Постанова
Іменем України
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 760/27368/21
провадження № 61-7727св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Крата В. І., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 28 вересня 2022 року в складі судді Українця В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила визнати квартиру АДРЕСА_1 її особистою приватною власністю.
На обґрунтування позову зазначала, що 10 січня 2016 року вона почала проживати з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу та вести спільне господарство, а 27 вересня 2018 року зареєструвала з ним шлюб, у якому 03 квітня 2019 року вони придбали квартиру АДРЕСА_1 .
На момент оформлення договору купівлі-продажу квартири їй виповнилось 25 років та вона звернулась до територіального підрозділу ДМС у м. Херсон для отримання паспорту громадянина України нового зразку у формі ID-картки, тому не заперечувала проти оформлення договору купівлі-продажу квартири на відповідача, незважаючи на те, що на придбання нерухомості були витрачені її особисті кошти. Крім того, всі свої кошти вона в подальшому витрачала на облаштування придбаної квартири.
За час спільного проживання відповідач не мав постійного доходу та роботи.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Соломʼянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року, позов задоволено частково.
В порядку поділу майна визнано за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .
В порядку поділу майна визнано за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірна квартира придбана у період перебування сторін у шлюбі, тому відповідно до статті 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2023 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Соломʼянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року в справі № 6-843цс17 та у постановах Верховного Суду від 18 червня 2018 року в справі № 711/5108/17, від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17-ц, від 08 грудня 2022 року в справі № 522/3586/21, від 25 січня 2023 року в справі № 756/10871/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також оскаржив судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ще до укладення шлюбу із ОСОБА_1 він уклав попередній договір купівлі-продажу квартири, на виконання якого 14 грудня 2017 року сплатив 1 067 610,00 грн в рахунок оплати забезпечувального платежу за кошти, які належали йому на праві особистої приватної власності.
Таким чином, відсутні правові підстави для визнання вказаної квартири як особистою приватною власністю позивача, так і спільним майном подружжя.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Соломʼянського районного суду м. Києва.
20 липня 2023 року справа № 760/27368/21 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 27 вересня 2018 року.
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом про розірвання шлюбу.
03 квітня 2019 року ОСОБА_2 уклав з Публічним акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Дінеро Актив" договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 1.6. вказаного договору покупець свідчить, що квартира набувається ним в особисту приватну власність, оскільки на момент укладення попереднього договору та на момент оплати за вищезазначену квартиру він у зареєстрованому шлюбі та/або у фактичних шлюбних відносинах не перебував і розпоряджався своїми особистими грошовими коштами, що підтверджується його заявою.