ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2024 року
м. Київ
справа №344/9604/23
адміністративне провадження №К/990/28345/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року (головуючий суддя - Улицький В.З., судді: Гудим Л.Я., Пліш М.А.)
у справі №344/9604/23
за позовом ОСОБА_1
до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області
про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області від 03 травня 2023 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що громадянин Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_2 з 2014 року проживає у м. Івано-Франківську. Мав статус біженця з 2015 року по 2020 року. З 25 січня 2020 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із громадянкою України. З цього ж часу він отримав право на отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні з метою возз`єднання сім`ї та отримав посвідку строком на 1 рік. 08 лютого 2022 року у зв`язку із закінченням строку дії попередньої посвідки йому було видано нову посвідку № НОМЕР_1 на тимчасове проживання строком на 1 рік із терміном дії по 07 лютого 2023 року. До кримінальної відповідальності не притягався, в розшуку не перебуває. Адміністративних, а також цивільних правопорушень не вчиняв. Отже, метою його перебування в Україні є влаштування особистого життя та здійснення комерційної діяльності.
3. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2023 року позов задоволено.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
5. Позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій установлено, що 25 січня 2020 року зареєстровано шлюб ОСОБА_3 з ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 25 січня 2020 року.
8. Позивачу ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 липня 2020 року.
9. З копії довідки № 3072 про реєстрацію місця проживання особи від 27 березня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, з 14 вересня 2020 року.
10. Із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09 жовтня 2021 року встановлено, що ОСОБА_2 є керівником ТзОВ "Східноєвропейські освітні послуги".
11. 08 лютого 2022 року громадянину Республіки Пакистан ОСОБА_5 видано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1, із терміном дії до 07 лютого 2023 року.
12. 03 травня 2023 року до УДМС в Івано-Франківській області надійшло звернення Управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - УСР в Івано-Франківській області) за №1667/55/108/01-2023 про ініціювання прийняття рішення про примусове повернення/видворення з України громадянина Республіки Пакистан ОСОБА_1 з подальшою забороною йому в`їзду на територію України.
13. Згідно з пунктом 1 статті 1, пунктами 1-3 статті 2, підпунктами 1, 2 пункту 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію", Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України відповідно до Стратегії боротьби з організованою злочинністю, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2020 року №1126-р, в умовах складного безпекового середовища навколо України та криміногенної ситуації всередині держави, за результатами реалізації отриманої оперативної інформації, встановлено, що громадянин Республіки Пакистан ОСОБА_2 разом з іншими вказаними у зверненні особами організували та причетні до порушення громадського порядку, що мало місце в центрі міста Івано-Франківськ 30 грудня 2020 року.
14. Слідство з даного приводу проводиться органами суду, прокуратури та поліції по цей час.
15. Такі факти, окрім матеріалів кримінальних проваджень, висвітлено через мережу Інтернет та перебувають у вільному доступі.
16. Так, 31 грудня 2020 року Івано-Франківським ВП ГУНП внесені дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020090010002615 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 296 Кримінального кодексу України.
17. 06 вересня 2021 року Окружною прокуратурою міста Івано-Франківська скеровано до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному 31 грудня 2020 року у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020090010002615 щодо ОСОБА_6 за частиною другою статті 296 Кримінального кодексу України. ОСОБА_2 був допитаний як свідок у цьому кримінальному провадженні.
18. Станом на 28 квітня 2022 року позивач не перебував у статусі підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
19. Разом з тим, враховуючи, що своїми діями громадянин Республіки Пакистан ОСОБА_2 негативно впливає на криміногенну обстановку в Івано-Франківській області та Україні, УСР в Івано-Франківській області ініційовано прийняття відповідачем рішення про примусове повернення або видворення позивача за межі України з подальшою забороною в`їзду в Україну.
20. Зокрема, 28 квітня 2022 року УДМС в Івано-Франківській області прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 5 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №322, скасовано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 .
21. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року у справі №300/1948/22 зупинено дію рішення УДМС в Івано-Франківській області від 28 квітня 2022 року про скасування посвідки на тимчасове проживання до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
22. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 14 липня 2022 року у справі №300/1948/22 зупинено провадження до набрання законної сили судовим рішенням у справі №300/2500/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 26 квітня 2022 року про заборону в`їзду в Україну.
23. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 19 липня 2022 року у справі №300/2500/22 зупинено провадження до набрання законної сили судовим рішенням Івано-Франківського міського суду у справі №344/7399/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про спростування недостовірної інформації.
24. Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 липня 2022 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 296 Кримінального кодексу України, та призначено покарання із застосуванням частини першої статті 69 Кримінального кодексу України у виді штрафу в розмірі 3 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
25. 03 травня 2023 року правоохоронними органами було виявлено громадянина Республіки Пакистан ОСОБА_1, за адресою місця проживання та доставлено до УДМС в Івано-Франківській області.
26. Перевіркою за обліковими даними встановлено, що позивач був документований посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_1 (дата видачі 08 лютого 2022 року, орган видачі 2601, підстава видачі 04/14).
27. З огляду на надходження звернення №1667/55/108/01-2023 від 03 травня 2023 року в умовах воєнного часу та складного безпекового середовища в Україні та з врахуванням повідомленої про позивача оперативної інформації, УДМС в Івано-Франківській області невідкладно, 03 травня 2023 року прийнято рішення про примусове повернення громадянина Пакистану ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни та зобов`язано його покинути територію України до 01 червня 2023 року.
28. При прийнятті рішення було враховано, що дії громадянина Республіки Пакистан ОСОБА_1 згідно обґрунтованого звернення УСР в Івано-Франківській області ДСР НПУ суперечать охороні громадського порядку на підставі положень статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
29. 03 травня 2023 року позивач ознайомлений з рішенням, про що свідчить його підпис.
30. Окрім того, судами зазначено, що із копії листа заступника начальника управління МВС України Василенко І. встановлено, що станом на 24 квітня 2023 року громадянин країни ОСОБА_2, на території України до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.
31. Згідно копії відповіді заступника начальника СУ ГУНП в Івано-Франківській області на запит адвоката Якубовського О.О. від 11 травня 2023 року №5790/108/24/2023, станом на 10 травня 2023 року слідчими підрозділів ГУНП в Івано-Франківській області не повідомлялось про підозру у вчиненні злочину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителю АДРЕСА_1 .
32. Не погоджуючись із рішенням про примусове повернення до країни походження або третьої країни, позивач звернувся до суду з цим позовом.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
33. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що як у зверненні УСР в Івано-Франківській області ДСР НПУ, так і в оскаржуваному рішенні відповідача від 03 травня 2023 року не зазначено фактичних даних щодо вчинення позивачем конкретних протиправних дій на шкоду громадському порядку в Україні.
34. Також, суд врахував, що позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянкою України, має постійне місце проживання на території України та здійснює підприємницьку діяльність.
35. Суд зазначив, що в межах спірних правовідносин, відповідачем, крім іншого, не дотримано принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків для позивача при відсутності будь-якої його вини в обставинах, що виникли та може вважатися неправомірним втручанням органу державної влади в сімейне життя позивача, яке матиме наслідком видворення позивача за межі України.
36. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що факт надходження до відповідача звернення правоохоронного органу із повідомленням у ньому про факт вчинення іноземцем дій, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, для територіального органу ДМС є достатньою і беззаперечною підставою для вжиття заходів, визначених законодавством щодо порушника, а саме, прийняття рішення про примусове повернення особи за межі України.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
37. У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає підставу касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України зазначаючи, що при винесенні рішення судом апеляційної інстанції не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14 квітня 2020 року у справі №480/296/19.
38. В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що він має бездоганну ділову репутацію, до кримінальної відповідальності не притягався, в розшуку не перебуває, адміністративних чи цивільних правопорушень не вчиняв. На його утриманні перебувають дружина, її мати та бабуся, а також в родині очікується поповнення.
39. Щодо суті оскаржуваного рішення, позивач зазначає, що в матеріалах справи містяться докази про те, що він під час подій 30 грудня 2020 року у бійках участі не брав, сам викликав поліцію, був допитаний лише в якості свідка. Негативне подання правоохоронного органу позивач пояснює своєю попередньою активною правозахисною діяльністю іноземних студентів у м. Івано-Франківську, яка стала на заваді протиправній діяльності його фінансових конкурентів. Таким чином, оскільки подання правоохоронного органу не містить фактичних даних щодо вчинення позивачем конкретних протиправних дій на шкоду громадському порядку в Україні, відтак таке подання не можна вважати обґрунтованим, а оскаржуване рішення органу ДМС правомірним.
40. У поданому відзиві на касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області звертає увагу суду на те, що факт надходження звернення правоохоронного органу із повідомленням у ньому про факт вчинення іноземцем дій, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, для територіального органу ДМС є достатньою і беззаперечною підставою для вжиття заходів, визначених законодавством щодо порушника, а саме, прийняття рішення про примусове повернення особи за межі України.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
41. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
42. Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано нормами Конституції України, Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25 квітня 2018 року.
43. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
44. Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
45. Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України, кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
46. Згідно з частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.
47. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає та встановлює Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
48. Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" надано визначення поняття іноземця та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, як іноземця та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом.
49. В свою чергу, посвідка на тимчасове проживання - це документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (пункт 18 частини першої статті 1 цього Закону).
50. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" нелегальний мігрант - це, зокрема, іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеною їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
51. Частинами першою-третьою статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
52. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій-тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.