ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2024 року
м. Київ
справа № 552/4825/22
провадження № 61-16505св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Полтавська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Полтавської міської ради на постанову Полтавського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Чумак О. В., Пилипчук Л. І., Обідіної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до територіальної громади в особі Полтавської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позову вказав, що 17 грудня 1996 року його баба ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, за життя склала заповіт, за яким заповіла усе належне їй майно, в тому числі квартиру АДРЕСА_1 .
Постановою приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В. від 19 травня 2022 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2, у звʼязку з тим, що він не подав до органу нотаріату у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини. У спадковому реєстрі відсутня інформація про заведення спадкової справи щодо померлої ОСОБА_2, інші особи не зверталися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини.
З приводу поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини зазначив, що на його піклуванні знаходиться його батько ОСОБА_3, який є особою із інвалідністю ІІ групи безтерміново по психічному захворюванню. Хвороба батька пов`язана із значними обмеженнями рівня його життєдіяльності, останній має обмежену здатність контролювати свою поведінку, спілкування, самообслуговування та самостійне пересування. Такий стан батька вимагає від нього (позивача) постійного перебування з ним. Інші родичі, які б могли доглядати за батьком, відсутні.
Крім того, у жовтні 2021 року він захворів на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, а у листопаді 2021 року проходив лікування з приводу остеохондрозу шийного відділу хребта, у тому числі і стаціонарне.
Про існування заповіту йому стало відомо лише наприкінці березня 2022 року, оскільки за життя баба про це не згадувала, а лише незадовго до смерті повідомляла про своє бажання, щоб після її смерті він разом із дочкою мешкали у її квартирі.
З огляду на поважність вказаних причин пропуску строку для прийняття спадщини, позивач просив суд визначити йому додатковий строк тривалістю два місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його баби ОСОБА_2 .
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 січня 2023 року в складі судді Бабенко Ю. П. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів необізнаності про існування заповіту, а вказані ним причини пропуску строку на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не можуть вважатись об`єктивними та непереборними перешкодами для такого звернення.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року скасовано рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 січня 2023 року та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю два місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Урахувавши встановлені обставини справи, наявність складеного ОСОБА_2 заповіту на користь позивача, відсутність інших спадкоємців за законом та заповітом, а також наведені останнім причини несвоєчасного подання заяви про прийняття спадщини, які свідчать про наявність об`єктивних та істотних труднощів у своєчасному поданні заяви про прийняття спадщини, апеляційний суд з урахуванням свободи заповіту як фундаментального принципу спадкового права дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку тривалістю два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У листопаді 2023 року Полтавська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просила її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 13 лютого 2020 року в справі № 362/2685/17, від 19 грудня 2019 року в справі № 755/14798/18, від 13 квітня 2022 року в справі № 373/118/20, від 11 липня 2022 року в справі № 650/48/20, від 26 жовтня 2022 року в справі № 522/17925/16, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, щопозивач не надав належних та допустимих доказів, що підтверджують наявність поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини. При цьому з метою своєчасного подання вказаної заяви позивач мав можливість запросити нотаріуса додому для особистого написання заяви у присутності нотаріуса або ж направити таку заяву поштою. Подані позивачем докази не підтверджують нерозривне проходження лікування останнім за період з 09 листопада 2021 року до 23 травня 2022 року, а тому суд апеляційної інстанції помилково врахував ці обставини під час надання оцінки поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку на подання заяви про прийняття спадщини. Сам по собі факт перебування на лікуванні у закладі охорони здоров`я не можу вважатися безумовною підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, важливим є тривалість стаціонарного лікування та ступінь захворювання. Необізнаність позивача із існуванням заповіту за відсутності інших доказів, які підтверджують наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для спадкоємця на вчинення нотаріальних дій, не може вважатися поважною причиною пропуску вказаного строку та свідчити про наявність правових підстав для його визначення судом.
У грудні 2023 року позивач подав відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення.
В обґрунтування доводів відзиву заявник вказав, що не був обізнаний із існуванням заповіту, про який його повідомила сусідка спадкодавця - ОСОБА_4 наприкінці березня 2022 року, та вважав спадкоємцем майна баби свою матір, з якою не підтримував стосунки. Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції підставно врахував такий фундаментальний принцип спадкового права як свобода заповіту, який включає в себе необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Доводи касаційної скарги про неповажність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 грудня 1996 року ОСОБА_2 склала нотаріально посвідчений заповіт, яким на випадок своєї смерті усе належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, у тому числі нелажну їй квартиру АДРЕСА_1, заповіла своєму онуку ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина на все належне їй майно.
Постановою приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В. від 19 травня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке залишилося після смерті його баби ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, у звʼязку з пропуcком строку для прийняття спадщини.
Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру № 68987639 від 19 травня 2022 року інформація про наявність спадкової справи після смерті ОСОБА_2 відсутня.
Місце проживання позивача ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 . Разом із ним зареєстровано місце проживання його батька - ОСОБА_3 та дочки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно із довідкою № 38.1-21/613 від 22 березня 2022 року, виданою завідувачем поліклінічного відділення КП "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради", ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи безтерміново по психічному захворюванню.
Відповідно до висновку лікарської комісії щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи ОСОБА_3 визнаний таким, що потребує стороннього догляду та допомоги, у зв`язку із обмеженням самообслуговування, обмеженням здатності самостійно пересуватися, обмеженням здатності до спілкування, обмеженням здатності контролювати свою поведінку.
ОСОБА_1 з 15 жовтня 2021 року до 28 жовтня 2021 року перебував на лікуванні у зв`язку із гострим респіраторним вірусним захворюванням Covid-19, а також з 09 листопада 2021 року до 23 травня 2022 року проходив лікування з діагнозом: остеохондроз шийного відділу хребта ускладнений нестабільністю С5-С6, С6-С7 міжхребцевих дисків зі стійким больовим синдромом.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях;1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).