ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 727/11005/22
провадження № 61-14258св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Доготар Микола Вікторович,
заінтересована особа - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготара Миколи Вікторовича, підписану представником Шешуряк Вітою Тарасівною, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 31 серпня
2023 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Литвинюк І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготара М. В. (далі - приватний виконавець Доготар М. В.), заінтересована особа - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк").
Скарга мотивована тим, що 11 листопада 2022 року вона отримала постанову про відкриття виконавчого провадження від 26 жовтня 2022 року № НОМЕР_1, винесену приватним виконавцем Доготарем М. В.
Наголошувала, що цією постановою приватного виконавця Доготар М. В. порушено її права та законні інтереси.
ОСОБА_1 зазначала, що розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця Доготара М. В. менший від загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають
у нього на виконанні, тому він не мав права відкривати виконавче провадження щодо стягнення з неї заборгованості, враховуючи те, що Доготар М. В. працює приватним виконавцем менше трьох років.
Вказувала, що зміст постанови про відкриття виконавчого провадження не узгоджується із резолютивною частиною рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 06 вересня 2010 року та виконавчим листом № 2-1628/2010, який виданий 26 січня 2011 року, зокрема в частині суми, що підлягає стягненню
з неї на користь стягувача.
На переконання скаржниці, виконавчий лист від 26 січня 2011 року № 2-1628/2010 не відповідає вимогам закону, а тому приватний виконавець повинен був повернути цей виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання.
Крім того, стягнення за виконавчим документом здійснювалось без відповідної заяви належного стягувача - ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі директора Чернівецької філії.
ОСОБА_1. просила:
визнати дії приватного виконавця Доготара М. В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 жовтня 2022 року про стягнення
з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості на підставі виконавчого листа № 2-1628/2010, виданого 26 січня 2011 року Шевченківським районним судом міста Чернівці, неправомірними;
скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 26 жовтня 2022 року № НОМЕР_1, яка винесена приватним виконавцем Доготарем М. В.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 червня 2023 року
в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що постанова про відкриття виконавчого провадження в повній мірі відповідає нормам Інструкції з організації примусового виконання рішень та винесена приватним виконавцем у строк, передбачений законом.
Суд не погодився з аргументами про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження та резолютивна частина рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 06 вересня 2010 року містять невідповідність.
Проаналізувавши статут АТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції зробив висновок, що організаційно-правова форма банку (товариство) не змінювалась,
а відбулась лише зміна найменування (типу) товариства. При цьому зміна найменування юридичної особи не свідчить про її припинення як юридичної особи шляхом її реорганізації, тому такі обставини не можуть бути підставою для висновку про те, що цей суб`єкт є відмінним від відповідної юридичної особи.
Заяву про відкриття виконавчого провадження було спрямовано приватному виконавцю представником належного стягувача - АТ КБ "ПриватБанк". Нормами Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень не врегульовано вимоги до заяви про відкриття виконавчого провадження, а тому, на переконання суду першої інстанції, при її складанні слід керуватися нормами статті 5 Закону України "Про звернення громадян". Вказана заява у повній мірі відповідає наведеним нормам Закону.
Оскільки виконавчий лист №2-1628/2010, який виданий 26 січня 2011 року Шевченківським районним судом міста Чернівці, відповідає вимогам статті
4 Закону України "Про виконавче провадження", то у приватного виконавця Доготара М. В. не було підстав для повернення цього виконавчого документа стягувачу.
Відповідальність приватного виконавця Доготара М. В. на момент винесення ним спірної постанови про відкриття виконавчого провадження (станом на 26 жовтня 2022 року) була застрахована належним чином, оскільки він як приватний виконавець, що здійснював свою діяльність менше трьох років (з 24 грудня
2019 року) мав у своєму провадженні виконавчі документи, загальна сума стягнення за якими становить 231 662 270,00 грн, тоді як загальна сума його застрахованої відповідальності як приватного виконавця становила
320 000 000,00 грн. Таким чином, загальна сума стягнення за виконавчими документами, що перебували на виконанні у приватного виконавця станом на 26 жовтня 2022 року, не перевищувала розмір його застрахованої відповідальності як приватного виконавця. Доготар М. В. як приватний виконавець, відповідальність якого була застрахована належним чином, мав підстави вчиняти виконавчі дії щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1, в тому числі й виносити спірну постанову про відкриття виконавчого провадження від 26 жовтня 2022 року.
Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою
у строк, передбачений законом, тобто протягом 10 робочих днів. Водночас приватний виконавець Доготар М. В., при винесенні спірної постанови про відкриття виконавчого провадження, діяв згідно з нормами закону та прав боржниці не порушив. Це свідчить про безпідставність вимог скарги ОСОБА_1 .
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 31 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 червня 2023 року скасовано.
Скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії приватного виконавця Доготара М. В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 жовтня 2022 року
№ НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа № 2-1628/2010, виданого
26 січня 2011 року Шевченківським районним судом міста Чернівці, неправомірними.
Скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 26 жовтня
2022 року № НОМЕР_1, яка винесена приватним виконавцем Доготарем М. В. на підставі виконавчого листа № 2-1628/2010, виданого 26 січня 2011 року Шевченківським районним судом міста Чернівці.
Стягнено з приватного виконавця Доготара М. В. на користь ОСОБА_1
у рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги, у розмірі 1 073,60 грн.
Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції зробив правильні висновки про те, що: ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою у строки, передбачені законом; заява банку про відкриття провадження у справі відповідає нормам закону; виконавчий лист № 2-1628/2010, який був виданий 26 січня
2011 року Шевченківським районним судом міста Чернівці, відповідає вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження"; загальна сума стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця станом на 26 жовтня 2022 року, не перевищувала розмір його застрахованої відповідальності як приватного виконавця; постанова про відкриття виконавчого провадження відповідає резолютивній частині рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 06 вересня 2010 року.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про звернення належного стягувача до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження, адже реорганізації ЗАТ КБ "ПриватБанк" і ПАТ КБ "ПриватБанк" не було, а відбулась лише зміна назви банку на АТ КБ "ПриватБанк".
Згідно з статтями 104, 108 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.
Відповідно до пункту 1 статуту АТ КБ "ПриватБанк", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року № 594, згідно з установчим договором від 06 липня 2000 року та на підставі рішення установчих зборів акціонерів від 06 липня 2000 року Комерційний банк "ПриватБанк" був реорганізований шляхом зміни організаційно-правової форми у ЗАТ КБ "ПриватБанк". Рішенням загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року було змінено тип банку на публічне товариство та його найменування на ПАТ КБ "ПриватБанк". Наказом Міністерства фінансів України від 21 травня 2018 року
№ 519 було змінено тип банку на приватне та його найменування на АТ КБ "ПриватБанк". Згідно з пунктом 2 статуту АТ КБ "ПриватБанк" банк є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ КБ "ПриватБанк", яке було правонаступником всіх прав та обов`язків ЗАТ "ПриватБанк", яке було правонаступником всіх прав та обов`язків ТОВ КБ "ПриватБанк".
Таким чином, 21 травня 2018 року відбулась реорганізація банку шляхом перетворення відповідно до статті 108 ЦК України, внаслідок якої АТ КБ "ПриватБанк" став правонаступником ПАТ КБ "ПриватБанк", яке в свою чергу було правонаступником всіх прав та обов`язків ЗАТ "ПриватБанк".
Суд апеляційної інстанції встановив, що на момент звернення до державної виконавчої служби не відбулось процесуального правонаступництва АТ КБ "ПриватБанк" після реорганізації ЗАТ КБ "ПриватБанк" і ПАТ КБ "ПриватБанк". Аналіз матеріалів справи та Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що АТ КБ "ПриватБанк" не зверталось до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі Шевченківського районного суду міста Чернівці від 26 січня 2011 року № 2-1628/2010.
Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Таким чином, апеляційний суд вважав, що до державного виконавця з метою відкриття виконавчого провадження звернувся неналежний стягувач, а
у приватного виконавця не було підстав для відкриття виконавчого провадження. Приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ без прийняття його до виконання.
Аргументи учасників справи
У вересні 2023 року представник приватного виконавця Доготара М. В. - адвокат Шешуряк В. Т. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
у заяві представника АТ КБ "ПриватБанк" від 25 жовтня 2022 року зазначена необхідна інформація, яка передбачена нормами Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року
№ 512/5. Отже, у приватного виконавця не було підстав для відмови у прийнятті до примусового виконання виконавчого документа. Надалі, 26 жовтня 2022 року, приватний виконавець за заявою стягувана виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої надіслав сторонам виконавчого провадження;
суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок, що із заявою про відкриття виконавчого провадження звернувся неналежний стягувач, тому безпідставно скасував законну ухвалу суду першої інстанції. Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України "Про акціонерні товариства" повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити його організаційно - правову форму (акціонерне товариство). Тип акціонерного товариства не є обов`язковою складовою найменування акціонерного товариства. Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства (частина перша статті 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). У абзаці 3 частини другої статті 5 Закону України "Про акціонерні товариства" зазначено, що зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Таким чином, сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно - правова форма такої особи. Отже, зміна найменування (типу) юридичної особи, а саме з ПАТ КБ "ПриватБанк" на АТ КБ "ПриватБанк", не означає її реорганізації або перетворення;
АТ КБ "ПриватБанк", ПАТ КБ "ПриватБанк" і ЗАТ КБ "ПриватБанк" є однією
і тією ж юридичною особою. Тому підстав для вчинення дій, передбачених частиною п`ятою статті 15 Закон України "Про виконавче провадження", зокрема для звернення до суду із заявою про заміну стягувача його правонаступником, немає;
зміна назви кредитора не звільняє позичальника від своїх кредитних зобовʼязань.
У грудні 2023 року ОСОБА_1 подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивований тим, що:
до приватного виконавця Доготара М. В. з метою відкриття виконавчого провадження звернувся неналежний стягувач - АТ КБ "ПриватБанк". За таких обставин у виконавця не було підстав для відкриття виконавчого провадження, а він повинен був повернути виконавчий документ без прийняття його до виконання;
статут АТ КБ "ПриватБанк" приватному виконавцю Доготара М. В. при поданні заяви про відкриття виконавчого провадження не надавався. Факт проведення реорганізації банку підтверджено представником АТ КБ "ПриватБанк" у судових засіданнях;
апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Тому, на переконання ОСОБА_1, постанова суду апеляційної інстанції
є законною та обґрунтованою.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року касаційну скаргу
приватного виконавця Доготара М. В. залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції Старчуком В. В. від 18 квітня 2011 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-1628, який виданий 26 січня 2011 року Шевченківським районним судом Чернівецької області. Стягувачем
у цьому виконавчому листі зазначено ПАТ КБ "ПриватБанк".
Постановою начальника відділу державної виконавчої служби Герцаївського районного управління юстиції Сіротян Г. С. від 22 липня 2014 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-1628/2010, який виданий 26 січня 2011 року Шевченківським районним судом Чернівецької області. Стягувачем зазначено ПАТ КБ "ПриватБанк".
Постановою начальника відділу державної виконавчої служби Герцаївського районного управління юстиції Сіротян Г. С. від 28 травня 2015 року закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1628/2010, який виданий 26 січня 2011 року Шевченківським районним судом Чернівецької області.
Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції Мухаєвою О. М. від 07 квітня 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа
№ 2-1628/2010, який виданий 26 січня 2011 року Шевченківським районним судом Чернівецької області. Стягувачем зазначено ПАТ КБ "ПриватБанк".
Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Семеновим М. В. від 21 грудня 2019 року виконавчий лист № 2-1628/2010, який виданий 26 січня 2011 року Шевченківським районним судом Чернівецької області, повернено стягувачу.
25 жовтня 2022 року представник АТ КБ "ПриватБанк" звернулась до приватного виконавця Доготара М. В. із заявою про відкриття виконавчого провадження, відповідно до якої просила стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 7 423,83 дол. США та судові витрати в розмірі
1 820,00 грн. До цієї заяви представник банку долучив виконавчий лист Шевченківського районного суду міста Чернівці від 26 січня 2011 року
№ 2-1628/2010.
Відповідно до зазначеного виконавчого листа № 2-1628/2010, який виданий
26 січня 2011 року Шевченківським районним судом міста Чернівці, за рішенням суду стягнено з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк"
в особі директора філії заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 116 760,55 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 15 березня 2010 року становить 931 666,76 грн, та сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн і витрати зі сплати судового збору в сумі 1 700,00 грн.
26 жовтня 2022 року на підставі вказаної заяви про відкриття виконавчого провадження та зазначеного виконавчого листа приватний виконавець
Доготар М. В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження
№ НОМЕР_1.
Згідно зі змістом спірної постанови про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця Доготара М. В. від 26 жовтня 2022 року стягнення заборгованості здійснюється за заявою стягувача АТ КБ "ПриватБанк" про примусове виконання виконавчого листа № 2-1628/2010, виданого 26 січня
2011 року Шевченківським районним судом міста Чернівці, про стягнення
з боржника ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 116 760,55 дол. США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 15 березня 2010 року становить 931 666,76 грн, а також про стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн та витрат зі сплати судового збору в сумі 1 700,00 грн. Крім цього, у постанові зазначено про стягнення з боржника ОСОБА_1 винагороди приватного виконавця в розмірі 742,38 дол. США та 182,00 грн.
Позиція Верховного Суду
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина друга статті
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця
і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову
в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені,