ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 295/17314/21
провадження № 61-6806св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Ліцей № 5 міста Житомира,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Ліцею № 5 міста Житомира на постанову Житомирського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Житомирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5, назву якої змінено на Ліцей № 5 міста Житомира, про скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити дії.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона працює у Житомирській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 5 на посаді вчителя української мови та літератури. Наказом відповідача від 03 грудня 2021 року № 200-К позивача відсторонено від роботи у зв`язку з ненаданням документів про щеплення проти COVID-19 або про наявність протипоказань до такого щеплення. З наказом про відсторонення від роботи ОСОБА_1 не погоджувалася, вважала його протиправним і таким, що підлягав скасуванню. Зазначала, що відстороненням від роботи через відмову від щеплення проти COVID-19, порушено її право на працю, гарантоване Конституцією України.
У повідомленні від 02 листопада 2021 року № 133 роботодавцем висловлено вимогу надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення або довідку про абсолютні протипоказання, при цьому не запропоновано надати документ про негативний результат тестування, документ, що підтверджує одужання особи, негативний результат експрес-тесту. Оскільки роботодавець не встановив факт ухилення або відмови позивача від проходження щеплення, то були відсутні підстави для видачі наказу про відсторонення.
ОСОБА_1 просила: скасувати наказ Житомирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5 від 03 грудня 2021 року № 200-К "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1", яким її відсторонено від роботи з 06 грудня 2021 року до усунення причин відсторонення без збереження заробітної плати; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу; зобов`язати відповідача зарахувати час вимушеного прогулу до страхового стажу для пенсії та оплати тимчасової непрацездатності та до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у спірних відносинах встановлено факт відмови позивача надати інформацію про проведення щеплення, що фактично є ухиленням особи від такої процедури. При цьому позивач не повідомила про те, що при намірі здійснити щеплення їй відмовлено у проведенні медичного огляду у звичайний та прийнятий за медичною фаховою діяльністю спосіб. Позивач не довела належними та допустимими доказами порушення порядку повідомлення про відсторонення і видачу наказу про відсторонення працівника. Суд не отримав даних про порушення прав працівника виданим наказом про відсторонення від роботи. Оскаржуваний наказ видано повноважною особою у межах компетенції, на виконання вимог законодавства.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 травня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано незаконним та скасовано наказ Житомирської загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів № 5 від 03 грудня 2021 року № 200-К "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1".
Стягнено з Житомирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 45 553,20 грн (без врахування податків й обов`язкових платежів) та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в оспорюваному наказі відсутнє посилання на подання відповідної посадової особи державної
санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивача від роботи, що свідчить про невідповідність цього наказу нормам матеріального права. Отже, відсторонення позивача від роботи було неправомірним, тому наявні підстави для стягнення невиплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати час вимушеного прогулу до страхового стажу для пенсії та оплати тимчасової непрацездатності та до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, до задоволення не підлягають, оскільки стягнення коштів за час незаконного відсторонення від роботи буде мати наслідком поновлення вказаних прав, а тому така вимога не потребує окремого судового захисту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі Ліцей № 5 міста Житомира, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження постанови апеляційного суду відповідач посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що стаття 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), стаття 12 Закону України від 06 квітня 2000 року № 1645-III "Про захист населення від інфекційних хвороб" (далі - Закон № 1645-III), постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", наказ Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" не передбачають обов`язку роботодавця здійснити відсторонення на виконання відповідного розпорядчого акта будь-якого компетентного державного органу, а встановлюють прямий обов`язок роботодавця самостійно вчинити до працівника прямо визначену законом дію - відсторонення.
Відмова або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 є підставою для відсторонення від роботи працівників, які підлягали таким обов`язковим профілактичним щепленням. При цьому саме працівник повинен надати роботодавцю документи, які підтверджують продовження вакцинації, або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації. Позивач не надала відповідачу вказані документи, тому були наявні підстави для її відсторонення. Стягнення з відповідача коштів призведе до неможливості задоволення інших фінансових потреб навчального закладу.
Позиція інших учасників справи
Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Провадження у суді касаційної інстанції
02 травня 2023 року Ліцей № 5 міста Житомира звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 01 червня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача на постанову Житомирського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року, витребував справу із суду першої інстанції, відмовив у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови апеляційного суду.
23 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 працює в Житомирській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 5, назву якої змінено на Ліцей № 5 міста Житомира, на посаді вчителя української мови та літератури.
Повідомленням Житомирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5 про обов`язкове профілактичне щеплення від 26 жовтня 2021 року № 789 позивача проінформовано, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення від СОVID-19 обов`язкове для працівників закладів освіти.
Позивачу запропоновано до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від СОVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання. У цьому повідомленні також містилося попередження про відсторонення ОСОБА_1 від роботи з 08 листопада 2021 року у разі відсутності зазначених документів.
Наказом Житомирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5 від 03 грудня 2021 року № 200-К ОСОБА_1 (вчителя української мови та літератури) відсторонено від роботи з 06 грудня 2021 року до усунення причин відсторонення (на час відсутності щеплення від СОVID-19) без збереження заробітної плати на підставі повідомлення від 26 жовтня 2021 року № 789.
Наказом Житомирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 53/к від 01 березня 2022 року зупинено дію наказу від 03 грудня 2021 року № 200/к "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1", яка не вакцинована від СОVID-19, допущено позивача до роботи з 01 березня 2022 року до завершення воєнного стану в Україні.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, враховуючи таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 2-1 КЗпП України).
Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).
Частиною шостою статті 12 Закону № 1645-III передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно з частиною сьомою статті 12 Закону № 1645-III відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Системний аналіз норм права дає підстави для висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення.
Частиною першою статті 46 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон № 1645-ІІІ визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Стаття 11 Закону № 1645-ІІІ визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Частиною першою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).