ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 473/3825/23
провадження № 61-14424св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Вознесенський відділ державної реєстрації цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник - адвокат Глушич Інна Іванівна, на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 липня 2023 року у складі судді Ротар М. М. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Коломієць В. В., Ямкової О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У липні 2023 року ОСОБА_1 у порядку окремого провадження звернулася до суду із заявою, у якій просила встановити факт батьківства ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, відносно дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 ; Вознесенському відділу державної реєстрації цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до актового запису про народження № 266 від 19 серпня 2014 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Вознесенську реєстраційної служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зазначивши батьком дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та видати нове свідоцтво про народження, змінивши ОСОБА_3 прізвище на ОСОБА_3 .
В обґрунтування заяви посилалась на те, що з 2010 року по 06 липня 2023 року вона проживала однією сім`єю без укладення шлюбу з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . За час спільного проживання вони перебували у відносинах, притаманних подружжю, вели спільне господарство та спільний бюджет, були пов`язані спільних побутом. ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилася спільна дитина - син ОСОБА_6, проте батько дитини записаний відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, оскільки заявниця та ОСОБА_2 не перебували у зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. За життя він визнавав себе батьком дитини, піклувався про неї, матеріально забезпечував, всебічно сприяв її фізичному та моральному розвитку.
Встановлення факту батьківства необхідно їй для призначення пенсії по втраті годувальника для неповнолітньої дитини.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила заяву задовольнити.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 липня 2023 року у відкритті окремого провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 відмовлено. Роз`яснено заявниці, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вимоги заявниці пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за дитиною певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Таким чином, за своїм предметом та можливими правовими наслідками вимоги заявниці пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 липня 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам цивільного процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Узагальнені доводи касаційної скарги
02 жовтня 2023 року ОСОБА_1 через представника - адвоката Глушич І. І. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 липня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування правових висновків касаційного суду, викладених в інших справах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
23 жовтня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2023 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року поновлено касаційне провадження у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відмовляючи ухвалою від 27 липня 2023 року у відкритті провадження у цивільній справі за вказаною заявою ОСОБА_1, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області послався на те, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вимоги заявниці пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за дитиною певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Таким чином, за своїм предметом та можливими правовими наслідками вимоги заявниці пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
З таким висновком суду погодитись не можливо з наступних підстав.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.