ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 371/429/21
провадження № 61-7173св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Карпенко С. О. (судді-доповідача),
суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Колективне сільськогосподарське підприємство "Маслівське",
відповідачі: ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива Миронівщини",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Обухівська районна рада Київської області, Миронівська міська рада Обухівського району Київської області,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 20 липня 2022 року і додаткове рішення Миронівського районного суду Київської області від 12 серпня 2022 року, ухвалені у складі судді Поліщука А. С., та постанову Київського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року, прийняту колегією у складі суддів: Мережко М. В., Ігнатченко Н. В., Савченка С. І., касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 4 травня 2023 року, прийняту колегією у складі суддів: Мережко М. В., Ігнатченко Н. В., Савченка С. І., та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Миронівщини" на рішення Миронівського районного суду Київської області від 20 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року Колективне сільськогосподарське підприємство (далі - КСП) "Маслівське" звернулося з позовом до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Нива Миронівщини", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3, Обухівська районна рада Київської області, Миронівська міська рада Обухівського району Київської області (далі - Миронівська міська рада), про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та визнання недійсними договорів оренди.
В обґрунтування позову вказувало, що слідчим відділом Миронівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12020110220000279, відомості про яке 15 червня 2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України. КСП "Маслівське" є потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.
Під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження позивачу стало відомо, що в рамках досудового розслідування було призначено та проведено земельно-технічну експертизу, за результатами якої складено висновок судового експерта від 7 грудня 2020 року № 226/12-2020. Вказаним висновком встановлено, що на земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 3222984300:02:203:0001 загальною площею 238,9369 га, яка на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 153882 перебувала у користуванні Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Маслівське" (далі - ДП "СП "Маслівське"), повністю накладаються земельні ділянки з кадастровими номерами 3222984300:02:003:0009 та 3222984300:02:003:0022.
За даними Державного реєстра речових прав на нерухоме майно вказані земельні ділянки належать на праві власності ОСОБА_1, а саме земельна ділянка
з кадастровим номером 3222984300:02:003:0009 - на підставі договору міни № 3906 від 29 жовтня 2016 року, укладеного з ОСОБА_2, а земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:003:0022 - договору міни № 1741 від 27 червня 2017 року, укладеного з ОСОБА_3 .
Підставою набуття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на вказані земельні ділянки було розпорядження Миронівської районної державної адміністрації Київської області (далі - Миронівська РДА) від 29 жовтня 2013 року № 419 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) членам підприємства
КСП "Маслівське" та громадянам - працівникам соціальної сфери і пенсіонерам з їх числа для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області".
КСП "Маслівське" вказує, що воно є правонаступником ДП "СП "Маслівське".
В порядку правонаступництва до КСП "Маслівське" перейшло право постійного користування земельною ділянкою державної власності з кадастровим номером 3222984300:02:203:0001 загальною площею 238,9369 га, яка на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 153882 перебувала у користуванні ДП "СП "Маслівське".
Позивач вважав себе титульним володільцем зазначеної земельної ділянки.
Належні ОСОБА_1 земельні ділянки були виведені із земель державної власності незаконно, а їх передача у приватну власність за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:203:0001 відбулась з порушенням норм діючого законодавства і призвела до порушення законних прав та інтересів позивача.
Уточнивши позовні вимоги, КСП "Маслівське" просило:
- витребувати у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади в особі Миронівської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:003:0022 загальною площею 5,5537 га, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади
(за межами села Маслівка) Обухівського району Київської області;
- визнати недійсним договір оренди землі від 22 лютого 2018 року № КВ-27, укладений ОСОБА_1 та ТОВ "Нива Миронівщини", предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:003:0022 загальною площею 5,5537 га, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами села Маслівка) Обухівського району Київської області;
- витребувати у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади в особі Миронівської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:003:0009 загальною площею 4,5877 га, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами села Маслівка) Обухівського району Київської області;
- визнати недійсним договір оренди землі від 22 лютого 2018 року № КВ-24, укладений ОСОБА_1 та ТОВ "Нива Миронівщини", предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:003:0009 загальною площею 4,5877 га, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами села Маслівка) Обухівського району Київської області.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 20 липня 2022 року позов задоволено.
Витребувано у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади в особі Миронівської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:003:0022 загальною площею 5,5537 га, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади
(за межами села Маслівка) Обухівського району Київської області.
Визнано недійсним договір оренди землі від 22 лютого 2018 року № КВ-27, укладений ОСОБА_1 та ТОВ "Нива Миронівщини", предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:003:0022 загальною площею 5,5537 га, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади
(за межами села Маслівка) Обухівського району Київської області.
Витребувано у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади в особі Миронівської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:003:0009 загальною площею 4,5877 га, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади
(за межами села Маслівка) Обухівського району Київської області.
Визнано недійсним договір оренди землі від 22 лютого 2018 року № КВ-24, укладений ОСОБА_1 та ТОВ "Нива Миронівщини", предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:003:0009 загальною площею 4,5877 га, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади
(за межами села Маслівка) Обухівського району Київської області.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження Миронівської РДА від 29 жовтня 2013 року № 419 видано поза межами її повноважень, передбачених частиною третьою статті 122 Земельного кодексу (далі - ЗК) України, тому вказане розпорядження не може бути підставою для вибуття спірних земельних ділянок з власності держави.
Місцевий суд зазначив, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 3222984300:02:003:0009 та 3222984300:02:003:0022 були державною власністю, право користування якими згідно з Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 23 грудня 2009 року
серії ЯЯ №153882 належить КСП "Маслівське".
Також суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог
про визнання недійсними договорів оренди землі від 22 лютого 2018 року № КВ-24 та № КВ-27, укладених ОСОБА_1 і ТОВ "Нива Миронівщини", зазначивши, що вказані договори порушують право позивача на користування земельними ділянками, які всупереч вимог частини п`ятої статті 116 ЗК України передані
в оренду ТОВ "Нива Миронівщини" без рішення Державного агентства земельних ресурсів України чи його територіальних органів про припинення права постійного користування КСП "Маслівське" земельною ділянкою з кадастровим номером 3222984300:02:203:0001, до складу якої входять спірні земельні ділянки.
Додатковим рішенням Миронівського районного суду Київської області
від 12 серпня 2022 року стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "Нива Миронівщини" на користь КСП "Маслівське" 51 500 грн на відшкодування витрат, понесених останнім на професійну правничу допомогу, та 9 080 грн -
у відшкодування судового збору.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу, вартість яких та обсяг виконаних робіт узгоджується з умовами договору та фактично наданими послугами.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 і ТОВ "Нива Миронівщини" залишено без задоволення, рішення Миронівського районного суду Київської області від 22 липня 2022 року та додаткове рішення Миронівського районного суду Київської області від 12 серпня 2022 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши про відповідність висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 4 травня 2023 року стягнено з ОСОБА_1 на користь КСП "Маслівське" 19 578 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Приймаючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції врахував складність справи та виконані адвокатом роботи, принципи співмірності і розумності судових витрат та дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання про відшкодування витрат, понесених КСП "Маслівське" на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Миронівського районного суду Київської області від 20 липня
2022 року, додаткове рішення Миронівського районного суду Київської області
від 12 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 квітня
2023 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду мотивована тим, що, ухвалюючи рішення про витребування земельних ділянок за позовом особи, яка не є їх власником, на користь третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені в постановах Великої
Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18), від 1 вересня 2020 року у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20), та висновки, викладені у постанові Верховного Суду
від 26 жовтня 2022 року у справі № 925/913/19.
Вказує про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування частин другої та третьої статті 13 і статті 16 ЦК України, викладених у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 910/6641/18, від 12 січня
2022 року у справі № 520/13586/18 (провадження № 61-13247св21), від 28 квітня
2021 року у справі № 910/9351/20, від 9 червня 2021 року у справі № 911/3039/19,
від 8 вересня 2021 року у справі № 910/10444/20.
На думку ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій не врахували, що
КСП "Маслівське" не є власником земельної ділянки з кадастровим
номером 3222984300:02:203:0001, тому задоволення позову в обраний позивачем у цій справі спосіб не призведе до відновлення жодних прав останнього. Суди не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах
від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18),
від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18),
від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18),
від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18),
від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19),
від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), та висновки, викладені постановах Верховного Суду від 30 серпня 2019 року
у справі № 914/970/18, від 16 травня 2019 року у справі № 910/6641/18.
Також зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування статей 387, 388 ЦК України, викладених Великою Палатою
Верховного Суду у постановах від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20), викладених Верховним Судом у постановах
від 22 грудня 2018 року у справі № 910/4715/16, від 4 лютого 2020 року
у справі № 905/2448/17, від 20 жовтня 2021 року у справі № 910/13258/20,
від 8 грудня 2021 року у справі № 520/8336/17-ц (провадження № 61-11056св21), та викладених Верховним Судом України у постанові від 4 листопада 2015 року
у справі № 6-1920цс15.
Крім того, суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові
від 10 лютого 2021 року у справі № 1018/3822/12 (провадження № 61-22908св19), про необхідність додержання принципу "належного врядування", оскільки потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
ОСОБА_1 вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верхового Суду щодо застосування статей 256 та 261 ЦК України, викладені у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 922/4352/21.
Заявник вказує, що ухвалюючи додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 березня 2023 року
у справі № 824/118/22 (провадження № 61-1261ав23) та від 22 березня 2023 року
у справі № 758/6113/19 (провадження № 61-425св23).
Крім того, у травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 4 травня 2023 року і ухвалити нове судове рішення про зменшення витрат на професійну правничу допомогу; за наявності підстав відмовити у задоволенні відповідної заяви.
Касаційна скарга ОСОБА_1 на додаткову постанову апеляційного суду мотивована неврахуванням цим судом висновків Великої Палати Верховного Суду
від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19),
від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18); висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 травня 2021 року у справі № 905/1623/20,
у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 (провадження № К/9901/33314/19), від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 (провадження № К/9901/22135/19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 922/2665/17, від 12 січня 2021 року у справі № 1540/4122/18 (провадження № К/9901/36261/19), від 17 лютого 2021 року у справі № 522/17366/13-ц (провадження № 61-646св19),
від 25 березня 2021 року у справі № 640/15192/19 (провадження № К/9901/14954/20; К/9901/16790/20), від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18, від 12 серпня
2019 року у справі № 905/945/18, від 16 жовтня 2019 року у справі № 906/936/18,
від 6 травня 2021 року у справі № 910/6116/20, від 24 січня 2022 року
у справі № 911/2737/17. Неврахування вказаних висновків полягає в тому, що:
- стягнений розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним;
- приймаючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції не призначив судове засідання, що позбавило заявника права клопотати про зменшення судових витрат;
- позивач разом з першою заявою по суті справи не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.
Також у травні 2023 року ТОВ "Нива Миронівщини" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Миронівського районного суду Київської області
від 20 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 квітня
2023 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга ТОВ "Нива Миронівщини" мотивована помилковим застосуванням до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14, оскільки Велика Палата
Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс18) відступила від вказаного висновку Верховного Суду України.
Також вказує про відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 141 ЗК України.
ТОВ "Нива Миронівщини" зазначає про ненадання судами попередніх інстанцій правової оцінки доводам товариства щодо:
- обрання позивачем неналежного способу захисту права;
- пропуску строку звернення до суду з вказаними вимогами;
- недобросовісної поведінки позивача;
- КСП "Маслівське" не є належним позивачем за пред`явленим позовом;
- недоведення позивачем порушення його права, за захистом якого він звернувся до суду.
Ненадання оцінки вказаним доводам ТОВ "Нива Миронівщини" призвело до неврахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19), від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 28 листопада 2019 року у справі № 261/0/15-18 (провадження № 11-557сап18), висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 14/5026/1020/2011, від 27 травня 2020 року
у справі № 641/9904/16-ц (провадження № 61-22378св19), від 20 травня 2020 року
у справі № 199/8047/16-ц (провадження № 61-13212св19), від 18 березня 2020 року
у справі № 199/7375/16-ц (провадження № 61-35744св18), від 20 березня 2019 року
у справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18), від 14 грудня 2022 року
у справі № 126/2200/20 (провадження № 61-10017св22), від 9 жовтня 2020 року
у справі № 530/879/18 (провадження № 61-7687св20), від 12 грудня 2018 року
у справі № 910/4266/16, від 18 січня 2023 року у справі № 361/1308/19
(провадження № 61-20568св21).
Позиція інших учасників справи
У липні 2023 року представник КСП "Маслівське" - адвокат Швачка В. Ю. подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції, додаткове рішення цього суду та постанову апеляційного суду, в якому вказувала про безпідставність її доводів та правильність висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позову. Просила врахувати, що КСП "Маслівське" не є власником земельної ділянки, але є її титульним володільцем, тому вправі вимагати надання судового захисту такому праву на рівні з власником, а також із застосуванням таких способів захисту, які законом надано власнику такого майна. Такий
висновок викладений Верховним Судом у постановах від 6 жовтня 2021 року
у справі № 466/5481/14 (провадження № 61-1740св20) та від 10 липня 2023 року
у справі № 670/217/20 (провадження № 61-1169св23). Також зазначила, що особливості правового режиму права постійного користування земельною ділянкою не дозволяють позивачу витребувати спірні земельні ділянки у свою власність, тому позивач, звертаючись з даним позовом, діяв виключно в своїх інтересах (захист права користування земельною ділянкою), а не в інтересах Миронівської міської ради.
У грудні 2023 року (поза межами строку для подання відзиву на касаційні скарги) до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення КСП "Маслівське".
Надаючи оцінку можливості врахування вказаних додаткових пояснень під час касаційного перегляду справи, колегія суддів виходить з наступного.
Учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина перша статті 395 ЦПК України).
Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина п`ята статті 174 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (стаття 126 ЦПК України).
КСП "Маслівське" не просило дозволу подати письмові пояснення, а Верховний Суд за межами строку для подання відзиву на касаційні скарги не визнавав їх подання необхідним. Тому додаткові пояснення підлягають залишенню без розгляду.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах
від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21) та
від 4 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22).
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення і додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і витребувано матеріали справи із суду першої інстанції; ухвалою цього ж суду від 30 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову
від 4 травня 2023 року.
Підставою відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення і додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду були її доводи про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20),
від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20),
від 20 жовтня 2021 року у справі № 910/13258/20, від 19 січня 2021 року
у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 22 вересня 2020 року
у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 1 жовтня 2019 року
у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19), від 30 січня 2019 року
у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2018 року
у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 5 червня 2018 року
у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 22 серпня 2018 року
у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18), від 1 вересня 2020 року
у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20), від 25 червня 2019 року
у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18), у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 824/118/22 (провадження № 61-1261ав23),
від 22 березня 2023 року у справі № 922/4352/21, від 22 березня 2023 року
у справі № 758/6113/19 (провадження № 61-425св23), від 10 лютого 2021 року
у справі № 1018/3822/12 (провадження № 61-22908св19), від 22 грудня 2018 року
у справі № 910/4715/16, від 4 лютого 2020 року у справі № 905/2448/17, від 30 серпня 2019 року у справі № 914/970/18, від 8 вересня 2021 року у справі № 910/10444/20, від 9 червня 2021 року у справі № 911/3039/19, від 28 квітня 2021 року
у справі № 910/9351/20, від 12 січня 2022 року у справі № 520/13586/18 (провадження № 61-13247св21), від 16 травня 2019 року у справі № 910/6641/18,
від 26 жовтня 2022 року у справі № 925/913/19, у постанові Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).