ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 825/1704/17
касаційне провадження № К/9901/56494/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 (суддя Житняк Л.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 (головуючий суддя - Глущенко Я.Б., судді - Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та вимог про сплату боргу (недоїмки),
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення від 26.05.2017 №0002011302, №0002021302, №0002051302, №0002061302, №0002071302, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2017 №Ф-0003631302, рішення від 25.09.2017 №0003641302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що ним правомірно у перевіряємому періоді включено до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість суми за господарськими операціями, які фактично відбулися, пов`язані з його господарською діяльністю, підтверджені належними первинними документами, придбані товарно-матеріальні цінності використані ним у власній господарській діяльності. Також позивач доводить, що платником в повному обсязі нараховано і сплачено податок на доходи фізичних осіб від здійснення ним підприємницької діяльності, а відтак висновки контролюючого органу про порушення ним вимог Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) вважає такими, що не відповідають дійсності, оспорюванні податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу контролюючого органу вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 08.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018, позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 26.05.2017 №0002011302, №0002021302, №0002051302, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2017 №Ф-0003631302, рішення від 25.09.2017 №0003641302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. В решті позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній судами частині, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат витрати за господарськими операціями з придбання банера та нерухомого майна, які у подальшому були використані платником у власній господарській діяльності, такі витрати підтверджені належними первинними документами і безпосередньо пов`язані з його господарською діяльністю, а відтак зазначені рішення контролюючого органу підлягають скасуванню в цій частині.
Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Скаржник доводить, що позивачем безпідставно включені витрати за господарськими операціями: з придбання банера з підстав відсутності реєстрації податкової накладної за цією господарською операцією в Єдиному реєстрі податкових накладних, наявності недоліків у первинних документах (розбіжності у квитанціях, наданих під час перевірки та до суду); з придбання нежитлового приміщення з підстав відсутності первинних документів в підтвердження такого придбання (книги обліку доходів і витрат фізичної особи, яка займається підприємницькою діяльністю за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, детальної інформації про отримані доходи). Вважає, що з підстав заниження платником витрат невірно ним визначено дохід, податок з доходів фізичних осіб, військовий збір та єдиний соціальний внесок.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.08.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 31.01.2024 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 31.01.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведена виїзна планова документальна перевірка платника з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складений акт перевірки від 26.04.2017 №204/13/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:
статті 44, пункту 177.10 статті 177 ПК України, абзацу 6 пункту 6 статті 128 Господарського кодексу, пункту 1 Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат, що ведуть суб`єкти підприємницької діяльності, крім осіб, які обрали спрощену систему і які ведуть незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 16.09.2013 №481, а саме: платником на перевірку не надана книга обліку доходів і витрат;
пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, а саме: позивачем безпідставно віднесено до складу витрат, понесених протягом 2015 року суму коштів в розмірі 625000,00 грн та протягом 2016 року, суму коштів, витрачених на придбання нежитлового приміщення в розмірі 1416666,67 грн;
пункту 177.2 статті 177 ПК України, а саме: позивачем занижено оподатковуваний дохід за 2015 рік на 625000,00 грн та за 2016 рік на 1416666,67 грн, внаслідок віднесення до складу витрат непідтверджених документально витрат та коштів, витрачених на придбання нежитлового приміщення;
підпункту 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 ПК України, внаслідок чого позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за результатами 2016 року через неправильне заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.
На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.05.2017:
№0002011302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 562092,54 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на суму 374730,36 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 187365,18 грн;
№0002051302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 354166,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 283333,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 70833,25 грн;
№0002021302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 38281,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 30625,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7656,25 грн;
№0002061302, яким до позивача на підставі підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пункту 119.2 статті 119 ПК України застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн;
№0002071302, яким до позивача на підставі підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пункту 121.1 статті 121 ПК України засновані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 510,00 грн;
Також, контролюючим органом прийнято вимогу від 25.09.2017 №Ф-0003631302 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 169904,41 грн, з яких за 2015 рік в сумі 81914,53 грн, за 2016 рік в сумі 87989,88 грн та рішення від 25.09.2017 №0003641302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 25181,90 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, яка пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності встановлений положеннями статті 177 ПК України.
Так, за правилами пункту 177.1 статті 177 ПК України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПК України).
Положеннями пункту 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1); витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу), обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (підпункт 177.4.3); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4).