УХВАЛА
10 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/1042/22
провадження № 12-68гс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пількова К. М.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В.,
Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
перевіривши наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго")
на рішення Господарського суду Одеської області від 05 грудня 2022 року (суддя Літвінов С. В.)
та постановуПівденно-західного апеляційного господарського суду від 15 червня 2023 року (головуючий суддя Колоколов С. І., судді Разюк Г. П., Савицький Я. Ф.)
за позовомНЕК "Укренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесенерготрейд" (далі - Товариство)
про стягнення 3 851 984,26 грн,
УСТАНОВИЛА:
1. У червні 2022 року НЕК "Укренерго" звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства про стягнення 3 851 984,26 грн, з яких: 1 493 164,80 грн основного боргу, 400 263,70 грн пені, 1 674 981,93 грн штрафу, 209 514,97 грн інфляційних втрат та 74 058,86 грн 3 % річних.
2. Позов мотивовано тим, що Товариство порушило строки виконання грошових зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01 січня 2019 року № 0230-02024 (далі - Договір).
3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 05 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15 червня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Мотивуючи свої рішення, суди виходили, зокрема, з того, що обов`язок Товариства здійснити оплату за Договором виникає з дати отримання відповідних рахунків та актів приймання-передачі послуг. Однак НЕК "Укренерго" не надало доказів, які підтверджували б погодження планових обсягів передачі електричної енергії, доказів надання Товариству окремого рахунку на суму пені та/або штрафу, а також доказів направлення йому письмових повідомлень із зазначенням суми заборгованості та кінцевого терміну її оплати, рекомендованих листів на підтвердження рахунків, актів приймання-передачі, актів звірки розрахунків.
Водночас суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяв НЕК "Укренерго" про закриття провадження у справі в частині позовних вимог на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки на момент звернення позивача до суду основного боргу не існувало. Суд апеляційної інстанції підтримав ці висновки та вказав, що заборгованість Товариства перед НЕК "Укренерго" не існувала станом на 07 червня 2022 року, коли було відкрито провадження в цій справі, а тому відсутні підстави для закриття провадження у цій справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України (відсутність предмета спору).
5. 14 липня 2023 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) надійшла касаційна скарга НЕК "Укренерго" з вимогою про скасування рішення Господарського суду Одеської області від 05 грудня 2022 року і постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 15 червня 2023 року та ухвалення нового рішення - про задоволення позову, а також про закриття провадження у цій справі за заявою від 11 липня 2022 року № 01/28404 в частині стягнення 112 958,84 грн пені і 25 474,24 грн 3 % річних та за заявою від 20 вересня 2022 року в частині стягнення 1 493 164,80 грн основного боргу.
6. Касаційна скарга містить посилання на те, що суди порушили пункт 2 частини першої статті 231 ГПК України, оскільки неправильно відмовили у задоволенні заяв НЕК "Укренерго" про закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. На думку заявника, суди не врахували висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі - ОП КЦС ВС, КЦС ВС відповідно) від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, про застосування ідентичних положень пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), зокрема, про те, що закриття провадження у справі на підставі цього пункту можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
7. У касаційній скарзі НЕК "Укренерго" також посилається на те, що суди дійшли помилкового висновку про виникнення у Товариства грошового зобов`язання лише після отримання акта надання послуг, а також про необхідність відмови в задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій та компенсаційних втрат, оскільки неправильно застосували частину третю статті 549, частину другу статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частину другу статті 231 Господарського кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах КГС ВС від 17 жовтня 2019 року у справі № 912/3237/18, від 09 липня 2018 року у справі № 903/647/17, від 08 серпня 2018 року у справі № 908/1843/17, від 02 квітня 2019 року у справі № 917/194/18, від 23 липня 2019 року у справі № 910/7398/18, від 28 серпня 2019 року у справі № 910/11944/18 та від 25 травня 2023 року у справі № 910/1382/22.
8. Компанія посилається на те, що суди неправильно встановили в оскаржених рішеннях окремі умови Договору, суми та періоди заборгованості Товариства, не зобов`язали Товариство надати контр-розрахунок позовних вимог, а також застосували під час вирішення цієї справи частини першу та другу статті 629 ЦК України і положення постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 766 від 08 квітня 2020 року, які не підлягали застосуванню.
9. Ухвалою від 11 вересня 2023 року КГС ВС відкрив касаційне провадження за скаргою НЕК "Укренерго", а ухвалою від 31 жовтня 2023 року на підставі частини третьої статті 302 ГПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновків ОП КЦС ВС, сформованих у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, про те, що закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору можливе у випадку, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
10. Мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, КГС ВС посилався на те, що зміст пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, відповідно до якого відсутність предмета спору є підставою для закриття провадження у справі, є ідентичним за змістом пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України, однак КЦС ВС та КГС ВС сформували різні підходи до тлумачення цих норм, які визначають підстави закриття провадження у справі у цивільному та господарському судочинстві за відсутністю предмета спору.
11. КГС ВС вказував, що у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 ОП КЦС ВС виснувала, зокрема, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань. Подібні висновки викладені також у постановах КЦС ВС у справі № 522/1745/14-ц, від 20 жовтня 2021 року у справі № 668/13646/15, від 26 квітня 2022 року у справі № 757/46995/17-ц, від 09 листопада 2022 року у справі № 707/289/22-ц, від 15 березня 2023 року у справі № 201/2289/20, від 29 березня 2023 року у справі № 686/3717/22, від 21 червня 2023 року у справі № 357/9051/18, від 18 жовтня 2023 року у справі 362/4790/14-ц та інших.
Водночас ОП КЦС ВС у цій постанові відступила від висновків, сформульованих у постановах КЦС ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19 та від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, конкретизувавши їх так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
12. Разом з тим КГС ВС зазначив, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, а також у постановах КГС ВС від 26 липня 2018 року у справі № 910/23359/15, від 18 червня 2019 року у справі № 914/891/16, від 18 липня 2019 року у справі № 916/3147/16, від 26 листопада 2019 року у справі № 920/240/18, від 18 липня 2023 року у справі № 906/1357/20 та від 16 серпня 2023 року у справі № 910/5571/22 викладено висновки, за змістом яких закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то ця обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
13. КГС ВС уважав, що момент припинення існування (зникнення) предмета спору має важливе значення для розгляду та вирішення справи та повинен ураховуватися судами при вирішенні питання про наявність підстав для закриття провадження у справі чи відмови у позові. Водночас особа, яка звертається до суду з позовом, повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів і та підтвердити, що її права та законні інтереси буде захищено та відновлено з допомогою певного способу захисту, визначеного у позові. Порушенням уважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке.
14. КГС ВС виходив із того, що при вирішенні спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові потрібно відмовити. Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови КГС ВС від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20 та від 22 березня 2023 року у справі № 509/5080/18).
15. З урахуванням наведеного КГС ВС уважав, що відсутність предмета спору на момент звернення з позовом до суду свідчить про відсутність порушеного права позивача, а тому є підставою для відмови у позові, а не для закриття провадження у справі.
16. Крім того, на переконання КГС ВС, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, є підставою для повернення сплаченої суми судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду. Таким чином, можливість закриття провадження у справі у разі, якщо предмета спору не існувало на момент звернення з позовом до суду, може призвести до необхідності повернення судового збору у випадку подання особою необґрунтованого позову.