П
ОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 161/22209/21
провадження № 51-4462км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника - адвоката ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
законного представника потерпілої ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 липня 2022 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 12 травня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021030580002264, за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого там же, несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 липня
2022 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
2. Постановлено стягнути з ОСОБА_9 у рахунок відшкодування моральної шкоди: на користь неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 в особі її законного представника ОСОБА_7 300 000 грн; на користь ОСОБА_7 - 150 000 грн; на користь ОСОБА_11 - 150 000 грн.
3.Цивільний позов КП "Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства" Волинської обласної ради про відшкодування матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням залишено без розгляду у зв`язку з добровільним відшкодуванням обвинуваченим коштів на лікування.
4. Майно, визнане речовим доказом, - автомобіль "Skoda Octavia" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), на яке накладено арешт ухвалою слідчого судді від 20 вересня 2021 року, вирішено повернути за належністю ОСОБА_9, а арешт скасовано. Вирішено питання судових витрат.
5. Згідно з вироком ОСОБА_9 19 вересня 2021 року близько 19:54, керуючи автомобілем "Skoda Octavia" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), рухаючись по проїзній частині вулиці Глушець у м. Луцьку, яка має по одній смузі руху у кожному напрямку, у напрямку вул. Ковельської, усупереч вимогам пунктів 2.3 "б", 12.4, 12.9 "б", 18.1 Правил дорожнього руху проявив безпечність, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, перевищив дозволену у населеному пункті швидкість руху, при виявленні на нерегульованому пішохідному переході, що неподалік будинку № 43, неповнолітнього пішохода ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка рухалася зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, не зменшив швидкості та не зупинився, щоб дати їй дорогу, у результаті чого допустив наїзд на потерпілу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди неповнолітня ОСОБА_10 отримала тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
6. Волинський апеляційний суд ухвалою від 12 травня 2023 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. Захисник ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 у касаційній скарзі просить змінити вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 липня 2022 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 12 травня 2023 року у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, призначивши ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст. 75 КК звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на 2 роки іспитового строку з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК. Стверджує, що призначене його підзахисному покарання у виді реального позбавлення волі не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і даним про його особу, є явно несправедливим. Наголошує на тому, що, беручи до уваги вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення з необережності, ураховуючи дані про його особу: відсутність попередніх судимостей, позитивні характеристики, визнання ним вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування шкоди, його сімейний стан і наявність міцних соціальних зв`язків, стан здоров`я дружини та матері засудженого, відсутність обставин, які б обтяжували покарання, суди мали підстави для звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням за правилами ст. 75 КК, проте зазначену норму закону не застосували.
8. Також адвокат указує на безпідставне призначення його підзахисному додаткового покарання у виді позбавлення керування транспортними засобами. Вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що керування транспортним засобом є єдиним джерелом доходу ОСОБА_9 та засобом для існування його родини, а саме двох малолітніх дітей та хворих дружини й матері, а також того, що позбавлення його можливості працювати водієм унеможливить відшкодування заподіяної шкоди. На думку захисника, обране ОСОБА_9 судом покарання суперечить загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
9. Крім того, захисник звертає увагу на те, що суд першої інстанції неправильно вирішив цивільний позов, ухваливши своє рішення без урахування позиції Верховного Суду України щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. Вважає, що цивільні позови потерпілої та її законних представників, зважаючи на принципи розумності та справедливості, з урахуванням доходів обвинуваченого, наявності на його утриманні двох малолітніх дітей, дружини й матері, які хворіють тяжкими хворобами, підлягають частковому задоволенню. Тому просить змінити вирок та ухвалу апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову, ухваливши рішення про стягнення з ОСОБА_9 у рахунок відшкодування моральної шкоди: на користь неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 в особі її законного представника ОСОБА_7 150 000 грн; на користь ОСОБА_7 - 75 000 грн; на користь ОСОБА_11 - 75 000 грн.
10. Прокурор ОСОБА_13, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, подала заперечення на касаційну скаргу захисника ОСОБА_6, в якому висловлює думку про її необґрунтованість. Вважає, що призначене ОСОБА_9 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є справедливим і достатнім для досягнення мети покарання. Інформація про особу ОСОБА_9, яка зазначена у характеристиці з місця проживання, сімейний стан засудженого не впливають на його суспільну небезпечність, не знижують істотно ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і не дають підстав для застосування до нього інституту звільнення від покарання з випробуванням. Також прокурор зазначає, що цивільні позови у справі було вирішено у відповідності з вимогами статей 128, 129 КПК, ст. 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та з дотриманням принципів розумності, виваженості, справедливості, а тому відсутні підстави для зміни судових рішень у цій частині.
11. Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 - ОСОБА_7 також подав заперечення на касаційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6, в якому зазначає, що вирок й ухвала щодо ОСОБА_9 є законними та обґрунтованими. З огляду на те, що засуджений у судовому засіданні не попросив вибачення у потерпілої, на чому наголошував адвокат, і свою вину у вчиненому визнав лише після повного дослідження доказів судом, не свідчить про те, що останній щиро розкаявся і сприяв розкриттю злочину, а до того ж невідшкодування шкоди та незацікавленість станом здоров`я потерпілої, дають підстави для висновку про неможливість виправлення ОСОБА_9 без ізоляції від суспільства. Крім того, звертає увагу на те, що адвокат у касаційній скарзі повідомив неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_9 працює водієм в ДП "Луцький ремонтний завод" і керування транспортним засобом є єдиним джерелом його доходу, а також про хворобу його дружини, що не підтверджується жодними наявними в матеріалах кримінального провадження письмовими доказами. Вказує представник потерпілої і на те, що суд правильно вирішив цивільні позови, законом не передбачено призначення психологічної експертизи для установлення розміру моральної шкоди, на чому наполягає захисник засудженого.
Позиції учасників судового провадження
12. Захисник - адвокат ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу, просив задовольнити її та змінити судові рішення щодо ОСОБА_9 .
13. Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 - ОСОБА_7 і його представник - адвокат ОСОБА_8 заперечували проти задоволення касаційної скарги захисника, просили залишити судові рішення щодо ОСОБА_9 без зміни.
14. Прокурор ОСОБА_5 також вважав, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню, просив залишити вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 липня 2022 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 12 травня 2023 року щодо ОСОБА_9 без зміни.
Мотиви Суду
15. Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
16. Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
17. Твердження сторони захисту про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування до ОСОБА_9 правил ст. 75 КК, а також невідповідність призначеного йому покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, є неспроможними, виходячи з такого.
18. Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.