ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 912/1/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут"
на постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 та від 25.10.2023 (головуючий - Чус О.В., судді - Кощеєв І.М., Дарміна М.О.) у справі
за позовом Світловодської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут",
за участю Кіровоградської обласної прокуратури; Дніпропетровської обласної прокуратури
про витребування майна
(за участю прокурора - Керничний Н.І.)
Вступ
1. Світловодська міська рада (далі - Рада, позивач) у 2001 році стала співзасновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (далі - ТОВ "Світловодськпобут", відповідач, товариство), передавши до статутного фонду товариства комунальне майно, зокрема міські котельні.
2. Позивач у заявленому позові зазначає про незаконність створення товариства та неможливість передачі йому у власність комунального майна, щодо якого існує законодавча заборона приватизації.
3. Позиція відповідача полягає в тому, що спірне майно набуто ним на підставі правочинів, вчинених самою Радою, тобто за волею власника, що виключає заявлення до нього віндикаційного позову.
4. Суди обох інстанцій в позові відмовили, проте навели різні підстави для такої відмови.
5. Суд першої інстанції виходив з того, що котельні вибули з комунальної власності на користь відповідача за волевиявленням самої Ради - на підставі вчинених нею правочинів, які є чинними, що виключає можливість заявлення віндикаційного позову.
6. Суд апеляційної інстанції зазначив про незаконну передачу відповідачу комунального майна, щодо якого існувала законодавча заборона приватизації, що унеможливлює зміну титулу такого майна. Отже, спірне майно з володіння Ради ніколи не вибувало, а належним способом захисту прав позивача є подання негаторного позову.
7. Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду має дати відповідь на питання, чи вибуло спірне майно з володіння позивача внаслідок його передачі до статутного фонду відповідача. Відповідь на це питання негативна, Верховний Суд погоджується з мотивами суду апеляційної інстанції, обґрунтування чого будуть наведені нижче.
Історія справи
Обставини справи, встановлені судами
8. Рішенням від 29.08.2001 № 519 Рада надала згоду на створення Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (змінено назву на Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут").
9. На установчих зборах 24.09.2001 Рада та Товариство з обмеженою відповідальністю "Політрейд" (ТОВ "Політрейд") прийняли рішення про утворення ТОВ "Світловодськпобут", визначили розмір статутного фонду в сумі 7 7847 48 грн та розмір часток учасників по 50 % кожний, затвердили статут та установчий договір товариства.
10. У цей же день Рада передала до статутного фонду ТОВ "Світловодськпобут" нерухоме майно міських котелень №№ 2, 3, 4, 5 та рухоме майно за переліком загальною вартістю 3 892 374 грн.
11. За рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23.10.2014 у справі № 401/611/14-а рішення Ради від 29.08.2001 № 519 скасовано як таке, що прийняте органом місцевого самоврядування з перевищенням повноважень.
12. Господарський суд Кіровоградської області рішенням від 21.05.2015 у справі № 912/4071/14 відмовив в позові Ради до ТОВ "Політрейд" та ТОВ "Світловодськпобут" про визнання недійсними статуту, установчого договору та припинення ТОВ "Світловодськпобут". Зокрема, господарський суд установив, що установчий договір суперечить закону та є недійсним, проте право позивача не підлягає захисту з огляду на пропуск позовної давності.
13. 08.07.2016 за № 349 Рада прийняла рішення про вихід зі складу учасників ТОВ "Світловодськпобут".
14. Станом на 13.12.2022 учасниками ТОВ "Світловодськпобут" є фізичні особи: ОСОБА_1 з розміром частки 3 910 000 грн та ОСОБА_2 з розміром частки 10 000 грн.
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
15. Рада звернулась до суду з позовом до ТОВ "Світловодськпобут" про витребування з незаконного володіння відповідача рухомого та нерухомого майна за переліком, наведеним у позовній заяві.
16. Позов мотивований незаконністю утворення відповідача та законодавчою забороною формування його статутного фонду за рахунок комунального майна в обхід процедури приватизації.
Узагальнений зміст та обґрунтування рішень суду першої інстанції
17. Господарський суд Кіровоградської області рішенням від 24.05.2023 в позові відмовив.
18. Зазначив, що ТОВ "Світловодськпобут" набуло у власність спірне майно внаслідок вчинення самим позивачем правочину з передачі цього майна до статутного фонду товариства. Наявність волі власника - Ради на вибуття майна з комунальної власності виключає застосування такого способу захисту права власності як віндикаційний позов. Отже, позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права.
19. Додатковим рішенням від 07.06.2023 Господарський суд Кіровоградської області повністю задовольнив заяву відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу та стягнув з позивача на користь відповідача 150 000 грн.
20. Суд установив, що заявлені витрати належним чином підтверджені, є реальними, а погоджений сторонами їх фіксований розмір співмірний з предметом спору (складає 3,85 % від суми позову), а тому відповідає критерію розумності.
Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних постанов суду апеляційної інстанції
21. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 19.10.2023 змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції від 24.05.2023, виклавши її в редакції постанови, а резолютивну частину цього рішення залишив без змін.
22. Установив, що Рада внесла до статутного фонду ТОВ "Світловодськпобут" зокрема, споруди, які пов`язані з постачанням споживачам тепла (котельні), на приватизацію яких існувала пряма законодавча заборона в силу приписів статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (тут і надалі - в редакції станом на 24.09.2001).
23. Отже, відповідач за жодних умов не міг набути право приватної власності на котельні і це майно з комунальної власності та, відповідно, з володіння Ради ніколи не вибувало. Саме тому у позивача відсутні підстави для звернення з віндикаційним позовом, а належним способом захисту є подання негаторного позову на підставі статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
24. Постановою від 25.10.2023 Центральний апеляційний господарський суд змінив додаткове рішення суду першої інстанції від 07.06.2023 та стягнув з позивача на користь відповідача 20 000 грн витрат на правничу допомогу.
25. Апеляційний суд констатував, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу є завищеною, а відповідач не довів, що витрати у визначеній ним сумі були необхідними та неминучими. При цьому співмірність витрат визначається не від ціни позову, як помилково зазначив суд першої інстанції, а з урахуванням критеріїв дійсності, обґрунтованості, розумності, реальності, пропорційності понесених витрат, складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.
Касаційні скарги
26. Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду щодо вирішення спору по суті, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
27. Також відповідач звернувся з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат, яку також просить скасувати з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, додаткове рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги на судове рішення щодо суті спору
28. Апеляційний суд неправильно застосував статті 328, 388 ЦК України, порушив приписи частини 4 статті 75 ГПК України, без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, Верховного Суду в постановах від 19.05.2021 у справі № 915/856/16, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 14.06.2021 у справі № 925/188/18, від 30.08.2019 у справі № 914/970/18, від 30.11.2021 у справі № 918/569/20 (щодо визначення змісту преюдиційних обставин, правових підстав звернення з віндикаційним позовом, застосування принципу "належного урядування").
29. Так, спірне майно вибуло з власності позивача за його волею та набуто відповідачем на підставі вчиненого позивачем правочину, який недійсним у встановленому порядку не визнаний, що виключає можливість звернення як з віндикаційним позовом, так і з негаторним позовами. При цьому апеляційний суд помилково послався на висновки суду щодо недійсності правочину з відчуження спірного майна у справі № 912/4071/14, які є юридичною оцінкою судом відповідних обставин, тобто не є преюдиційними. На переконання скаржника суд апеляційної інстанції не мав правових підстав для висновку про недобросовісність дій відповідача та про ненабуття ним права власності на котельні, як і робити висновок про належний спосіб захисту прав позивача згідно зі статтею 391 ЦК України.
Узагальнені доводи касаційної скарги на судове рішення щодо судових витрат
30. Висновок апеляційного суду про зменшення розміру витрат на правничу допомогу суперечить приписам статті 30 Закону України "Про адвокатуру", частини 4 статті 126 ГПК України та висновкам Великої Палати Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, Верховного Суду в постанові від 14.02.2022 у справі № 903/326/21 про застосування цих правових норми у контексті критеріїв розподілу судових витрат у разі встановлення винагороди адвоката у фіксованому розмірі та неможливості втручання суду у правовідносини між клієнтом та адвокатом.
Позиція інших учасників справи
31. Позивач у відзиві на касаційну скаргу щодо суті спору погоджується з висновками апеляційного суду про неможливість набуття відповідачем права власності на спірні котельні з огляду на законодавчу заборону приватизації цього майна та відсутність волі позивача на відчуження цього майна. Натомість касаційна скарга є необґрунтованою, скаржник не наводить визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
32. У відзиві на касаційну скаргу щодо розподілу судових витрат позивач погоджується з висновком апеляційного суду про зменшення розміру належних до відшкодування витрат з огляду на те, що відповідач не довів фактично понесених витрат, не обґрунтував розумність та співмірність цих витрат відносно до ціни позову, складності справи та її значення для відповідача.
33. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу щодо суті спору погоджується з висновком апеляційного суду про те, що з огляду на законодавчу заборону передачі в приватну власність спірного майна це майно не вибувало з володіння позивача, тоді як відповідач не міг не знати про таку заборону, а отже діяв недобросовісно. У зв`язку з чим постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Заява з процесуальних питань
34. Відповідачем 30.01.2024 до Верховного Суду подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечення явки представника в судове засідання. Зазначене клопотання відхилено судом як безпідставне, оскільки наведені підстави не підпадають під випадки, встановлені частиною 2 статті 202 ГПК України; усі учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання; явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась.
Позиція Верховного Суду
Відповідь на ключове питання спору, оцінка аргументів сторін та суду апеляційної інстанції в цьому контексті
35. З огляду на приписи статті 300 ГПК України Верховний Суд переглядає в касаційному порядку постанови апеляційного суду в межах доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
36. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що передані відповідачу котельні ніколи не вибували з власності позивача, ґрунтувався на існуванні прямої законодавчої заборони приватизації таких об`єктів, як єдиного способу зміни форми власності державного (комунального) майна на приватну.
37. Заперечуючи такі висновки апеляційного суду, відповідач звертається до аргументу про те, що вибуття спірного майна з власності позивача та правомірність набуття цього майна відповідачем за волею власника підтверджується рядом вчинених самим позивачем правочинів з передачі майна до статутного фонду відповідача (рішення установчих зборів, установчий договір, статут, акт приймання-передачі спірного майна).
38. Верховний Суд такі аргументи відповідача відхиляє та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що спірне майно з власності позивача не вибувало, з огляду на таке.
39. Статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначено, що приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
40. Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
41. Тобто з самого визначення терміну "приватизація" слідує, що приватизацією є відчуження майна, що перебуває у державній та/або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб. Іншими словами, поняття приватизації означає перехід права власності від держави (територіальної громади) до приватного власника (фізичної або юридичної особи).
42. Згідно частиною 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об`єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають, зокрема, об`єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов`язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод.
43. Отже, на передане відповідачу майно котелень, які відносяться до інфраструктурних об`єктів, пов`язаних із постачанням тепла мешканцям міста Світловодськ, поширювалась заборона на приватизацію (відчуження з комунальної власності) відповідно до імперативних приписів Закону України "Про приватизацію державного майна". Відповідне правове регулювання було доступним і зрозумілим. Воно не допускало жодної можливості у будь-який спосіб набути з державної (комунальної) власності у приватну власність зазначене майно.
44. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про власність" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно придбане на підставах, не заборонених законом.
45. Статтею 328 ЦК України (у чинній редакції) передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
46. Отже, як правильно зазначив апеляційний господарський суд, за чинного на час укладення установчого договору від 24.09.2001 правового регулювання право власності на котельні за жодних умов не могло виникнути у ТОВ "Світловодськпобут". Як наслідок, заволодіння відповідачем цими об`єктами було неможливим. Відповідно, володіння спірним майном власник (Рада) не втратив, а тому немає підстав для застосування до спірних правовідносин віндикаційного позову.
47. Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц та інші).
48. За обставин принципової неможливості виникнення приватного власника спірних котелень висновок апеляційного суду про те, що порушення права власності територіальної громади у цьому випадку слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння, а належним способом захисту права власності позивача є подання негаторного позову на підставі статті 391 ЦК України, узгоджується з наведеними усталеними правовими висновками Великої Палати Верховного Суду.