ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2024 року
м. Київ
справа № 466/9158/14-к
провадження № 51-645 км 18
Третя судова палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_9,
прокурора ОСОБА_10,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_11,
засудженого (відеоконференція) ОСОБА_12
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_11 в інтересах засудженого ОСОБА_12 на вирок Шевченківської районного суду м. Львова від 24 жовтня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140090003032, за обвинуваченням
ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 липня 2014 року за ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2022 року ОСОБА_12 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.
На підставі положень ст.71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 липня 2014 року й ОСОБА_12 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Відповідно до положень ч. 5 ст.72 КК України ОСОБА_12 зараховано у строк покарання попереднє ув`язнення з 02 квітня 2013 року по 23 травня 2013 року, з 17 вересня 2014 року по 01 жовтня 2015 року та з 01 березня 2018 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Період з 02 жовтня 2015 року по 01 березня 2018 року зараховано ОСОБА_12 у строк покарання з розрахунку день за день. Початок відбування строку покарання ОСОБА_12 ухвалено рахувати з часу його фактичного затримання 17 вересня 2014 року.
За вироком суду ОСОБА_12 визнано винуватим та засуджено за те, що він 16 вересня 2014 року у період часу з 19 години 18 хвилин по 22 годину за місцем свого проживання в приміщенні квартири АДРЕСА_2, маючи умисел на вбивство ОСОБА_13, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин завдав множинні удари руками в голову потерпілої та в подальшому завдав їй молотком численні удари у життєво важливих органів, зокрема в голову, заподіявши відкриту черепно-мозкову травму, яка відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки в момент заподіяння і перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_13 .
З метою приховання слідів злочину ОСОБА_12 зв`язав руки потерпілої білим ізоляційним дротом, а ноги - білою шнурівкою, та загорнув тіло ОСОБА_13 у покривало. Того ж дня, близько 23 години, після повернення додому його брата ОСОБА_14, ОСОБА_12, залучивши останнього, разом з ним виніс з приміщення квартири АДРЕСА_2 покривало із загорнутим у нього тілом ОСОБА_13 до сміттєвого баку на АДРЕСА_3, де, витягнувши із покривала тіло потерпілої, залишили його на місці.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить вирок та ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону скасувати й призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої доводи вказує про відсутність у матеріалах провадження постанови про призначення групи слідчих, а також постанови прокурора про доручення здійснення досудового розслідування слідчому підрозділу вищого рівня, які не були відкритті стороні захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК України, атому вважає усі докази, надані стороною обвинувачення, такими, що зібрані неуповноваженими особами (органом), а тому - недопустимими.
При цьому вважає безпідставними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що, оскільки в матеріалах справи є витяги з ЄРДР і в них зазначені слідчі та прокурори, тому вони є уповноваженими на здійснення досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні, адже це суперечить висновкам Верховного Суду.
Вважає, що протокол обшуку житла від 18.09.2014 є недопустимим доказом, оскільки він складений неуповноваженою особою й не був відкритий стороні захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК України. Також вважає за правилом "плодів отруєного дерева" недопустимими доказами й вилучені в ході цієї слідчої дії речі.
Стверджує про недопустимість як доказу протоколу затримання ОСОБА_12 від 18.09.2014, оскільки обвинувачений був затриманий не під час вчинення злочину і не безпосередньо після його вчинення, а більше ніж через добу з моменту вчинення інкримінованого йому діяння і на значній відстані від місця його вчинення, а тому підстав для його затримання в порядку ст. 208 КПК України не було.
Вважає, що у вироку суду існують суперечності щодо часу затримання ОСОБА_12, оскільки в мотивувальній частині вироку вказано, що ОСОБА_12 був затриманий в 00:05 год. 18.09.2014, що відповідає даним протоколу затримання, а в резолютивній частині вироку суд зазначив, що початок відбування строку покарання потрібно рахувати з часу фактичного затримання з 17.09.2014, не мотивувавши свій висновок.
Зазначає про відсутність підстав для допиту свідка ОСОБА_14 в порядку ст. 225 КПК України, оскільки в клопотанні слідчого та в матеріалах кримінального провадження не зазначено тих виняткових випадків, які пов`язані із необхідністю отримання показань свідка під час досудового розслідування в порядку, передбаченому положеннями ст. 225 КПК України.
Також допит свідка ОСОБА_14 був проведений за відсутності обвинуваченого, тобто мало місце порушення права обвинуваченого на перехресний допит, й відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 87 КПК України це є підставою для визнання показань цього свідка недопустимим доказом. Також під час допиту свідка були відсутні потерпілі, які не були повідомленні про дату і час цього допиту.
Вказує, що стенограма до протоколу допиту свідка ОСОБА_14 складена слідчим ОСОБА_15, однак він відповідно до положень ст. 40 КПК України неуповноважений складати такий документ. Окрім того, в матеріалах провадження відсутній сам протокол допиту зазначеного свідка.
Також захисник надіслав заперечення щодо долучених прокурором на стадії касаційного розгляду копії постанови про призначення групи слідчих та копії постанови прокурора про доручення здійснення досудового розслідування слідчому підрозділу вищого рівня.
При цьому вказує, що оскільки стороною захисту як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, ставилося питання про недопустимість доказів з огляду на відсутність цих документів, їх долучення на стадії касаційного розгляду є неможливим, що узгоджується із позицією, викладеною у постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року (справа № 759/23184/20, провадження № 51-5026км23).
Підстави розгляду кримінального провадження Третьою судовою палатою Касаційного кримінального суду
У цьому провадженні один з ключових доводів сторони захисту полягає в тому, що на час розгляду в суді першої та апеляційної інстанцій цього кримінального провадження у матеріалах справи була відсутня постанова про призначення групи слідчих, й при цьому стороною захисту і в місцевому, і в апеляційному суді ставилося питання про визнання доказів, які надані стороною обвинувачення, недопустимими, оскільки вони зібрані неуповноваженими особами. Однак такі постанови не були надані суду ні в ході судового провадження, ні в ході апеляційного розгляду. На стадії касаційного розгляду прокурором була надана копія цієї постанови.
При цьому за змістом позиції, яка була викладена колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у змісті постановивід 30 жовтня 2023 року (справа № 759/23184/20, провадження № 51-5026км23), з урахуванням позиції об`єднаної палати ККС ВС у постанові від 14 лютого 2022 року (справа № 477/426/17, провадження № 51-4963 кмо 20), вбачається, що, якщо питання про недопустимість отриманих доказів через відсутність постанови про визначення групи прокурорів та групи слідчих, які брали участь у їх отриманні, ставилося протягом судового та апеляційного розгляду, однак стороною обвинувачення такі постанови надані суду першої чи апеляційної інстанції на вимогу суду не були, долучення цих документів прокурором на стадії касаційного розгляду не може впливати на висновки судів нижчих інстанцій.
Колегія суддів, на розгляд якої надійшли матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_14, вбачаючи підстави для відступу від указаної позиції, висловленої у постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 30 жовтня 2023 року, на підставі ч. 1 ст. 434-1 КПК України передала кримінальне провадження щодо ОСОБА_14 на розгляд Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу.
Прокурор, надавши відповідні пояснення, заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.