ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 493/1523/22
провадження № 61-6767св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Хлібна Нива",
відповідачі: ОСОБА_1, Приватне підприємство "Левчик",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Левчик" на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 20 грудня 2022 року у складі судді Ільницької О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Лозко Ю. П., Карташова О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальність "Агрофірма Хлібна Нива" (далі - ТОВ "Агрофірма Хлібна Нива") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, Приватного підприємства "Левчик" (далі - ПП "Левчик") про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації, припинення та визнання прав, у якому просило суд:
- визнати недійсним договір оренди землі, укладений 13 серпня 2022 року між ОСОБА_1 та ПП "Левчик" щодо земельної ділянки площею 2,54 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0119, право оренди якої зареєстровано державним реєстратором Новаком С. П. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі прийнятого ним рішення від 22 серпня 2022 року № 64563278 (номер запису про інше речове право 47653713 від 17 серпня 2022 року);
- скасувати державну реєстрацію права оренди ПП "Левчик" та припинити право оренди на вказану вище земельну ділянку;
- визнати за ТОВ "Агрофірма Хлібна Нива" право оренди спірної земельної ділянки на підставі договору оренди землі, укладеного 19 травня 2006 року між товариством і ОСОБА_2 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що належить ОСОБА_1 .
У грудні 2022 року ТОВ "Агрофірма Хлібна Нива" звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначило, що 13 серпня 2022 року між ОСОБА_1 та ПП "Левчик" укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,54 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0119, а державним реєстратором здійснено державну реєстрацію права оренди ПП "Левчик" на зазначену земельну ділянку.
За змістом інформаційної довідки, ПП "Левчик" щороку оформлює договори оренди земельних ділянок, які раніше були передані в оренду ТОВ "Агрофірма Хлібна Нива", а потім їх розриває. Тому не виключена можливість вжиття ПП "Левчик" заходів щодо чергового розірвання спірного договору оренди землі та укладення ПП "Левчик" нових договорів оренди щодо цієї ж земельної ділянки. Проведення відповідної реєстрації унеможливлює внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право оренди ТОВ "Агрофірма Хлібна Нива". Невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав позивача.
Ураховуючи наведене, ТОВ "Агрофірма Хлібна Нива" просило суд забезпечити позов шляхом заборони ПП "Левчик" вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 2,54 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0119; заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам та будь-яким іншим особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 20 грудня 2022 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, заяву ТОВ "Агрофірма Хлібна Нива"про забезпечення позову задоволено.
Заборонено ПП "Левчик" вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 2,54 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0119.
Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,54 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0119.
Задовольняючи заяву ТОВ "Агрофірма Хлібна Нива"про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що заява позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення позову надалі може ускладнити і зробити неможливим виконання рішення суду, а також призвести до порушення прав позивача.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У травні 2023 року ПП "Левчик" засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 20 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Агрофірма Хлібна Нива" про забезпечення позову.
Як на підставу касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема статей 149,150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не надали належної оцінки тому, що заборона вчинення реєстраційних дій фактично обмежує право власності ОСОБА_1, у тому числі право розпоряджатися своїм майном;
- не звернули уваги на те, що заявлені у справі позовні вимоги є вимогами немайнового характеру, тому запропонований позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно є неспівмірним;
- не врахували, що вжиті заходи забезпечення позову не відповідають вимогам розумності та обґрунтованості та порушують баланс інтересів сторін.
Станом на момент розгляду справи відзив на касаційну скаргу ПП "Левчик" від інших учасників справи не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 08 травня 2023 року касаційну скаргу ПП "Левчик" на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 20 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПП "Левчик" з підстав, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано із Балтського районного суду Одеської області виділені матеріали цивільної справи № 493/1523/22; надано іншим учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.
У червні 2023 року виділені матеріали справи № 493/1523/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2024 року справу№ 493/1523/22 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та третьої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.
Тобто підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом залежно від конкретних обставин справи.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.
Критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналізи обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.