ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 757/29440/20-ц
провадження № 61-5558св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2021 року у складі судді Новака Р. В. та постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2022 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Андрієнко А. М., Вербової І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі ? ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), про стягнення грошових коштів.
Позов мотивований тим, що 20 травня 2013 року між ним та ПАТ "ПриватБанк" укладено договір № SAMDN25000735289172 (вклад "Депозит Плюс на 12 мес."), відповідно до умов якого він передав банку грошові кошти для розміщення їх на депозитному рахунку. Строк вкладу ? 366 днів з терміном до 23 травня 2016 року включно. У пункті 6 цього договору сторони погодили, що по закінченню терміну вкладу банк перераховує кошти з депозиту на вклад вкладника "до запитання". Згідно з пунктом 7 договору вкладу, якщо після закінчення трьох календарних днів після надходження грошей на вклад "до запитання" вкладник не затребував суму вкладу або його частину, останній доручає банку перерахувати всю суму коштів з вкладу "до запитання" на цей депозит. Продовження вкладу здійснюється без оформлення додаткових угод до договору. Новий термін вкладу обчислюється від дати надходження грошей на депозит з вкладу "до запитання". Додатково на новий термін вкладу банк збільшує процентну ставку за вкладом (далі - надбавка). Розмір надбавки вказаний в Умовах та правилах надання банківських послуг, розміщених на сайті "pb.ua".
У подальшому між сторонами виник судовий спір щодо відсутності коштів на особовому рахунку вкладника у розмірі 5 585 020,00 грн, відкритому банком на підставі договору вкладу, та не зарахованих відповідачем процентів на цей вклад.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова 05 липня 2018 року у справі № 751/2322/17 розірвано договір вкладу "Депозит Плюс на 12 мес." від 20 травня 2013 року та стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на його користь суму вкладу в розмірі 5 585 020,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 липня 2018 року стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на його користь пеню в розмірі 5 585 020,00 грн; три проценти річних у розмірі 149 188,89 грн; інфляційні втрати ? 680 255,44 грн, а всього - 6 414 464,33 грн.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05 липня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за період з 24 червня 2015 року по 21 квітня 2017 року скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на його користь проценти за банківським вкладом у розмірі 1 338 147,21 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Додаткове рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 31 липня 2018 року в частині стягнення пені змінено, зменшено суму, визначену судом першої інстанції до стягнення, з 5 585 020,00 грн до 40 212,14 грн. Скасовано додаткове рішення в частині стягнення судових витрат. В іншій частині додаткове рішення залишено без змін.
Поставною Верховного Суду від 24 червня 2020 року скасовано постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 листопад 2018 року в частині позовних вимог про стягнення пені, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 липня 2018 року, додаткове рішення цього суду від 31 липня 2018 року у незміненій частині та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року залишено без змін.
Вказаними судовими рішеннями встановлено факт внесення позивачем грошових коштів у розмірі 5 585 020,00 грн відповідно до умов договору депозитного вкладу, порушення покладених на банк зобов`язань в частині повернення коштів та несплати процентів, дату розірвання договору, а також розмір процентної ставки, який застосовується після розірвання договору. Вказані обставини є преюдиційними.
На час звернення до суду з указаним позовом АТ КБ "ПриватБанк" вклад у розмірі 5 585 020,00 грн не повернуло, який фактично продовжує користуватися цими грошовими коштами, а закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань щодо повернення вкладу, сплати процентів та відшкодування збитків.
Уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на свою користь за період з 22 квітня 2017 року по 01 листопада 2020 року 3 977 344,95 грн, з яких: 1 411 679,82 грн ? інфляційні втрати; 591 781,34 грн ? три проценти річних; 1 973 883,78 грн - проценти за вкладом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2021 року позов задоволено. Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за період з 22 квітня 2017 року до 01 листопада 2020 року грошові кошти у розмірі 3 977 344,95 грн, з яких: 1 411 679,82 грн ? інфляційні втрати; 591 781,34 грн ? три проценти річних; 1 973 883,78 грн - проценти за вкладом.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що станом на 01 листопада 2020 року банк не повернув ОСОБА_1 банківський вклад та продовжив користуватися його грошовими коштами, внаслідок чого з банку підлягають стягненню проценти за банківським вкладом з розрахунку 10 % річних, а також 3 % річних та інфляційні втрати на підставі статті 625 ЦК України за визначений позивачем період.
Щодо наслідків застосування позовної давності суд вказав, що з 12 березня 2020 року і до скасування карантину, строки позовної давності продовжені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", а тому позивачем не допущено пропуску позовної давності в частині стягнення грошових коштів у період з 22 квітня 2017 року до 14 липня 2017 року. За наведених обставин клопотання відповідача про застосування позовної давності в частині стягнення грошових коштів у вказаний період є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 17 травня 2022 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 24 травня 2022 року про виправлення описки, апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково, рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 проценти за вкладом за період з 22 квітня 2017 року до 28 листопада 2018 року в сумі 896 663,48 грн, три проценти річних за період з 22 квітня 2017 року до 01 листопада 2020 року в розмірі 591 781,78 грн, інфляційні втрати за період з 22 квітня 2017 року до 01 листопада 2020 року в розмірі 1 411 679,82 грн, а всього стягнуто 2 900 124,65 грн (без урахування податків і зборів).
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що після розірвання договору банківського вкладу за судовим рішенням проценти не виплачуються, оскільки договірні зобов`язання, у тому числі і з виплати процентів, припиняються. Положення статті 1058 ЦК України до правовідносин, які виникли після рішення суду, яким припинено договір вкладу, не застосовуються. Таким чином, суд першої інстанції помилково стягнув проценти за ставкою в розмірі 10 % за визначений позивачем період, оскільки нарахування процентів припинилося після набрання рішенням законної сили в частині розірвання договору банківського вкладу (28 листопада 2018 року). Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення процентів за договором банківського вкладу у період з 22 квітня 2017 року до 28 листопада 2018 року в сумі 896 663,48 грн.
Після розірвання договору банківського вкладу в судовому порядку банк не звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов`язань згідно зі статтею 625 ЦК України. З урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати та три проценти річних за період з 22 квітня 2017 року до 01 листопада 2020 року .
Суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позивач не допустив пропуску позовної давності, оскільки під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2019 року було зупинено виконання рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05 липня 2018 року, додаткового рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 31 липня 2018 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, а тому три проценти річних та інфляційні втрати не підлягають стягненню у період з 10 січня 2019 року по 25 червня 2020 року відхилено колегією суддів, оскільки зупинення виконання рішення суду не звільняє боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, від обов`язку сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення.
Аргументи учасників справи
20 червня 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд застосував статті 253-255, 261 ЦК України, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме в частині того, що сам факт запровадження карантину не свідчить про безумовне поновлення пропущеного процесуального строку без наведення заявником негативних обставин, які зумовлені карантинними обмеженнями і були перешкодою у вчиненні стороною процесуальних дій.
Стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову. Таким чином, розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України може бути здійснений виключно у межах загальної позовної давності, тобто з 14 липня 2017 року до 01 листопада 2020 року. Зі змісту позовної заяви вбачається, що про своє порушене право позивачу було відомо значно раніше, ніж в 2020 році, адже позивач вже звертався до суду за захистом свого порушеного права ще в 2017 році, наслідком чого є рішення Новозаводського районного судуміста Чернігова від 05 липня 2018 року, яким стягнено з банку на користь позивача суму вкладу, відсотки, 3 % річних та інфляційні втрати. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежати від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Отже, позивач міг безперешкодно звернутися за захистом свого порушеного права в період до запровадження карантинних заходів. Позивач жодним чином не обґрунтував та не надав доказів, яким чином запровадження карантинних заходів унеможливили звернення до суду у встановлений строк.
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2019 року було зупинено виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 липня 2018 року, додаткового рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 липня 2018 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року. 25 червня 2020 року постановою Верховного Суду касаційні скарги банку та позивача задоволено частково. Постанову апеляційного суду в частині щодо стягнення пені направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в частині стягнення депозиту, відсотків, трьох процентів річних та інфляційних втрат залишено без змін. Отже, три проценти річних та інфляційні втрати можуть нараховуватися лише за періоди з 14 липня 2017 року по 10 січня 2019 року (545 днів) та з 25 червня 2020 року по 01 листопада 2020 року (129 днів). Орієнтовний розрахунок за вказаний період становить: три проценти річних - 309 394,80 грн, інфляційні втрати - 794 748,35 грн.
13 липня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивований тим, що позовна давність не є інститутом процесуального права, тоді як висновки Верховного Суду у постановах, на які посилається АТ КБ "ПриватБанк", стосуються власне процесуального строку (у справі № 756/10191/20 викладено висновок щодо строку подання скарги на дії державного виконавця; у справі № 370/522/16-ц ? щодо процесуального строку на апеляційне оскарження). Отже, відповідач помилково відносить позовну давність до процесуальних строків.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, відмовлено АТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні клопотання про зупинення виконання судових рішень.
В зазначеній ухвалі вказано, що як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновків, викладених, у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19, від 07 грудня 2021 року у справі № 756/10191/20, від 18 січня 2022 року у справі № 370/522/16; пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України - суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, безпідставно залишив без задоволення заяву сторони відповідача про застосування позовної давності.
24 січня 2023 року справа передана судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2023 року клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про зупинення виконання судових рішень задоволено та зупинено виконання вказаних судових рішень.
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення 282 386,98 грн 3 % річних (сума, що перевищує 309 394,80 грн) та 616 931,47 грн інфляційних втрат (сума, що перевищує 794 748,35 грн)з підстав пропуску позовної давності і визначення періоду їх нарахування. Оскільки касаційна скарга не містить доводів стосовно оскарження судових рішень в іншій частині, то з урахуванням вимог статті 400 ЦПК України судові рішення в цій частині в касаційному порядку не переглядаються.