ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 440/398/21
касаційне провадження № К/990/5694/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес"
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року (головуючий суддя - Супрун Є.Б.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Перцова Т.С.; судді - Присяжнюк О.В., Русанова В.Б.)
у справі № 440/398/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" (далі - ТОВ "Пирятинський делікатес"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 грудня 2020 року № 0034390701 та від 14 грудня 2020 року № 0034410701.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 06 травня 2021 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 14 грудня 2020 року № 0034390701. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 вересня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ТОВ "Пирятинський делікатес" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову -визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 14 грудня 2020 року № 0034410701.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин приписів Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281/171/578/155), з огляду на те що положення останньої є обов`язковими лише для суб`єктів господарювання, які займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання, реалізація нафти і нафтопродуктів, в той час як відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед видів діяльності ТОВ "Пирятинський делікатес" відсутні наведені вище види діяльності. З огляду на викладене платник вважає, що ведення журналу вимірювання нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7 НП та журналу обліку надходження нафтопродуктів за формою № 6 НП для нього не є обов`язковим.
Також позивач звертає увагу на те, що відсутність у долучених до матеріалів справи товаро-транспортних накладних відомостей щодо номеру резервуару, в якому перевозився нафтопродукт, та даних щодо його об`єму не свідчить про нереальність господарських операцій щодо придбання товару, оскільки товаро-транспортна накладна є документом, що засвідчує факт перевезення товару, а не його придбання.
Верховний Суд ухвалою від 12 квітня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Пирятинський делікатес".
13 червня 2022 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в частині відмови в задоволенні позову.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Пирятинський делікатес" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 17 листопада 2020 року № 2027/16-31-07-03-10/36313601.
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Фідея" за наслідками постачання оливи базової марки SN-150, з огляду на непідтвердження товарного характеру здійснених господарських операцій належним чином оформленими документами - журналом вимірювання нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП, журналом обліку надходження нафтопродуктів за формою № 6-НП, товарно-транспортними документами.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем, у тому числі прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 грудня 2020 року № 0034410701, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 3231584,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування названого акта індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт поставки нафтопродуктів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Фідея" на користь платника не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операцій та рух активу в процесі їх здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними. Зокрема, суди вказали, що позивачем мав бути здійснений облік надходження нафти і нафтопродуктів у журналі за формою № 6-НП, а також облік придбаних нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП. При цьому, на переконання судових інстанцій, у наданих ТОВ "Пирятинський делікатес" копіях товаро-транспортних накладних відсутні відомості щодо номеру резервуара, в якому перевозився нафтопродукт, а також відсутні дані щодо його об`єму, що є обов`язковим при перевезенні небезпечних вантажів.
На переконання Верховного Суду, наведені висновки судів є передчасними з огляду на таке.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.