ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 822/550/18
адміністративне провадження № К/9901/61330/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2018 (головуючий суддя - Драчук Т.О., судді Загороднюк А.Г., Полотнянко Ю.П.) у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Ідеал" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,
В С Т А Н О В И В:
Житлово-будівельний кооператив "Ідеал" (далі - позивач, Кооператив) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - відповідач, Управління), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 №0006141209, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 997917,00 грн., та податкову вимогу форми "Ю" від 25.10.2017 №2277-17 на суму 1476851,50 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, зокрема зазначав про безпідставність тверджень Управління про порушення Кооперативом вимог підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо нецільового використання доходів (активів) при фінансуванні будівництва житла, адже відповідні кошти були перераховані Товариству з обмеженою відповідальністю "Валіо Груп" (далі - ТОВ "Валіо Груп") як оплата за будівельно-монтажні роботи, що відповідає досягненню цілей, завдань та напрямів діяльності позивача; вважає, що висновки акту перевірки від 09.08.2017 №1557/22-01-14-06/39404701 про нереальність господарських взаємовідносин з ТОВ "Валіо Груп" зроблені без надання належної оцінки первинним документам, на підставі яких формувались показники бухгалтерського і податкового обліку, й які, у свою чергу, підтверджують рух активів внаслідок господарських операцій, що відбулися у відносинах з вказаним контрагентом.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.05.2018 у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, приймаючи вказане рішення, виходив з відсутності фактичного здійснення фінансово - господарських операцій між позивачем та ТОВ "Валіо Груп", з огляду на підписання документів, складених за ними, особою, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності такого товариства, дефектність наданої документації, а також непредставлення первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов договору, укладеного з ТОВ "Валіо Груп"; відтак вказав, що кошти були перераховані Кооперативом виключно з метою переведення їх в готівку, що є нецільовим для неприбуткової організації їх використанням, тому відповідно до вимог підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПК України (в редакції, чинній з 13.08.2015) позивач був зобов`язаний до 20.09.2015 подати податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій за період з початку 2015 року по 31.08.2015 та визначити суму самостійно нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток. Окрім того зазначив, що згідно підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України оскаржувана податкова вимога вважається відкликаною з причин погашення позивачем визначеного нею податкового боргу, що, як наслідок, виключає можливість задоволення позовної вимоги про її скасування.
В подальшому рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.05.2018 було оскаржено в апеляційному порядку в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.08.2017 №0006141209.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2018 скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.05.2018 в оскаржуваній частині та прийнято нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 №0006141209.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності відповідачем порушення Кооперативом вимог підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПК України та нецільового використання доходів (активів), адже матеріали справи містять документи, які є достатніми для визначення реальності господарських відносин із ТОВ "Валіо Груп", а контролюючий орган не надав суду доказів на підтвердження документування безтоварних операцій. При цьому визнав посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень стосовно ТОВ "Валіо Груп" та отримані свідчення (пояснення) його посадових осіб про непричетність до господарської діяльності підприємства безпідставним, вказавши, що дані, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визнані як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.
Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги, у задоволенні яких було відмовлено, апеляційним судом не переглядалося з огляду на неоскарження його позивачем.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанцій, Управління подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення процесуальних норм - неповне з`ясування усіх обставин справи, просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на невідповідність висновків апеляційного суду фактичним обставинам справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Валіо Груп", а також про непідтвердження платником податку їх здійснення належними і допустимими доказами, які б свідчили про фактичне виконання контрагентом своїх зобов`язань, наявність ознак фіктивності господарської діяльності ТОВ "Валіо Груп", відсутність у нього відповідних ресурсів і умов, необхідних для виконання спірних операцій, тощо. Вважає, що позивач провів оплату за роботи, які фактично не виконувались, чим допустив нецільове використання коштів неприбуткової організації та занизив податкове зобов`язання з податку на прибуток.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з наступного.
Суди встановили, що відповідно до наказу від 04.08.2017 №2219 Управлінням проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Кооперативу з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Валіо Груп" за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 09.08.2017 №1557/22-01-14-06/39404701, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік в сумі 997917,00 грн., в тому числі: в серпні 2015 року на 343396,00 грн.; за ІІІ квартал 2015 року на 267717,00 грн.; за IV квартал 2015 на 386804,00 грн.
Вказаним актом констатовано, що позивачем в період з серпня по жовтень 2015 року грошові кошти в сумі 5543986,00 грн. перераховано ТОВ "Валіо Груп" виключно з метою їх переведення у готівкові, а не в рахунок оплати будівельних робіт, що суперечить його статусу, з огляду на наступне.
Згідно зі статутом Кооператив є неприбутковою організацією та не має на меті одержання прибутку; предметом його діяльності є забезпечення житлом та/або житловими приміщеннями членів (учасників) та асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей шляхом сприяння будівництву багатоквартирних житлових будинків за власні кошти Кооперативу, а також наступної експлуатації та управління цими будинками.
За договором підряду від 08.05.2015 №8/05-44п позивачем на користь ТОВ "Валіо Груп" перераховано грошові кошти, водночас акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки, складені за вказаним договором, містять дефекти форми; згідно баз даних ДФС України у ТОВ "Валіо Груп" відсутні трудові ресурси та основні засоби для здійснення господарської діяльності; податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) у 2015 році вказаним товариством не подавались; за даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "Валіо Груп" будівельні роботи та будівельні матеріали не придбавало, а податковий кредит за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 сформувало за рахунок придбання іншої номенклатури товарів; крім того створення (придбання) ТОВ "Валіо Груп" з метою прикриття незаконної діяльності реального сектору економіки та пособництва в ухиленні від сплати податків встановлено в ході досудових розслідувань, здійснених в рамках кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань (№32015100070000064 від 12.06.2015 та №32017100070000002 від 05.01.2017 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 212, частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України (далі - КК України); №32015100020000162 від 08.12.2015 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 200, частиною 1 статті 205 КК України; №22016000000000092 за ознаками злочину, передбаченого частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 205 КК України).
За наведеного Управління дійшло висновку про фактичне нездійснення фінансово - господарських операцій між позивачем та ТОВ "Валіо Груп", а тому вважало, що Кооператив був зобов`язаний подати, але не подав податковому органу податкову декларацію з податку на прибуток за III та IV квартали 2015 року, в якій відобразити об`єкт оподаткування податком на прибуток та нарахувати податкове зобов`язання виходячи із суми операції нецільового використання коштів.
На підставі акту відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 18.08.2017 №0006141209, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 997917,00 грн.
25.10.2017 Управлінням виставлено Кооперативу податкову вимогу форми "Ю" №2277-17 на суму 1476851,50 грн. за платежем - податок на прибуток приватних підприємств.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.
Так, згідно пункту 133.4 статті 133 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.
Відповідно до підпункту 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 ПК України неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація, що одночасно відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб; установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення); внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Обов`язковою умовою для неприбуткових організацій, відповідно до підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 ПК України, є те, що доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.
За правилами підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПК України у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, така неприбуткова організація зобов`язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток. Податкове зобов`язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій.
З першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, до 31 грудня податкового (звітного) року неприбуткова організація зобов`язана щоквартально подавати до контролюючого органу квартальну фінансову і податкову звітність (з наростаючим підсумком) з податку на прибуток та сплачувати податок у термін, визначений для квартального періоду.
З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає фінансову і податкову звітність та сплачує податок на прибуток у порядку, встановленому статтею 57 цього Кодексу для неприбуткових організацій - платників податку на прибуток.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.