ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2024 року
м. Київ
справа №808/3301/17
адміністративне провадження № К/9901/48610/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Конишевої О.В. від 11 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Щербака А.А., суддів Малиш Н.І., Баранник Н.П. від 21 березня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБАР ЕКСПОРТ БКВ" до Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АМБАР ЕКСПОРТ БКВ" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступник - Головне управління ДПС у Запорізькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - відповідач, Управління), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 жовтня 2017 року №0011021202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (від`ємного значення) податку на додану вартість (далі - ПДВ) за червень 2017 року на 4655081,00 грн.
Суди встановили, що Управлінням проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань достовірності нарахування від`ємного значення з ПДВ за червень 2017 року, за результатом якої складено акт від 15 вересня 2017 року №515/08-01-12-02/40921939.
Відповідач в акті перевірки зазначив, що позивачем в порушення вимог підпунктів "б", "в" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ та, відповідно, занижено залишок від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у податковій звітності за червень 2017 року у розмірі 4655081,00 грн. в результаті включення до її складу суми податку у розмірі 4654973,00 грн., сплаченого у складі попередньої оплати Товариством товарів/послуг, фактично непоставлених позивачу, а також суми ПДВ у розмірі 108 грн., що не була оплачена останнім в ціні товарів/послуг постачальнику ТОВ "ОПОРА В АВТОСФЕРІ" у попередніх та звітному податкових періодах.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення рішення.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 11 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року, позов задовольнив; визнав протиправним та скасував оскаржене податкове повідомлення-рішення.
Приймаючи такі рішення, суди фактично вказали на віднесення позивачем сум податку до податкового кредиту у відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України, а саме за датою тієї події, що відбулася раніше, - датою списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг (стосовно суми у розмірі 4654973,00 грн.) або датою отримання платником податку товарів/послуг (щодо суми у 108 грн.), відтак дійшли висновку про безпідставне невизнання Управлінням права Товариства на включення до складу бюджетного відшкодування у декларації за червень 2017 року від`ємного значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління подало касаційну скаргу, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень з порушенням норм матеріального права (підпунктів "б", "в" пункту 200.4 статті 200 ПК України), посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки Товариства.
Позивач правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Під час підготовки цієї справи до касаційного розгляду Верховний Суд вирішив питання щодо заміни сторони (відповідача) у справі в порядку процесуального правонаступництва й замінив первинного відповідача - Головне управління ДФС у Запорізькій області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44118663).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Правовідносини з приводу формування платником податку податкового кредиту врегульовані розділом V ПК України, у відповідності до пункту 198.1 статті 198 якого (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За правилами пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзаци перший та другий).
У той же час порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначено статтею 200 ПК України.