ПОСТАНОВА
02 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 1-89/2011
провадження № 51-466ск24
Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1, розглянувши касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 на постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 07 березня 2023 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_3,
встановив:
До Верховного Суду від потерпілого ОСОБА_2 надійшло чотири аналогічні за змістом касаційні скарги: 23 січня 2024 року (скан-копія касаційної скарги, яка надійшла на електронну адресу Суду), 24 січня 2024 року (касаційна скарга подана через "електронний суд"), 26 січня 2024 року (через Укрпошту) та того ж дня надійшла ще одна аналогічна за змістом касаційна скарга, проте адресована Верховному Суду України (Укрпоштою).
Відповідно до ст. 390 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) до початку розгляду справи в касаційному суді особа, що подала скаргу, та особи, зазначені у частині четвертій статті 384 цього Кодексу, - щодо скарги прокурора в межах його позицій, мають право доповнити, змінити або відкликати її, а також подати свої заперечення на скаргу іншого учасника судового розгляду, додержуючись при цьому вимог статті 355 цього Кодексу.
Враховуючи, що всі подані потерпілим касаційні скарги є аналогічними за змістом, а також відображають один предмет касаційного оскарження, Суд розглядає їх як одну касаційну скаргу.
Зі змісту оскарженого судового рішення вбачається, що Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 07 березня 2023 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК) на підставі ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 07 березня 2023 року залишено без зміни, а апеляцію потерпілого ОСОБА_2 на зазначене судове рішення - без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 387 КПК 1960 року зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст. 350 цього Кодексу. Зокрема, у ній має зазначатися вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування. При цьому необхідно враховувати, що відповідно до ст. 398 КПК 1960 року підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є: істотне порушення кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції керується положеннями статей 370 - 372 вказаного Кодексу.
Зі змісту оскарженого судового рішення Черкаського районного суду Черкаської області вбачається, що місцевий суд дійшов переконання про наявність підстав до застосування положення ст. 49 КК стосовно кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК, які інкриміновано ОСОБА_3, при цьому суд спирався на приписи ст. 5 цього кодексу, які визначають правила дії закону України про кримінальну відповідальність у часі, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, відображені в постанові від 02 лютого 2023 року у справі № 735/1121/20, за якими дійшов висновку про сплив строків давності.
В касаційній скарзі потерпілий ставить під сумнів умотивованість такого рішення, посилаючись на те, що застосуванню підлягають приписи статей 6, 7 КК, а не ст. 5 цього Кодексу, при цьому своїх тверджень в цій частині не обґрунтовує, як не наводить і підстав до відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, які було враховано у цій кримінальній справі.