ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 295/4429/22
провадження № 51-3211км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022060400000519 за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Житомира, який проживає у АДРЕСА_1, раніше судимого вироками Богунського районного суду м. Житомира: від 26 листопада 2003 року за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 1 ст. 70, ст. 69 Кримінального Кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців; від 6 листопада 2009 року за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; від 11 березня 2021 року за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком 3 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК,
за касаційною захисника ОСОБА_7 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Богунського районного суду м. Житомира від 1листопада 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 9 місяців з конфіскацією 1/2 частини майна.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 11 місяців з конфіскацією 1/2 частини майна.
За обставин, встановлених у вироку, ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, яке є небезпечним для життя та здоров`я ОСОБА_8, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, під час воєнного стану, 23 березня 2022 року приблизно о 21:00 у будинку АДРЕСА_2, застосував до ОСОБА_8 фізичне насильство, яке є небезпечним для життя та здоров`я ппотерпілого, що виразилося в умисному завданні йому одного удару гострим предметом в шию.
В результаті чого ОСОБА_8 було спричинено легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді колото-різаної рани передньої поверхні шиї справа. Надалі ОСОБА_6, подолавши таким чином волю потерпілого до опору, заволодів його майном, а саме мобільним телефоном марки "Umidigi Bison", вартістю 5 188,50 грн.
Після цього ОСОБА_6 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальної шкоди на згадану суму.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 20 лютого 2023 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 не погоджується з ухвалою суду апеляційної інстанції, просить скасувати її і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що:
- суд апеляційної інстанції не забезпечив перевірку доводів засудженого про застосування до нього недозволених методів ведення слідства, яка, на думку захисника, є обов`язковою;
- суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи сторони захисту щодо недопустимості протоколу затримання ОСОБА_6 з підстав його невідповідності вимогам ч. 1 ст. 107 КПК, відсутності аудіо-, відеофіксації та невідповідності часу і місця затримання;
- суд апеляційної інстанції в супереч частин 2, 4 ст. 17, ст. 419 КПК не дав оцінку суперечностям у показаннях потерпілого, свідків і засудженого, з огляду на те, що ОСОБА_6 вже тримав телефон в руках під час словесного конфлікту, що продовжувався, і перемикав музику. Тобто умислу на заволодіння майном потерпілого, на переконання захисника, у нього не було, а тому кваліфікація дій ОСОБА_6, як раптовий напад з метою заволодіння майном, є неправильною.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- захисник та засуджений підтримали вимоги, викладені в касаційній скарзі;
- прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Згідно з приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.