ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2024 року
м. Київ
справа № 466/2622/22
провадження № 51-5987км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2,ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 06 травня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 липня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №12012150030000019.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 06 травня 2022 року закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12012150030000019 від 29 листопада 2012 року за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України), на підставі п. 31 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) у зв`язку з не встановленням осіб, які вчинили кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Потерпілий ОСОБА_6 ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 06 травня 2022 року оскаржив у апеляційному порядку.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 липня 2023 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 06 травня 2022 року залишено без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону просить судові рішенняскасувати і призначити новий судовий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:
· суд першої інстанції безпідставно закрив кримінальне провадження за п. 31 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки в ході досудового розслідування були встановлені особи, причетні до вчинення кримінальних правопорушень;
· місцевий суд розглянув справу за його відсутності, при цьому належним чином не повідомив його про дату, час і місце судового засідання; наголошує, що матеріали провадження не містять журналу судового засідання та технічного запису;
· стороною обвинувачення не було виконано низку ухвал слідчих суддів, що вплинуло на з`ясування обставин щодо переривання перебігу строківдавності та встановлення істини у справі, а також не було внесено відомості до ЄРДР за результатами низки експертиз у цьому кримінальному провадженні з метою приховування скоєного щодо нього злочину;
· суд апеляційної інстанції не звернув увагу на вказані порушення і зробив помилковий висновок про те, що жодна із ухвал слідчих суддів у цьому кримінальному провадженні не містить рішення про внесення за його заявою відповідних відомостей у ЄРДР;
· апеляційний суд розглянув справу за відсутності частини матеріалів кримінального провадження;
· судом апеляційної інстанції порушено ч. 3 ст. 404 КПК України;
· оскаржені судові рішення не відповідають вимогам статті 370 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор частково підтримала вимоги касаційної скарги, просила рішення судів попередніх інстанцій скасувати .
Потерпілий подав клопотання про проведення судового засідання за його відсутності.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Законність як засада кримінального провадження відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України полягає у тому, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Публічність, згідно зі ст. 25 КПК України, передбачає, що прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Пунктом 31 ч. 1 ст. 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим усіх зібраних та перевірених доказів.
Як убачається з оскаржуваних судових рішень, у провадженні СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області перебували матеріали кримінального провадження № 2012150030000019 від 29 листопада 2012 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст.367, ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, розпочатого за фактом заволодіння шляхом шахрайства та підробки документів належними ОСОБА_6 зернозбиральними комбайнами в період 2006 - 2008 років.
Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 КК України, згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, отже відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України строк його давності складає 10 років.
Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 358, ч.1 ст. 190 КК України є кримінальними проступками, санкція яких передбачає покарання у виді обмеження волі (згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України строк давності 3 роки).
Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367 КК України, згідно ст. 12 КК України є нетяжкими злочинами та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України строк їх давності складає 3 роки.