ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 826/20172/16
адміністративне провадження № К/9901/15172/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2017 (суддя Кузьменко В.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 (головуючий суддя - Беспалов О. О., судді Губська О. А., Парінов А. Б.) у справі № 826/20172/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг - Україна" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, Управління) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 04.10.2016 №00018841404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 339 584,00 грн., та від 14.12.2016 №0024651404, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 109 500,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про невмотивованість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 16.09.2016 №222/26-15-14-04-05/37768114, оскільки останні, на його думку, зроблені без надання належної оцінки первинним документам, на підставі яких формувались показники бухгалтерського і податкового обліку, й які, у свою чергу, підтверджують рух активів внаслідок господарських операцій, що відбулися у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Будтрансмаш" (далі - ТОВ "БК Будтрансмаш") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна агенція "Інком" (далі - ТОВ "Рекламна агенція "Інком").
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.10.2016 №00018841404 та від 14.12.2016 №0024651404.
Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, надавши правову оцінку обставинам справи з урахуванням наявних у ній матеріалів та норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшли переконання, що придбання позивачем у ТОВ "БК Будтрансмаш" та ТОВ "Рекламна агенція "Інком" послуг безпосередньо пов`язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки (про які буде вказано далі у цій постанові) та неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення процесуальних норм з вказівкою на неповне з`ясування усіх обставин справи, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Як встановлено судами, з 29.08.2016 по 09.09.2016 Управлінням проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "БК Будтрансмаш" та ТОВ "Рекламна агенція "Інком" за період з 01.05.2015 по 31.05.2015.
За результатами перевірки складено акт від 16.09.2016 №222/26-15-14-04-05/37768114, яким зафіксовано порушення Товариством пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2015 рік на загальну суму 244500,00 грн, та пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2015 року на суму 271 667,00 грн.
Висновки податкового органу ґрунтуються на оформленні фінансово - господарських операцій з метою вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування без їх фактичного здійснення.
Так, у акті перевірки податковий орган зазначив, що первинні документи щодо правовідносин позивача з ТОВ "БК Будтрансмаш" за договором від 12.01.2015 № 10/01 мають дефекти форми щодо відображення наданих послуг; відповідно до інформаційних баз даних у ТОВ "БК Будтрансмаш" відсутні основні, транспортні засоби, земельні ресурси, недостатня кількість працівників для виконання господарських операцій, у звітному та попередньому періодах ТОВ "БК Будтрансмаш" не придбавало матеріали, які мали бути використані при виконанні робіт за укладеним з позивачем договором, та не залучало до їх виконання третіх осіб; в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців наявний запис про відсутність підтвердження відомостей; також було відзначено й про те, що агентська угода від 09.01.2015 №09/01, укладена між позивачем та ТОВ "Рекламна агенція "Інком", не містить обов`язкового реквізиту - розміру винагороди комерційному агентові.
Крім того з Єдиного державного реєстру судових рішень та отриманої податкової інформації встановлено наявність ухвал Шевченківського районного суду міста Києва від 23.03.2016 та від 04.03.2016, згідно яких, в рамках кримінальної справи за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України, яка внесена 09.06.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 320151000000000141, було допитано особу (дані про яку податковий орган не зазначив), яка повідомила про реєстрацію ТОВ "БК Будтрансмаш" за грошову винагороду, та у ТОВ "Рекламна агенція "Інком" вилучено електронні копії податкових декларацій з податку на додану вартість за березень-серпень 2015 року, які свідчать про відсутність діяльності.
На підставі акту від 16.09.2016 №222/26-15-14-04-05/37768114 були прийняті податкові повідомлення - рішення від 04.10.2016 №0018841404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 339 584,00 грн., в тому числі за основним платежем - 271 667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 67 917,00 грн., та №0018851404, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 244500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.
За результатами розгляду скарги Товариства на зазначені податкові повідомлення - рішення Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 08.12.2016 №26568/16/99-99-11-01-01-25, яким скаргу задоволено частково та скасовано податкове повідомлення рішення від 04.10.2016 №0018851404 в частині донарахування за операціями за період 2015 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником грошових коштів на користь ТОВ "БК Будтрансмаш" та ТОВ "Рекламна агенція "Інком" та не встановлено наявність дебіторської заборгованості за 2015 рік.
В подальшому податковим органом прийнято нове податкове повідомлення - рішення від 14.12.2016 №0024651404, відповідно до якого розмір донарахованого податку на прибуток склав109500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями, позивач скористався правом звернення до суду із цим позовом.
В частині другій статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України(тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.