ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 910/9714/22
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Бенедисюка І.М. (головуючого), Васьковського О.В., Дроботової Т.Б., Малашенкової Т.М., Пєскова В.Г., Чумака Ю.Я.,
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу товариства з приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"
на додаткову ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023
за заявою приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"
про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції у справі №910/9714/22
за позовом: ОСОБА_1,
ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
ОСОБА_5,
ОСОБА_6,
ОСОБА_7
до: приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод",
ОСОБА_8
про стягнення доплати за акції у зв`язку із заниженням ціни їх викупу та за затримку у виплаті повної суми 5 952 498,00 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваної ухвали
1.1. Фізичні особи - позивачі по справі звернулися до відповідачів у справі про стягнення доплати за акції у зв`язку із заниженням ціни їх викупу та за затримку у виплаті повної суми 5 952 498,00 грн.
1.2. Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2022 у справі №910/9714/22 позовну заяву з додатками повернуто на підставі пункту 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки суд дійшов висновку, що представник позивачів звернувся до господарського суду у спосіб, який не передбачений чинним процесуальним законодавством.
1.3. Постановою від 07.02.2023 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін ухвалу господарського суду міста Києва від 30.09.2022 у справі №910/9714/22.
1.4. Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (далі - ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", Завод, відповідач 1) у відзиві на апеляційну скаргу зробило заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. У подальшому 13.02.2023 звернулося до Північного апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 405,00 грн.
2. Короткий зміст додаткової ухвали апеляційного господарського суду та мотиви її прийняття
2.1. Додатковою ухвалою від 27.02.2023 Північний апеляційний господарський суд (колегія суддів: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Шапран В.В.) відмовив у задоволенні заяви ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 405,00 грн за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.09.2022 у справі №910/9714/22.
2.2. Зокрема, за висновком суду:
- з акта приймання-передачі наданих послуг від 10.02.2023 №01 чітко вбачається, що адвокатським об`єднанням було надано ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" послугу, зокрема: "підготовка, перевірка касаційної скарги на суму 9 924,00 грн". Ураховуючи те, що ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" звернулося до суду із заявою про відшкодування правової допомоги у суді апеляційної інстанції, суд дійшов висновку, що дана послуга Адвокатським Об`єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" клієнту - ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" не надавалась, отже і не підлягає компенсації за рахунок ОСОБА_1 ;
- стосовно заявлених ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" витрат у розмірі 2 481,00 грн за підготовку заяви до апеляційного господарського суду про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у справі №910/9714/22, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що звернення сторони із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу це є право сторони, а не обов`язок. Тобто, підготовка тексту самої заяви про відшкодування витрат, на переконання суду апеляційної інстанції, не входить у розуміння компенсування таких витрат іншої стороною, оскільки у даному випадку, відповідач 1 просто скористався своїм правом.
2.3. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем до вартості витрат на професійну правничу допомогу включено вартість послуг, які не пов`язані з розглядом справи №910/9714/20 в суді апеляційної інстанції. Водночас послуги зі складання та подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат не стосуються підготовки самого процесу розгляду даної справи.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" (скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 у справі №910/9714/22, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати і прийняти нове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача 1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 405,00 грн.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. В обґрунтування підстав касаційного оскарження ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" зазначає про те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної додаткової ухвали неправильно застосував та порушив норми процесуального права, а саме: частини четверту, п`яту статті 126 та статтю 129 ГПК України.
4.1.2. Зокрема, за твердженням скаржника:
- суд необґрунтовано відмовив у стягненні з позивача витрат у сумі 9 924,00 грн, оскільки Адвокатським Об`єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" було надано ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" послуги з підготовки, перевірки відзиву на апеляційну скаргу на суму 9 924,00 грн, однак у акті приймання-передачі наданих послуг від 10.02.2023 №01 помилково було зазначено неправильну назву виду правової допомоги - послуги з підготовки, перевірки відзиву на касаційну скаргу. Висновки суду апеляційної інстанції в цій частині не відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 15.06.2021 у справі №922/2495/20, від 30.11.2021 у справі №925/331/20 згідно з яким: "……наявність в окремому документі помилки, чи неточності у його оформленні, не є підставою для висновку про відсутність понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу адвоката, якщо з матеріалів справи вбачаються обставини фактичного надання такої правової допомоги, адже певні недоліки в заповненні документів носять виключно оціночний характер";
- суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у стягненні заявлених ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" витрат у розмірі 2 481,00 грн за підготовку заяви до апеляційного господарського суду про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі №910/9714/22. Висновки суду апеляційної інстанції в цій частині не відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.10.2022 у справі №910/13595/20 згідно з яким: "…. послуги з підготовки заяв та клопотань стосовно судових витрат є наданням правової допомоги у розумінні господарського процесуального законодавства та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні.
4.2.2. За доводами позивача, відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції правильно встановив фактичні обставини та надав правильну оцінку доказам щодо умов ухвалення додаткового судового рішення.
5. Підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
5.1. Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/9714/22 за касаційною скаргою ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" на додаткову ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023. Призначено касаційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
5.2. Верховний Суд у складі колегії суддів: Губенко Н.М. (головуючої), Вронської Г.О., Кондратової І.Д. ухвалою від 23.10.2023 передав справу №910/9714/22 разом із касаційною скаргою відповідача 1 на оскаржуваний додатковий акт апеляційної інстанції від 27.02.2023 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
5.3. Зазначена ухвала від 23.10.2023 мотивована необхідністю відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17.12.2020 у справі №922/3708/19, постанові від 21.10.2022 у справі №910/13595/20, додатковій постанові від 13.07.2023 у справі №922/2088/21, додатковій ухвалі від 17.12.2020 у справі №909/980/19 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України про те, що витрати на підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення відносяться до витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи.
5.4. Зокрема, на думку колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів, відповідно до положень частини восьмої статті 129 ГПК України заява про ухвалення додаткового рішення є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Тобто, це витрати, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги і не відносяться до витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи.
5.5. Подібна за змістом правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України.
5.6. Зазначене, на думку колегії суддів, свідчить про неоднакове застосування касаційним господарським судом у складі різних палат положень статей 123, 126 ГПК України.
5.7. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 08.11.2023 прийняв касаційну скаргу ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" на додаткову ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 у справі №910/9714/22 та вирішив здійснювати перегляд зазначеного судового рішення у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, зважаючи на вимоги змісту частини тринадцятої статті 8 та частини п`ятої статті 301 ГПК України.
5.8. У зв`язку із закінченням повноважень у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду суддів Булгакової І.В. та Баранця О.М., визначених рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2023 №16 та згідно з рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2023 №20, відповідно до якого до складу об`єднаної палати Касаційного господарського суду обрано суддів Бенедисюка І.М. та Вронську Г.О., склад судової колегії у розгляді справи змінився, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2023.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
6.1. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 123, 126, 129 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах Верховного Суду від 21.10.2022 у справі №910/13595/20, від 15.06.2021 у справі №922/2495/20 та від 30.11.2021 у справі №925/331/20.
6.2. У цій справі об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду має висловитися щодо можливості відшкодування стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрат на складення підготовку/складання заяви про ухвалення додаткового рішення/розподіл судових витрат, та вирішити питання щодо необхідності відступу від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №922/3708/19, від 21.10.2022 у справі №910/13595/20, у додатковій постанові Верховного Суду від 13.07.2023 у справі №922/2088/21 та у додатковій ухвалі Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №909/980/19.
Верховний Суд, під час оцінки доводів та підстав, наведених в касаційній скарзі та мотивів передачі справи на розгляд об`єднаної палати касаційного господарського суду, виходить з таких міркувань.
6.3. Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
6.4. Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
6.5. У силу положень пункту 12 частини третьої статті 12 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
6.6. Впровадження зазначеного принципу має на меті забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
6.7. Згідно із положеннями статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
6.8. Частинами першою, другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
6.9. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 237 ГПК України в числі питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.
6.10. Зокрема, відповідно до положень частини четвертої статті 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
6.11. Отже, з аналізу наведених норм можна зробити висновок, що питання про стягнення/визначення/розподіл судових витрат є складовою судового процесу - правом сторони на користь якої ухвалено судове рішення відшкодувати свої судові витрати.
6.12. Наведені норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.
6.13. Разом з тим, положеннями статті 221 ГПК України визначено: якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
6.14. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
6.15. Наведені вище положення статей 124, 126, 129 ГПК України у сукупності з положеннями статті 221 ГПК дають підстави дійти висновку, що у разі подання стороною таких доказів до закінчення судових дебатів у справі, суд може вирішити питання розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення. У разі якщо сторона (з поважних причин) до закінчення судових дебатів не подала докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, але зробила про це відповідну заяву суд може вирішити питання про судові витрати, шляхом ухвалення додаткового рішення.
6.16. При цьому за аналізом процесуального законодавства визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу.
6.17. Так, відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
6.18. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони. Так, у частині третій статті 126 та частині восьмій статті 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.
6.19. Згідно з положеннями частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
6.20. Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
6.21. Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов`язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.
6.22. Водночас на підтвердження докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.
6.23. Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.
6.24. Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.
6.25. Водночас положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.
6.26. Отже, в силу приписів наведених вище положень законодавства Суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.
6.27. З огляду на, що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.
6.28. Ураховуючи наведене вище, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду погоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України, про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Щодо відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.12.2020 у справі №922/3708/19, постанові від 21.10.2022 у справі №910/13595/20, додатковій постанові від 13.07.2023 у справі №922/2088/21 та в додатковій ухвалі від 17.12.2020 у справі №909/980/19.
6.29. Вивчивши постанови касаційного суду в сукупності з судовими рішеннями, які ними переглянуті, щодо дотримання процесуальних норм при винесенні додаткових судових рішень, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке:
У постанові від 17.12.2020 у справі №922/3708/19 Верховний Суд, зокрема, вирішував питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції положень частини четвертої - шостої статті 126 ГПК України. Зокрема, відповідачем 1 оскаржувалася в касаційному порядку додаткова постанова суду апеляційної інстанції, якою суд частково задовольнив його заяву про розподіл судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, та стягнув з позивача на користь відповідача 1 витрати на правничу допомогу у розмірі 16 905,00 грн. У цій частині Верховний Суд визнав обґрунтованими доводи касаційної скарги відповідача 1, оскільки суд апеляційної інстанції зменшив розмір судових витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з позивача за власною ініціативою, без клопотання про це з відповідним обґрунтуванням позивача. Водночас суд апеляційної інстанції положення частин п`ятої - сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України не застосовував, а суд касаційної інстанції не встановив таких порушень.
Додатковою постановою Верховного Суду від 13.07.2023 у справі №922/2088/21, вирішуючи питання щодо відшкодування судових витрат відповідача 2 та відповідача 3 (в межах доводів та вимог заяв та з урахуванням заперечень Коломацької селищної ради на заяви відповідачів про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат), Верховний Суд застосував положення частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України та ухвалив заяви відповідача 2 та відповідача 3 задовольнити частково; стягнув з Харківської обласної прокуратури на користь Хухрянського О. О. та ФГ Олександр-Х" судові витрати на професійну правничу допомогу у справі №922/2088/21 по 6 000,00 грн відповідно.
Проаналізувавши додані до заяви про розподіл судових витрат документи, колегія суддів встановила, що подаючи заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, представник відповідачів 2, 3 (адвокат Мироненко С.С.) обґрунтовує її здійсненням дій, які фактично дублюються. Зокрема, дії щодо ознайомлення з касаційною скаргою та аналіз підстав її подання у справі №922/2088/21 з урахуванням актуальної судової практики Верховного Суду станом на 2023 рік, подання відзиву, що згідно з додатком №1 надавались Хухрянському О.О., аналогічним чином входять у сутнісний зміст "ведення справи №922/2088/21 у Верховному Суді" в інтересах ФГ "Олександр-Х". Крім того, у межах справи №922/2088/21 до Верховного Суду було подано один відзив на касаційну скаргу, одночасно від ФГ "Олександр-Х" та Хухрянського О. О.).
За висновками Суду, аналіз зазначених обставин не дає підстав вважати, що заявлені витрати відповідають критерію реальності, з огляду на сумнів щодо їх дійсності та необхідності і фактично неможливості їх подвійного здійснення. Крім того, розмір заявлених витрат не відповідає критерію розумності, оскільки він за своєю суттю є стягненням таких витрат двічі за одні і ті самі послуги.
З огляду на встановлені та наведені вище обставини, у тому числі і, зважаючи на подане позивачем клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням критеріїв розумності та реальності, а також з огляду на важливість обґрунтованості та співмірності заявлених витрат, Верховний Суд дійшов висновку, що на користь Хухрянського О. О. та ФГ Олександр-Х" необхідно стягнути 6 000 грн і 6 000 грн відповідно.
Додатковою ухвалою від 15.12.2020 у справі №909/980/19 заяву державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (відповідач) задоволено частково; стягнуто з акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) на користь державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (відповідач) 12 800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; у решті заяву залишено без задоволення.
Вирішуючи питання щодо відшкодування судових витрат відповідача (в межах доводів та вимог заяви, а також з урахуванням заперечень позивача, які викладені у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката), Верховний Суд застосував положення частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України та визнав доведеними і співмірними вимоги ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 12 800,00 грн (5 500,00 грн + 2 600,00 грн + 700,00 грн + 4 000,00 грн).
Висновки Суду ґрунтуються, зокрема на тому, що:
- заявник не надав доказів на підтвердження витраченого часу (6 годин 20 хвилин), встановлення сторонами у договорі про надання правової допомоги від 02.11.2020 № 20-348 розміру гонорару за здійснення дій щодо ознайомлення з матеріалами справи, правового аналізу справи, тощо. У цій частині Суд визнав доведеними доводи ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" лише в частині 2 600,00 грн (5 500,00 грн - 2 400,00 грн = 2 600,00 грн);
- щодо вимог заявника в частині стягнення суми витрат на складання заяви про розподіл судових витрат та клопотання про відшкодування судових витрат у розмірі 1 700,00 грн (700,00 +1 000,00 грн), ураховуючи зміст та обсяг цих документів, а також відсутність визначеного сторонами договору про надання правової допомоги від 02.11.2020 № 20-348 розміру гонорару за послуги зі складання цих документів, Суд вважав наявними підстави для стягнення лише 700,00 грн від заявленої відповідачем суми;
- щодо вимог заявника в частині стягнення 8 000,00 грн за участь адвоката в судовому засіданні Верховного Суду та витрат, пов`язаних з приїздом адвоката до приміщення суду, Суд визнав доведеними такі витрати лише на суму 4 000,00 грн. У цій частині Суд зазначив про те, що заявник не надав доказів на підтвердження цих витрат, пов`язаних з приїздом до міста Києва, у той час як АТ "НАК "Нафтогаз України" у заяві про зменшення витрат на професійну правничу допомогу наголосив, що згідно з інформацією з веб-сайту АТ "Укрзалізниця" квиток на поїзд (місце "люкс") з міста Івано-Франківська (та, відповідно, у зворотному напрямку) коштує 1 500,00 грн. Отже, колегія суддів визнала доведеними витрати на приїзд адвоката заявника до суду касаційної інстанції для участі у судовому засіданні у сумі 3 000,00 грн; сторонами у договорі про надання правової допомоги від 02.11.2020 №20-348 не визначено порядок розрахунку гонорару адвоката за участь у судовому засіданні (погодинна оплата чи інший порядок), з урахуванням критерію розумності визначення витрат, пов`язаних з участю адвоката у судовому засіданні, колегія суддів вважає доведеними до стягнення витрати за участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції у сумі 1 000,00 грн.
У частині стягнення 7 600,00 грн (20 400,00 грн - 12 800,00 грн) заяву ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" Суд залишив без задоволення, з огляду на положення частини восьмої статті 129 ГПК України, якою передбачено доведення розміру судових витрат на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) та ненадання заявником доказів у розумінні положень параграфу 1 (Основні положення про докази) Глави 5 (Докази і доказування) Розділу І (Загальні положення) ГПК України на підтвердження наявності підстав для відшкодування компенсації витрат у заявленій ним сумі.
6.30. Вивчивши наведені вище постанови / ухвали касаційного господарського суду, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що немає підстав для відступу від правового висновку Верховного Суду щодо застосування положень частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України, викладеного у наведених вище постановах. Зміст наведених судових рішень свідчить про те, що у вирішенні питання про розподіл судових витрат касаційний господарський суд враховував критерії об`єктивного визначення розміру суми заявленої стороною і конкретні обставини справи, у тому числі доводи і заперечення сторін та, відповідно не покладав/зменшував їх розмір.