ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 461//928/17
провадження № 61-84св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Крата В. І., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Львівська міська рада,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
треті особи: ОСОБА_2, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ОСОБА_3, Львівське комунальне підприємство "Центрльне",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова в складі судді Волоско І. Р. від 19 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Крайник Н. П., Копняк С. М., Шандри М. М. від 08 грудня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року Львівська міська рада звернулась з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ОСОБА_3, Львівське комунальне підприємство "Центральне" про витребування майна та скасування державної реєстрації права власності.
Позов обґрунтовувала тим, що будинок АДРЕСА_1 належить до комунальної власності територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради, реєстрація права власності проведена 22 вересня 2004 року на підставі рішення Шевченківського райвиконкому м. Львова № 192 від 14 квітня 1987 року. 18 жовтня 2016 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Загвойська Н. І. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31910442 від 18 жовтня 2016 року щодо об`єкту нерухомого майна: нежитлових приміщень під індексом 20-1, 20-2, загальною площею 25,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, підставою виникнення права власності вказано: реєстраційне посвідчення, серія та номер: б/н, видане 01 березня 2001 року, видавник: Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації; розпорядження, серія та номер: 93, видане 22 лютого 2001 року, видавник: Галицька районна адміністрація, власник: приватне підприємство "АВТО-ЛЮКС-СЕРВІС" (далі - ПП "АВТО-ЛЮКС-СЕРВІС").
Однак, згідно архівних даних Галицької районної адміністрації, такого розпорядження районна адміністрація не видавала, відтак, право власності зареєстроване на підставі неіснуючого розпорядження. Львівська міська ради згоди на відчуження цих приміщень нікому не давала, та такі приміщення вибули із власності Львівської міської ради поза волею власника. Надалі ПП "АВТО-ЛЮКС-СЕРВІС" відчужило ці приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н. І., ОСОБА_2, яка в свою чергу, відчужила їх ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н.І., а ОСОБА_3 в наступному відчужив їх ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11 березня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П., яка, відповідно, і прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення за ОСОБА_1 . Львівська міська рада вважала, що оскільки спірний об`єкт нерухомого майна вибув із комунальної власності без згоди власника, поза його волею, тому підлягає витребуванню від останнього власника цього майна ОСОБА_1 у власність територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради із скасуванням за ОСОБА_1 державної реєстрації права власності на це нерухоме майно та закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив витребувати в ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення під індексом 20-1, 20-2, загальною площею 25,9 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1057482146101, зобов`язати передати зазначене майно за актом приймання-передачі територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомого майна, здійснену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П. (індексний номер: 34222821 від 11 березня 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1057482146101), із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ОСОБА_3, Львівське комунальне підприємство "Центральне", про визнання права власності на нерухоме майно.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що придбані нею на підставі договору купівлі-продажу від 11 березня 2017 року, укладеного з ОСОБА_3, нежитлові приміщення істотно збільшились у своїй вартості внаслідок здійснених нею покращень, та було створено нову річ, покращення щодо якої є невід`ємними. Стверджує, що об`єкт нерухомого майна, яким володіє Львівська міська рада, та об`єкт нерухомого майна, яким володіє ОСОБА_1, є різними за своєю правовою та технічною природою, тобто, відсутній об`єкт нерухомого майна, який перебуває у власності Львівської міської ради та ОСОБА_1 одночасно. Просила визнати за нею право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 за індексом 20-1; 20-2 загальною площею 24,4 кв.м.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Короткий зміст судових рішень, ухвалених по справі
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, позов Львівської міської ради задоволено частково. Витребувано у ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення під індексом 20-1, 20-2 загальною площею 25,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1057482146101, та зобов`язано передати зазначене майно за актом приймання-передачі територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення під індексом 20-1, 20-2, загальною площею 25,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, здійснену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П. (індексний номер: 34222821 від 11 березня 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1057482146101). У задоволенні позову в частині закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відмовлено. Вирішено питання про судовий збір. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.
Суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позов Львівської міської ради підлягає частковому задоволенню, оскільки майно, яке належало територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності вибуло поза волею власника та у подальшому ним не схвалено. Оскільки Львівська міська рада, як власник спірного об`єкта не надавала згоди на таке вибуття, таке відбулось поза волею власника, тому слід витребувати майно у відповідача на користь власника - територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.
Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійним правочином чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.
З огляду на викладене, суд першої інстанції зробив висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 .
Закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є наслідком здійснення державної реєстрації прав та окремого вирішення не потребує.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не подано суду доказів прийняття спірного новоствореного нерухомого майна в експлуатацію, а також докази звернення до відповідних органів з метою державної реєстрації права власності.
Позивач за зустрічним позовом безпідставно послалася на статтю 348 ЦК України, яка не поширюється на спірні відносини.
Суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами факт здійснення реконструкції приміщень, створення в результаті такої реконструкції нової речі, здачі новоствореного об`єкта нерухомого майна в експлуатацію та його державної реєстрації.
Постановою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року в частині скасування державної реєстрації скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення про відмову в позові. Постанову Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року в частині позовних вимог Львівської міської ради до ОСОБА_1 про витребування нерухомого майна скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог Львівської міської ради про скасування державної реєстрації права власності та ухвалюючи нове судове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову, суд касаційної інстанції виходив із того, що Львівська міська рада заявила саме віндикаційний позов, то такий спосіб захисту прав, як скасування державної реєстрації права, не є належним способом захисту прав позивача, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Також скасовуючи постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог Львівської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння та передаючи справу на новий апеляційний розгляд в цій частині, суд касаційної інстанції зазначив про те, що на віндикаційні позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, оскільки органи державної влади чи місцевого самоврядування мають нести ризик спливу позовної давності на оскарження правових актів, виданих ними, а здійснення права на їх оспорення не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту. Однак апеляційний суд на вказане уваги не звернув, наявні у справі докази не оцінював, обставин, чи є Львівська міська рада та Управління комунальної власності Львівської міської ради однією юридичною особою, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про порушення свого права, не встановлював.
Постановою Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 березня 2019 року залишено без змін.
Приймаючи вказану постанову, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що права та інтереси Львівської міської ради порушені, оскільки майно, яке належало територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності, вибуло поза волею власника, що надає підстави для застосування положень частини третьої статті 388 ЦК України.
Водночас апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки право власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на спірне нежитлове приміщення було порушено в момент його вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, що з огляду на "принцип реєстраційного підтвердження володіння", який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, мало місце під час первинної реєстрації права власності на цей об`єкт приватним нотаріусом з ПП "Авто-Люкс-Сервіс" від 18 жовтня 2016 року, то саме з цього часу для Львівської міської ради почала спливати позовна давність за пред`явленим позовом, який подано до суду у лютому 2017 року, тобто в межах позовної давності.
Також апеляційний суд звернув увагу на те, що оскільки копія запиту Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 31 жовтня 2009 року № 2302/5818 датована вихідним днем, то це виключає можливість реєстрації його управлінням та надіслання у БТІ, при цьому такий лист не є підставою набуття права власності на спірне майно, тому не може братися до уваги.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року в справі № 916/2403/16, від 13 червня 2018 року в справі № 343/1400/15-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 372/1036/15-ц, від 24 квітня 2019 року в справі № 523/10225/15-ц, від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16, від 29 травня 219 року в справі № 367/2022/15-ц, від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16, від 02 липня 2019 року в справі № 48/340 та постановах Верховного Суду України від 25 січня 2017 року в справі № 916/2131/15, від 23 листопада 2016 року в справі № 916/2144/15, від 02 листопада 2016 року в справі № 522/10652/15-ц, від 05 жовтня 2016 року в справі № 916/2129/15, від 24 червня 2015 року в справі № 6-117цс12, від 11 червня 2014 року в справі № 6-52цс14, від 08 червня 2016 року в справі № 6-3089цс15 (пункт 1 частини другої статі 389 ЦПК України.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У лютому 2023 року Львівська міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить відмовити в задоволенні цієї касаційної скарги та залишити в силі постанову Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року. Зазначає про те, що правильними є висновки апеляційного суду про те, що Львівська міська рада подала позов в межах строку позовної давності, а тому підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 461/928/17 та витребувано цивільну справу з Галицького районного суду м. Львова.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2023 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що спірний будинок АДРЕСА_1, загальною площею 2 142,1 кв.м належить до комунальної власності територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради, реєстрація права власності за якою проведена 22 вересня 2004 року на підставі рішення Шевченківського райвиконкому м. Львова № 192 від 14 квітня 1987 року (реєстраційний номер майна: 7563603).