ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2024 року
м. Київ
справа № 704/369/20
провадження № 61-13874св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника
ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Черкаського апеляційного суду від 29 серпня 2023 рокуу складі колегії суддів: Фетісової Т. Л, Гончар Н. І., Сіренка Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про стягнення боргу за договором позики, неустойки, інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми.
Позов з урахуванням уточнень мотивований тим, що 09 грудня 2016 року між ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно з яким позивач зобов`язався передати ФОП ОСОБА_2 грошові кошти
в сумі 1 817 000,00 грн. Також договором було визначено грошовий еквівалент позики в іноземній валюті - доларах США, що станом на дату підписання договору становило 70 502,00 дол. США. Термін остаточного погашення позики сторонами визначено 01 травня 2017 року. На виконання умов договору
09 грудня 2016 року позивач перерахував на банківський рахунок відповідача кошти в сумі 1 600 000,00 грн. Після закінчення строку, зазначеного в договорі, відповідач коштів не повернув. Згодом 18 червня 2018 року відповідач перерахував кошти в сумі 389 000,00 грн, однак залишок боргу, що в еквіваленті до доларів США за підрахунками позивача становить 1 502 130,00 грн, залишився не поверненим.
ОСОБА_1 з урахуванням уточнень просив стягнути
з ФОП ОСОБА_2 на свою користь борг за договором позики в сумі 1 502 130,00 грн, інфляційні нарахування у розмірі 942 285,00 грн, 3 % річних
в сумі 248 314,00 грн та неустойку (штраф) в сумі 901 278,00 грн, а всього 3 594 007,69 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 09 травня
2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що на підтвердження передання відповідачу коштів за договором позивач надав платіжні документи про перерахування ОСОБА_2 1 600 000,00 грн, де в призначенні платежу зазначено "Фінансова допомога. Поворотна фінансова допомога згідно договору від 09.12.2016". Таким чином, оскільки наданими суду доказами підтверджено перерахунок відповідачу саме фінансової допомоги, а позивач заявив вимоги про повернення позики, що фактично не мало місця, відповідні вимоги
є необґрунтованими.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 09 травня
2023 року скасовано й ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнено з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 811 000,00 грн основного боргу, 486 600,00 грн неустойки, 46 210,25 грн як 3 % річних та
146 439,60 грн інфляційних втрат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що сторони уклали договір позики, за яким отримана відповідачем сума коштів
у позику, з урахуванням її часткового погашення, не повернена у визначений сторонами термін. При цьому відповідач не довів належними доказами факту повернення ним позивачу суми позики, яка залишилась неповерненою, що свідчить про невиконання відповідачем взятого на себе грошового зобов`язання з повернення позичених коштів, у зв`язку з чим є підстави для стягнення суми боргу за договором позики, 60 % річних від простроченої суми боргу, інфляційних втрат, 3 % річних та неустойки.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
25 вересня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат
Софійський С. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу у якій просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року та залишити в силі рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 09 травня 2023 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд всупереч нормам ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову у цій справі перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Позивач без належного обґрунтування змінив матеріально-правові вимоги до відповідача, що не були предметом розгляду
в суді першої інстанції, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги та є підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги. Заявник вказує, що за договором позики кошти відповідачу не перераховувалися.
Аргументи інших учасників справи
06 листопада 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив,
у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Черкаського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що апеляційний суд розглянув справу у судовому засіданні за участю представників обох сторін у справі, що відповідає вимогам встановленим статтею 368 ЦПК України. Існування правовідносин між сторонами, які ґрунтуються на договорі позики від 09 грудня 2016 року, підтверджуються як фактичною передачею коштів позичальнику, так
і частковим їх поверненням під час виконання зобов?язань за договором. Помилкове зазначення у квитанції про передачу коштів у позику у призначенні платежу "поворотна фінансова допомога", не свідчить про відсутність вказаних правовідносин між сторонами та не є перешкодою для правової кваліфікації передачі коштів як предмета позики. Між сторонами договір поворотної фінансової допомоги не укладався. Апеляційний суд переглянув справу в межах заявлених вимог у суді першої інстанції.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Тальнівського районного суду Черкаської області.
Зупинено виконання постанови Черкаського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року до закінчення касаційного провадження.
30 жовтня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
09 грудня 2016 року ОСОБА_1 (позикодавець) і ФОП ОСОБА_2 (позичальник) уклали договір позики, за яким позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в сумі 1 817 000,00 грн, а позичальник зобов?язується повернути таку суму грошових коштів у порядку та на умовах, визначених договором. Сторони визначили грошовий еквівалент зобов`язання позичальника в іноземній валюті - доларах США, що станом на дату підписання договору за офіційним курсом НБУ становить 70 502,00 дол. США. Дата остаточного погашення позики - 01 травня 2017 року.
У пункті 4.3 договору позики від 09 грудня 2016 року сторони узгодили, що при простроченні повернення позики позичальник сплачує неустойку в розмірі 60 % річних від простроченої суми до моменту повернення позики.
Згідно з дублікатом квитанції від 09 грудня 2016 року № 0.0.666477483.1, код квитанції 0708-5590-4098-2091, ОСОБА_2 отримав платіж в сумі 1 600 000,00 грн. Відправник - ОСОБА_1 . Призначення платежу - поворотна фінансова допомога згідно договору від 09.12.2016.
Згідно з платіжними дорученнями від 18 червня 2018 року № 479 і № 482
ОСОБА_2 повернув кошти у сумі 400 000,00 грн і 389 000,00 грн, а всього 789 00,00 грн. У вказаних платіжних дорученнях призначення платежу зазначено: "погашення позики згідно договору позики б/н від 09.12.2016". Вказаний факт позивач не заперечував.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.
Звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором позики, ОСОБА_1 як на підставу заявлених вимог посилався на укладений між ним і ФОП ОСОБА_2 договір позики від 09 грудня
2016 року № б/н та передачу відповідачу в позику лише 1 600 00,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказав про повернення
ФОП ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 789 000,00 грн та про залишок неповерненої суми боргу у розмірі 811 000,00 грн.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням
є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.