декларацією з податку на прибуток за три квартали 2018 року на суму 11 794 111,00 грн;
пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1, підпункту "в" пункту 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого позивачем завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року), на загальну суму 1 630 110,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив про порушення платником правил формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат при обчисленні податку на прибуток при господарських операціях з контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю "Десно", Товариством з обмеженою відповідальністю "НКН-Будтранс", Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, Товариством з обмеженою відповідальністю "Амстер Консалтинг", Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .
На підставі висновків акта перевірки податковим органом 19 квітня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 0017221409, яким платнику зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 11 794 111,00 грн;
№ 0017231409, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 1 630 110,00 грн.
Скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що реальність господарських операцій, проведених позивачем із контрагентами, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, тому висновки контролюючого органу про порушення платником вимог податкового законодавства є безпідставними.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.