ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 689/2537/21
провадження № 61-13868св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Стожик Наталія Василівна, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 03 квітня 2023 року
у складі судді Шевчик О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 14 червня 2023 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог подання
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до
ОСОБА_2 про визнання недійсним спадкового договору.
Позовну заяву мотивовано тим, що 11 листопада 2020 року між її рідною тіткою ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено спадковий договір, згідно з умовами якого відповідач зобов`язався утримувати ОСОБА_4 до її смерті, виконувати передбачені в договорі розпорядження ОСОБА_4 і в разі її смерті набував право власності на належне відчужувачу майно - квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 зобов`язувався поховати ОСОБА_4 за обрядами православної церкви та встановити надгробок з чорного мармуру, вартістю не більше 8 000 грн. Вартість матеріального забезпечення (харчування, одягу, догляду та необхідної допомоги) визначена сторонами в розмірі 1 000 грн на місяць.
Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 .
Вважає спадковий договір таким, що укладений всупереч дійсної волі померлої та на вкрай невигідних для неї умовах.
Посилалася на те, що ОСОБА_2 застосував до ОСОБА_4 фізичне та психологічне насильство, постійний емоційний тиск, скористався її безпорадним станом, в якому ОСОБА_4 перебувала внаслідок тривалої тяжкої онкологічної хвороби. Поховання ОСОБА_4 відбулось без дотримання обрядів православної церкви та без встановлення надгробку з чорного мармуру на могилі ОСОБА_4 .
Посилаючись на викладене, позивач просила визнати недійсним спадковий договір, укладений 11 листопада 2020 року між ОСОБА_4 та
ОСОБА_2 .
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 03 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 червня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_4 добровільно переїхала проживати до відповідача, добровільно перебувала у нього та добровільно уклала спадковий договір, будучи дієздатною та усвідомлюючи значення своїх дій до дня смерті. Сім`я ОСОБА_2 здійснювала належний догляд за
ОСОБА_4, її утримання та лікування. Стороною позивача не доведено, що спадковий договір був укладений на вкрай невигідних умовах. Судами встановлено, що ОСОБА_4 за час проживання у сім`ї відповідача отримувала належні догляд та лікування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 березня 2018 року справа № 926/1850/16, від 15 липня 2019 року справа № 569/8845/16-ц, постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2017 року справа № 3-300гс17, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також відсутність висновку Верховного Суду щодо недійсності правочину з підстав визначених частиною третьою статті 203 ЦК України щодо відсутності вільного волевиявлення сторони правочину, через стан здоров`я, зокрема поганий зір (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не звернули уваги на те, що догляд за ОСОБА_4 здійснював не відповідач, а його родичі, що суперечить умовам спадкового договору. Суди порушили вимоги статті 520 ЦК України, відповідно до якої боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою лише за згодою кредитора. Зазначає, що її тітка не отримувала примірник спадкового договору, чим фактично була позбавлена можливості подальшого ознайомлення із умовами договору та вимагати його належного виконання. Вважає, що оспорюваний правочин був укладений ОСОБА_4 під впливом тяжкої для неї обставини (у зв`язку із хворобою та похилим віком відчужувача) та на вкрай невигідних умовах (1 000 грн на місяць є недостатньою сумою для придбання харчування, одягу, ліків та інших необхідних потреб), а тому її волевиявлення не було вільним та не відповідало внутрішній волі. Посилається на те, що відповідач неналежно виконав умови договору щодо поховання її тітки за обрядами православної церкви та встановлення надгробка з чорного мармуру вартістю не більше 8 000 грн.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзиви на касаційну скаргу
У листопаді 2023 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень. Зазначає, що ОСОБА_4 проживала у сім`ї відповідача разом із його дружиною ОСОБА_3 та тещою ОСОБА_6 . Дружина та теща доглядали за відчужувачем щодо жіночої гігієни, допомагали з харчуванням, що не суперечить умовам спадкового договору, а навпаки створювало усі належні і комфортні умови проживання її у сім`ї. Всі інші потреби ОСОБА_4 у їхній родині забезпечував відповідач і за життя останньої не було жодних незадоволень чи скарг. Вказує на те, що волевиявлення
ОСОБА_4 на укладення оспорюваного позивачем договору було вільним, відповідало її внутрішній волі, про що також зазначено у самому договорі, який підписала відчужувач. Позивач не довела належними та допустимими доказами укладення ОСОБА_4 спадкового договору під впливом тяжкої для неї обставини та на вкрай невигідних умовах.
У листопаді 2023 року від приватного нотаріуса Стожик Н. В. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що права позивача оспорюваним договором порушені не були, оскільки вона не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4, з огляду на те, що остання склала заповіт на випадок своєї смерті на користь ОСОБА_3 . Зазначає, що набувач, в разі якщо відчужувач не заперечувала, мав право на залучення інших осіб до виконання умов договору і це є право сторін договору, в яке сторонні особи не мають право втручатись. Зауважує, що нотаріус надає примірник договору стороні правочину лише на його бажанням, однак такого бажання ОСОБА_4 не виявила.
Відповідь на відзиви на касаційні скарги
У листопаді 2023 року від позивача надійшли відповіді на відзиви на касаційну скаргу, які мотивовані незгодою із доводами відзивів приватного нотаріуса та ОСОБА_2 .
Встановлені судами фактичні обставини справи
11 листопада 2020 року між ОСОБА_4 (відчужувачем) та ОСОБА_2 (набувачем) укладено спадковий договір, згідно з яким набувач зобов`язується виконувати передбачені в ньому розпорядження відчужувача і в разі його смерті набуває право власності на належне відчужувачу майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктами 7, 8 спадкового договору ОСОБА_2 зобов`язався довічно повністю утримувати ОСОБА_4, забезпечуючи її харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, а також забезпечувати згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами. Після смерті відчужувача поховати її на кладовищі в місті Хмельницькому за обрядами православної церкви, встановити надгробок з чорного мармуру вартістю не більше восьми тисяч гривень.
Вартість матеріального забезпечення (харчування, одягу, догляду та необхідної допомоги) визначена сторонами в розмірі 1 000 грн на місяць.
Договір посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Стожик Н. В.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
Як вбачається зі змісту лікарського свідоцтва про смерть від 24 грудня 2020 року, причиною смерті ОСОБА_4 була ендогенна ракова інтоксикація.
ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_4 .
Спадкоємицею ОСОБА_4 за заповітом є ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Мілашевської А. В. від 15 лютого
2023 року, після смерті ОСОБА_4 була заведена спадкова справа на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12020245280000064, яке відкрите на підставі заяви ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення від 23 листопада 2020 року, остання вказувала, що на момент написання заяви мала проблеми з опорно-руховим апаратом та потребувала постійного догляду, тому що фактично є лежачою людиною. Вона усвідомила відношення та бездіяльність племінниці до свого батька, її брата, а також до неї, як до тітки, та її жагу до матеріальних цінностей щодо заволодіння її майном, тому, порадившись зі своїми братами, які проживають за межами території України, прийняла остаточне рішення укласти спадковий договір із ОСОБА_2, який проживає в АДРЕСА_2 . Сім`я ОСОБА_2 є дітьми цивільної дружини її покійного брата. Цей договір забезпечує її старість і належний догляд. Її племінниця, ОСОБА_1, дізнавшись про те, що вона уклала спадковий договір, намагається зробити все, щоб визнати цей договір недійсним.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Пунктом 2 частини першої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно із статтею 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Відповідно до статті 1304 ЦК України спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину
є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Вказаний правовий висновок узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18).
Відповідно до частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Правочин, який оспорюється на підставі статті 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.
Підставами визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК Українита предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.
Тобто для визнання правочину недійсним, на підставі частини першої статті 233 ЦК України, необхідна сукупність вказаних умов. Такий висновок підтверджується вживанням законодавцем в частині першій статті 233 ЦК України сполучника "і", за допомогою якого відбувається поєднання вказаних умов. Встановлена статтею 233 ЦК України підстава недійсності правочину є сукупністю цих двох елементів - відсутність хоча б одного з них є ознакою знаходження відповідних правовідносин за межами сфери регулювання частини першої статті 233 ЦК України.
Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину. Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства особи, учасника правочину, та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.