Окрема думка суддів К. М. Пількова, Банаська О. О., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.
до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 916/1042/22 (провадження № 12-68гс23)
1. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10.01.2024 повернула для розгляду відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) цю справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго", Скаржник) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесенерготрейд" (далі - Товариство) про стягнення 3 851 984,26 грн, з яких: 1 493 164,80 грн основного боргу, 400 263,70 грн пені, 1 674 981,93 грн штрафу, 209 514,97 грн інфляційних втрат та 74 058,86 грн 3 % річних за касаційною скаргою НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023.
2. Мотивуючи цю ухвалу, Велика Палата навела раніше сформульовані нею у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 критерії визначення подібності правовідносин для цілей застосування процесуальних законів, а також вказала, що за змістом процесуального законодавства як Велика Палата Верховного Суду, так і об`єднані палати касаційних судів у складі Верховного Суду висловлюють правові висновки в конкретних справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними і типовими для всіх справ та фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами в подібних правовідносинах.
3. Велика Палата Верховного Суду послалась на те, що висновки, зроблені у постанові від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20, від яких вважала за необхідне відступити колегія КГС ВС у цій справі, сформульовані об`єднанню палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі - КЦС ВС) у контексті поставлених перед нею питань колегією Першої судової палати КЦС ВС при передачі справи для відступу від висновку Другої судової палати КЦС ВС про те, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) наявні підстави для закриття провадження у справі лише в тому випадку, коли предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.
4. Разом з тим Велика Палата зазначила, що предметом спору в цивільній справі № 638/3792/20 був поділ майна подружжя, який припинив своє існування після відкриття провадження у справі внаслідок позасудового врегулювання подружжям питання розподілу спільно нажитого майна шляхом укладення нотаріально посвідченого договору.
5. Натомість, за твердженнями Великої Палати Верховного Суду, у господарській справі № 916/1042/22, в якій виник спір про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії, суди не заперечували існування спору між сторонами, а з посиланням на погоджені позивачем та відповідачем договірні умови дійшли висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову у зв`язку з недоведенням НЕК "Укренерго" наявності порушеного права.
6. Ураховуючи предмет спору, підстави пред`явленого позову та характер спірних правовідносин в обох справах: цивільній та господарській, а також процесуальну ситуацію у цивільній справі (врегулювання спору сторонами після відкриття провадження у справі), Велика Палата Верховного Суду констатувала відсутність ознаки подібності процесуального питання, яке підлягає вирішенню у цій справі, з тим процесуальним питанням, яке вирішила об`єднана палата КЦС ВС у справі № 638/3792/20. Відмінними рисами, на думку Великої Палати, характеризуються як сам предмет спору, так і обставини, з якими сторони пов`язували припинення існування спору.
7. На переконання Великої Палати Верховного Суду, як правило, предмет спору визначає права й обов`язки сторін, що становлять зміст правовідносин. Водночас більшість з обставин можуть існувати як на момент відкриття провадження у справі, про які суду не відомо і які з`ясовуються після відкриття провадження у справі, так і можуть виникнути вже після відкриття провадження у справі. З урахуванням наведеного тотожність пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України щодо визначення відсутності предмета спору як правової підстави для закриття провадження у справі не є умовою для формування універсального підходу до визначення поняття "наявність предмета спору" на певній стадії судового процесу з огляду на очевидну відмінність (неподібність) майнових правовідносин, спори щодо яких підлягають вирішенню цивільними та господарськими судами.
8. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі цієї справи на її розгляд, у зв`язку із чим повернула справу для розгляду колегії КГС ВС відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України
9. Із цим висновком не погоджуємось з таких мотивів.
10. У своїй касаційній скарзі НЕК "Укренерго" просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2022 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 та ухвалити нове рішення про задоволення позову, а також закрити провадження у цій справі за поданими до суду першої інстанції заявою від 11.07.2022 в частині стягнення 112 958,84 грн пені і 25 474,24 грн 3 % річних та за заявою від 20.09.2022 в частині стягнення 1 493 164,80 грн основного боргу.
11. Одним з ключових аргументів скарги є те, що суди порушили пункт 2 частини першої статті 231 ГПК України, оскільки неправильно відмовили у задоволенні заяв Скаржника про закриття провадження в частині описаних вище позовних вимог у зв`язку з відсутністю предмета спору. На думку Скаржника, суди не врахували висновків, викладених у постанові об`єднаної палати КЦС ВС від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20, про застосування ідентичних положень пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, зокрема, про те, що закриття провадження у справі на підставі вказаного пункту можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
12. Колегія КГС ВС з таким підходом не погодилась та на підставі частини третьої статті 302 ГПК України ухвалою від 31.10.2023 передала цю справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважала за необхідне відступити від наведених вище висновків об`єднаної палати КЦС ВС.
13. Мотивуючи ухвалу про передання, колегія суддів КГС ВС посилалась на те, що зміст пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, відповідно до якого відсутність предмета спору є підставою для закриття провадження у справі, є ідентичним зі змістом пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України, однак КЦС ВС та КГС ВС сформували різні підходи до тлумачення вказаних норм, які визначають підстави закриття провадження у справі у цивільному та господарському судочинстві.
Так, колегія суддів КГС ВС вказувала, що у постанові від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20 об`єднана палата КЦС ВС виснувала, зокрема, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань. Подібні висновки викладені також у постановах КЦС ВС у справі № 522/1745/14-ц, від 20.10.2021 у справі № 668/13646/15, від 26.04.2022 у справі № 757/46995/17-ц, від 09.11.2022 у справі № 707/289/22-ц, від 15.03.2023 у справі № 201/2289/20, від 29.03.2023 у справі № 686/3717/22, від 21.06.2023 у справі № 357/9051/18, від 18.10.2023 у справі 362/4790/14-ц та інших.
Окрім цього, колегія суддів КГС ВС звернула увагу, що у наведеній вище постанові об`єднана палата КЦС ВС відступила від висновків, сформульованих у постановах КЦС ВС від 10.04.2019 у справі № 456/647/18, від 13.05.2020 у справі № 686/20582/19 та від 09.09.2020 у справі № 750/1658/20, конкретизувавши їх так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Разом з тим колегія суддів зазначила, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, а також у постановах КГС ВС від 26.07.2018 у справі № 910/23359/15, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16, від 18.07.2019 у справі № 916/3147/16, від 26.11.2019 у справі № 920/240/18, від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20 та від 16.08.2023 у справі № 910/5571/22 зроблено висновки, за змістом яких закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Колегія суддів КГС ВС вважала, що момент припинення існування (зникнення) предмета спору має важливе значення для розгляду та вирішення справи та повинен ураховуватися судами при вирішенні питання про наявність підстав для закриття провадження у справі чи відмови у позові. Водночас особа, яка звертається до суду з позовом, повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, та підтвердити, що її права та законні інтереси буде захищено та відновлено з допомогою певного способу захисту, визначеного у позові. При цьому порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Колегія суддів КГС ВС виходила з того, що, вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. Подібні висновки викладені у постановах КГС ВС від 15.08.2023 у справі № 906/1175/18, від 20.06.2023 у справі № 910/5529/19, від 12.04.2023 у справі № 916/156/22, від 22.02.2022 у справі № 910/2330/21, від 06.09.2022 у справі № 910/9228/21, від 29.11.2022 у справі № 910/745/20, від 04.11.2021 у справі № 910/18029/16, від 15.06.2021 у справі № 910/10440/19, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20, від 01.09.2020 у справі № 910/14065/18, від 18.08.2020 у справі № 910/7631/18, від 16.06.2020 у справі № 922/3371/19, від 10.12.2019 у справі № 906/43/19, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19, від 05.11.2019 у справі № 926/746/19 та від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.
При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови КГС ВС від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20 та від 22.03.2023 у справі № 509/5080/18).
З урахуванням наведеного колегія суддів КГС ВС виснувала, що відсутність предмета спору на момент звернення з позовом до суду свідчить про відсутність порушеного права позивача, а тому є підставою для відмови у позові, а не для закриття провадження у справі.