ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 520/10368/21
касаційне провадження № К/990/15784/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Подобайло З.Г.; судді - Григоров А.М., Бартош Н.С.)
у справі № 520/10368/21
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго"
до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В:
У червні 2021 року Акціонерне товариство "Харківобленерго" (далі - АТ "Харківобленерго"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Північне МУ ДПС по роботі з ВПП; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2021 року № 00029040101.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 22 вересня 2021 року адміністративний позов залишив без задоволення.
Вирішуючи спір, суд дійшов висновку, що подані контролюючим органом докази достеменно свідчать про те, що АТ "Харківобленерго" за наявності грошових коштів не виконувало податковий обов`язок щодо обчислення, декларування та сплати сум податків у порядку і строки, визначені Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), що обумовлює правомірність застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 50 відсотків згідно з оскаржуваним актом індивідуальної дії.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 09 лютого 2022 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення позову, зазначивши, що матеріали справи, зокрема акт камеральної перевірки від 12 лютого 2021 року № 47/35-00-04-01-01-12/00131954 та податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2021 року № 00029040101, не містять мотивів встановлення в діях платника повторного умислу, а лише наявний висновок про накладення стягнення в межах пункту 124.3 статті 124 ПК України.
Північне МУ ДПС по роботі з ВПП звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує, що наявність умислу в діях АТ "Харківобленерго" підтверджується наявністю на його рахунках коштів, які могли бути використані на своєчасне погашення зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 14084699,51 грн.
Верховний Суд ухвалою від 04 серпня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Північного МУ ДПС по роботі з ВПП.
29 серпня 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку АТ "Харківобленерго" з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на прибуток у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за звітний період перший квартал 2019 року від 06 травня 2019 року № 9090204452, у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за звітний період півріччя 2019 року від 07 серпня 2019 року № 9172347681, у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за звітний період три квартали 2019 року від 27 листопада 2019 року № 9283634897 (уточнююча), за результатами якої складено акт від 12 лютого 2021 року № 47/35-00-04-01-01-12/00131954.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 50.1 статті 50, пункту 57.1 статті 57 ПК України з огляду на затримку сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на прибуток у загальному розмірі 14084699,51 грн більше 30 календарних днів.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2021 року № 00029040101, згідно з яким застосовано штраф у розмірі 7042349,76 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття Північним МУ ДПС по роботі з ВПП названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Як визначено у підпункті 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон № 466-IX) в контексті реформування фінансової відповідальності запроваджено в межах ПК України принцип винної відповідальності платника податку за податкові правопорушення шляхом внесення до норм ПК України наступних змін.
За визначенням пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Цим же Законом статтю 109 ПК України, зокрема, доповнено пунктом 109.3, згідно з яким у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
Відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, визначено у статті 111 ПК України, відповідно до якої за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.
Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (пункт 111.2 статті 111 ПК України).