П
ОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 749/1031/21
провадження № 51-4540км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 на вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 07 лютого 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021270000000488, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Щорського районного суду Чернігівської області від 07 лютого 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
2. Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду за заявою цивільного позивача.
3. Майно, визнане речовим доказом, - автомобіль "Skoda Octavia" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), на яке накладено арешт ухвалою слідчого судді від 28 вересня 2021 року, вирішено повернути власнику ОСОБА_10, а арешт скасовано. Вирішено питання судових витрат.
4. Згідно з вироком ОСОБА_6 23 вересня 2021 року близько 16:43, керуючи автомобілем "Skoda Octavia" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), рухаючись автодорогою Т-2518 Березна - Сновськ Корюківського району Чернігівської області у напрямку від с. Кучинівка до с. Рогізки на заокругленні дороги вліво по ходу свого руху усупереч вимогам пунктів 2.3 "б", 12.1 Правил дорожнього руху проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка склалась, не обрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого не впорався з керуванням і на 11 км + 264,7 м вказаної автодороги Корюківського району Чернігівської області, виїхав на праве узбіччя, де здійснив наїзд на протилежний берег меліораційного каналу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири цього автомобіля отримали тілесні ушкодження: ОСОБА_11 - тяжкі за ознакою небезпеки для життя, від яких помер на місці пригоди, а ОСОБА_12 - середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я на строк понад 21 добу.
5. Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 06 червня 2023 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
6. Захисник ОСОБА_7 у касаційній скарзі просить змінити вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 07 лютого 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, призначивши ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки та на підставі ст. 75 КК звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням на 4 роки іспитового строку. Стверджує, що призначене його підзахисному покарання у виді реального позбавлення волі не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і даним про особу винуватого, є явно несправедливим. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи рішення про покарання ОСОБА_6, не врахували належним чином даних про його особу, зокрема того, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання виключно позитивно характеризується, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, одружений, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має 2 групу інвалідності, на його утриманні перебувають неповнолітня дитина та батько з інвалідністю. Також суди не взяли до уваги ставлення ОСОБА_6 до вчиненого, зокрема того, що він визнав свою вину, щиро розкаявся, відшкодував потерпілим заподіяну шкоду, а також думки потерпілих, одна з яких не наполягала на покаранні, пов`язаному з реальним позбавленням волі, а інша просила застосувати до винуватого ст. 75 КК. Крім того, суди безпідставно проігнорували висновок органу з питань пробації, за даними якого ймовірність вчинення ОСОБА_6 повторного правопорушення є низькою, рівень небезпеки для суспільства також є низьким, а відтак його виправлення можливе в умовах без реального відбування покарання. Ураховуючи все зазначене та беручи до уваги вчинення ОСОБА_6 цього кримінального правопорушення з необережності, відсутність обставин, які б обтяжували покарання, суди мали підстави для звільнення винуватого від відбування покарання з випробуванням за правилами ст. 75 КК, проте зазначену норму закону не застосували. На переконання адвоката, призначене його підзахисному покарання суперечить загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
7. Прокурор ОСОБА_8 у своїй касаційній скарзі просив скасувати ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджував, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за його апеляційною скаргою, в якій вказувалося на безпідставне визнання недопустимими й неналежними доказами результатів токсикологічного дослідження № 876 від 08 жовтня 2021 року, висновку експерта № 494 від 18 жовтня 2021 року, відповідно до яких у крові ОСОБА_6 виявлено алкоголь у концентрації 6,62 г/л, та у зв`язку з цим неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме кваліфікація дій ОСОБА_6 не за ч. 3 ст. 286-1 КК, а за ч. 2 ст. 286 цього Кодексу, усупереч вимогам статей 94, 370, 419 КПК повторно не дослідив і не проаналізував доказів, досліджених місцевим судом не повністю та з порушеннями, не надав їм власної оцінки і не мотивував належним чином свого рішення щодо законності вироку.
Позиції учасників судового провадження
8. Засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали свою касаційну скаргу, просили задовольнити її та змінити судові рішення щодо ОСОБА_6, застосувавши до нього ст. 75 КК, при цьому заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора.
9. Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8, вважала, що касаційна скарга захисника ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, просила скасувати ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
10. Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
11. Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
12. У касаційній скарзі захисник не заперечує доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, а також правильності обрання йому виду і міри покарання за цим законом, проте вважає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до його підзахисного правил ст. 75 КК. Прокурор у касаційній скарзі вказує на істотне порушення кримінального процесуального закону, яке допущено судом апеляційної інстанції, а саме на порушення вимог статей 94, 370, 419 КПК щодо необхідності всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження для прийняття відповідного процесуального рішення, а також обов`язковості зазначення в ухвалі суду апеляційної інстанції підстав, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Щодо доводів прокурора про незаконність ухвали суду апеляційної інстанції
13. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
14. Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті.
15. Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
16. Апеляційної суд, здійснюючи перегляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 за апеляційними скаргами прокурора та захисника ОСОБА_7, дотримався зазначених вимог закону.
17. Так, суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи прокурора, викладені в його апеляційній скарзі, у тому числі й щодо безпідставності перекваліфікації дій ОСОБА_6 з ч. 3 ст. 286-1 на ч. 2 ст. 286 КК, незаконності визнання недопустимими й неналежними доказами результатів токсикологічного дослідження № 876 від 08 жовтня 2021 року та висновку експерта № 494 від 18 жовтня 2021 року, покладення в основу вироку доказів, наданих стороною захисту, та відхилення доказів сторони обвинувачення, які аналогічні наведеним у його касаційній скарзі, та, погоджуючись із викладеними у вироку суду першої інстанції висновками і мотивами прийнятого судом рішення, законно й обґрунтовано постановив залишити цей вирок без змін, із чим погоджується також касаційний суд. У своїй ухвалі суд апеляційної інстанції навів підстави, з яких апеляційну скаргу прокурора визнав необґрунтованою, та докладні мотиви прийнятого рішення.
18. Апеляційний суд дійшов переконання, що суд першої інстанції, ухвалюючи вирок, під час розгляду провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши принцип змагальності сторін і свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК, згідно з яким сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив усі, представлені сторонами докази, без виключення, у тому числі й ті, на підставі яких було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них з точки зору належності, допустимості та достовірності.
19. Зокрема, апеляційний суд указав на те, що суд першої інстанції обґрунтував своє рішення аналізом усіх доказів, зібраних у кримінальному провадженні, у тому числі тих, які надала сторона обвинувачення, зокрема, показань обвинуваченого ОСОБА_6, який визнав свою вину в порушенні ПДР, які стали причиною дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), що спричинила смерть одного пасажира, а іншій пасажирці - середньої тяжкості тілесні ушкодження, проте заперечував своє перебування під час ДТП у стані сп`яніння, потерпілої ОСОБА_12, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, а також ряду письмових доказів.
20. Як правильно зазначив апеляційний суд, дослідивши, перевіривши та проаналізувавши в судовому засіданні всі вищевказані докази у сукупності, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, а також про те, що стороною обвинувачення не наведено належних, допустимих і достатніх доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.