П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2024 року
м. Київ
Справа № 990/140/23
Провадження № 11-159заі23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
розглянула в порядку письмового провадження справу № 9901/140/23 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, стягнення коштів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 липня 2023 року (суддя Губська О. А.)
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог
1. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України (далі - відповідач, ВРУ), у якому просив:
- визнати протиправним і нечинним Закон України від 18 жовтня 2022 року № 2689-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини" (далі - Закон № 2689-ІХ) у частині пункту 6 частини другої розділу I та пункту 6 частини першої розділу I;
- визнати протиправним і нечинним Закон України від 18 жовтня 2022 року № 2690-ІХ "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини" (далі - Закон № 2690-ІХ) у частині пункту 1 частини другої розділу I та пункту 2 частини другої розділу I;
- стягнути з ВРУ на користь ОСОБА_1 кошти: психологічні - у розмірі трьох мільйонів гривень; фізичні - у розмірі одного мільйона гривень; матеріальні - у розмірі п`ятдесяти тисяч гривень.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 15 липня 2003 року його засуджено Чернігівським апеляційним судом (справа № 1-12/2003 (№52-452)) до довічного увʼязнення. Посилається на те, що його права на рівність перед законом, право на звернення до суду та обсяг існуючих прав і свобод звужено та порушено з прийняттям ВРУ Законів № 2689-ІХ та № 2690-ІХ, та погіршують його становище, як увʼязненого до довічного позбавлення волі. Зміни внесені Законами № 2689-ІХ, № 2690-ІХ позбавляють його перспективи звільнення та поставили в нерівне становище з іншими увʼязненими до довічного увʼязнення, які відбули менше 15 років покарання та з тими, котрим довічне позбавлення волі призначено після прийняття зазначених вище законів ВРУ, до котрих будуть застосовані інструменти перевиховання. Зазначене, на переконання позивача, є дискримінацією та формою катування, спричинення додаткових багатолітніх моральних та фізичних страждань. ВРУ приймаючи Закони № 2689-ІХ та № 2690-ІХ свідомо вчинила у відношенні останнього протиправні дії та нанесла моральні, фізичні та матеріальні збитки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 липня 2023 року на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовлено у відкритті провадження, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
4. Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд дійшов висновку, що в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть бути оскаржені лише ті акти, дії чи бездіяльність ВРУ, які прийнято, вчинено, допущено у правовідносинах, у яких ВРУ реалізовує свої владні (управлінські) повноваження.
5. Спір у цій справі не є публічно-правовим у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС України та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позовні вимоги стосуються законотворчої діяльності відповідача, під час здійснення якої парламент не реалізовує публічно-владних управлінських функцій.
6. Також суд першої інстанції зазначив, що розгляд цього спору з урахуванням його предмета і суб`єктного складу перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі
7. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24липня 2023 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
8. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги норми діючих законів України при вирішенні питання прийнятності позову чим порушив його право на доступ до правосуддя для захисту та оскарження протиправних дій, які скоєні у відношенні до нього ВРУ.
Рух апеляційної скарги
9. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 07 листопада 2023 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 липня 2023 року, а ухвалою від 22 листопада 2023 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.
Короткий зміст викладених у відзиві на апеляційну скаргу доводів
10. Від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24липня 2023 року - без змін, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в цій справі стосуються законотворчої діяльності відповідача, під час здійснення якої парламент не реалізує публічно-владних управлінських функцій. Також вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що розгляд цього спору з огляду на його предмет і суб`єктний склад перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
12. Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
13. На підставі положень пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
14. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
15. За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
16. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.