ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 918/479/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2023 року (Юрчук М.І. - головуючий, судді: Миханюк М.В., Крейбух О.Г.) і рішення Господарського суду Рівненської області від 08 серпня 2023 року (суддя Бережнюк В.В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент"
до Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про визнання нечинним договору.
ВСТУП
1. Сторонами цього спору є Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" (далі - "Позивач", ТОВ "Технохімреагент") і Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - "Відповідач", Відокремлений підрозділ "Рівненська АЕС").
2. Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ТОВ "Технохімреагент" (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) просило визнати нечинним, укладеним між сторонами договір поставки.
3. Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду у задоволенні позову відмовлено.
4. Прийняті судові рішення Позивачем оскаржено до Верховного Суду. При цьому, перед судом касаційної інстанції поставлено єдине питання, яке узагальнено можна сформулювати таким чином:
"Чи може відокремлений підрозділ підприємства (суб`єкта господарювання), який не є юридичною особою бути стороною господарського процесу"
5. Здійснивши касаційне провадження у цій справі, Верховний Суд на сформульоване питання відповів - ні. Вказав, що відокремлений підрозділ господарюючого суб`єкта (філія, представництво), який не є юридичною особою, не наділений цивільною процесуальною дієздатністю, а тому не може виступати стороною господарського процесу. Виснував, що справи, в яких відповідачем виступає відокремлений підрозділ господарюючого суб`єкта (філія, представництво), взагалі не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, у зв`язку із відсутністю сторони у господарському процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення господарського спору.
6. З таких міркувань суд касаційної інстанції рішення судів попередніх інстанцій скасував, провадження у цій справі закрив.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
7. ТОВ "Технохімреагент" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Відокремленого підрозділу "Рівненська АЕС" про розірвання, укладеного між сторонами договору поставки № 53-122-01-22-11915 від 01.04.2022.
8. Позовні вимоги узагальнено обґрунтовані наявністю оговорених сторонами підстав для дострокового розірвання згаданого договору Позивачем в односторонньому порядку, у зв`язку із неможливістю його виконання, що сталося внаслідок військової агресії росії проти України.
9. В подальшому Позивачем було подано заяву про зміну предмету позову, згідно з якою він просив визнати нечинним правочин - договір поставки № 53-122-01-22-11915 від 01.04.2022, внаслідок розірвання його за законом (ст. 651 ЦК України) з 17.05.2022, після відмови позивача від договору.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
10. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.08.2023 у задоволенні позову відмовлено.
11. З урахуванням установлених обставин справи рішення місцевого суду мотивовано аргументами про те, що припинення строку дії, укладеного між сторонами договору унеможливлює його розірвання в судовому порядку. Також судом вказано про неналежність обраного Позивачем способу захисту.
12. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
Касаційна скарга
13. Не погодившись із судовими рішеннями, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, провадження у цій справі закрити.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
14. Скаржник стверджує, що розгляд спору у цій справі судами попередніх інстанцій було здійснено з порушенням правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та без урахування висновків Верховного Суду, які викладено у постановах від 14.09.2023 у справі № 904/1069/22 та від 05.09.2023 у справі № 916/3674/19.
15. Обґрунтовуючи наведене скаржник пояснює, що відповідно до статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, а саме: юридичні особи, фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування. Водночас, Відокремлений підрозділ "Рівненська АЕС" не входить до переліку наведених осіб, тобто стороною спору, який належить до юрисдикції господарських судів бути не може. За викладеного вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
16. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач стверджує про необґрунтованість доводів скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 20 - 23 ГПК України. Зазначає також про те, що постанови Верховного Суду, на які посилається Позивач у касаційній скарзі є нерелевантними до спірних правовідносин. У зв`язку з цим у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, оскаржувані рішення залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів касаційної скарги і висновків судів попередніх інстанцій
17. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Водночас, приписами частини четвертої цієї статті унормовано, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде, зокрема, виявлено порушення норм процесуального права, передбачені частиною другою статті 313 цього Кодексу (порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу).
18. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача (Тарасюта Н.В.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив правильність дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права та, ураховуючи наведені приписи статті 300 ГПК України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
19. У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
20. За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
21. Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
22. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
23. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
24. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
25. Розділом I "Загальні положення" ГПК України, зокрема, передбачено основні положення (глава 1, статті 1-19), врегульовано питання щодо юрисдикції господарських судів (глава 2, статті 20-31) та визначено учасників судового процесу (глава 4, статті 41-72).
26. Так, статтею 1 ГПК України унормовано, що цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
27. Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
28. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).
29. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. За змістом частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
30. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18 ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.