У Х В А Л А
01 лютого 2024 року
м. Київ
Справа № 2-1801/06
Провадження № 14-167звц23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Ткачука О. С.,
суддів: Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
перевіривши заяву ОСОБА_1 (далі - заявник) про перегляд за виключними обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної районної поліклініки Управління охорони здоров`я Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними та поновлення на роботі з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом та,
ВСТАНОВИЛА:
16 листопада 2023 року заявник подав до Верховного Суду заяву про перегляд судового рішення, у якій просить переглянути за виключними обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2006 року у справі № 2-1801/06 та поновити його на роботі з виплатою заробітку за час вимушеного прогулу під час незаконного звільнення.
Обґрунтовуючи наявність підстав для перегляду судових рішень, ОСОБА_1 посилався на рішення ЄСПЛ від 19 жовтня 2023 року у справі "Погребний та інші проти України".
Рішення ЄСПЛ від 19 жовтня 2023 року у справі "Погребний та інші проти України", на яке посилається ОСОБА_1, стосується різних аспектів кримінального провадження проти ОСОБА_1, вклюваючи процедуру його особистого арешту та арешту майна, яке він та інші особи мали у своєму розпорядженні.
Вирішуючи справу, ЄСПЛ, зокрема, зауважив: "вилучення документів, часто необхідних у повсякденному житті для посвідчення особи, як-от паспорт, є втручанням у приватне життя… Незважаючи на стверджуване вилучення у першого заявника паспорта для виїзду за кордон, враховуючи те, що не зовсім зрозуміло, чи був цей паспорт йому виданий, Суд зазначає, що вилучене у заявника водійське посвідчення також було документом, необхідним для повсякденного використання. Отже, його вилучення становило триваюче втручання у приватне життя заявника. Суд також зазначає, що Уряд не стверджував, що зберігання особистих документів заявника після закриття кримінального провадження проти нього мало законну підставу або переслідувало легітимну мету. Таким чином, Суд вважає, що втручання не було виправданим для цілей пункту 2 статті 8 і, отже, мало місце порушення статті 8 Конвенції" (§ 59 рішення ЄСПЛ)".
ЄСПЛ оголосив скаргу заявника щодо утримання його особистих документів прийнятною, а решту заяви - неприйнятною; постановив, що мало місце порушення статті 8 Конвенції, а держава-відповідач має сплатити заявнику протягом трьох місяців 1 200 євро відшкодування моральної шкоди та 100 євро відшкодування судових й інших витрат та відмовив у задоволенні решти вимог заявників щодо справедливої сатисфакції (пункти 1-4 резолютивної частини рішення ЄСПЛ).
Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду 23 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків цієї заяви протягом 10 днів з дня вручення копії відповідної ухвали.
В ухвалі від 23 листопада 2023 року зазначалось, що заява про перегляд судового рішення не відповідає деяким вимогам статті 426 ЦПК України, а саме по-перше, у заяві немає відомостей про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету (пункт 2 частини другої статті 426 ЦПК України). По-друге, у заяві про перегляд судового рішення відсутнє зазначення виключних обставин, якими заявник обґрунтовує вимогу про перегляд саме рішення Печерського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2006 року у справі № 2-1801/06, а також немає посилання на докази, що підтверджують наявність виключних обставин для перегляду власне цього рішення (пункт 5 частини другої, пункт 3 частини третьої статті 426 ЦПК України). Тобто відсутнє обґрунтування того, що ЄСПЛ встановив порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні судом саме справи № 2-1801/06.