ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 400/210/21
адміністративне провадження № К/990/34552/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 400/210/21
за позовом Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Кіценко Оксани Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1, на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2022 року (головуючий суддя - Бойко А.В., судді: Федусик А.Г., Шевчук О.А.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року Військова академія (м. Одеса) (далі - позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач) про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 358 750,31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано наявністю у відповідача обов`язку, згідно з вимогами частини десятої статті 25 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII), відшкодувати витрати з його утриманням у Військовій академії (м. Одеса) внаслідок дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання відповідно до Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 (далі - Порядок № 964). Добровільно відповідач не відшкодував вказані витрати, що зумовило звернення позивача до суду.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Мотивуючи ухвалене рішення суд першої інстанції зазначив, що відсутність доказів повідомлення відповідача про строки на добровільне відшкодування витрат на навчання та відсутність його письмової відмови відшкодувати ці витрати свідчить про ненастання такої обставини як "відмова у добровільному відшкодуванні витрат на навчання". Вказане має наслідком те, що у відповідача не розпочався відлік часу, протягом якого він може звернутись до суду з позовом про стягнення витрат на навчання, які не відшкодовані відповідачем добровільно у визначений строк. Ураховуючи відсутність встановленого між сторонами строку на добровільне відшкодування витрат на навчання та, як наслідок, відсутність факту відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати на навчання (тобто відсутність порушеного права), і те, що стягнення таких витрат здійснюється у судовому порядку у разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати на навчання (пункт 7 Порядку № 964), суд дійшов висновку про передчасність заявлених позовних вимог у цій справі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 05 травня 2022 року скасував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року та прийняв нову постанову, якою позовні вимоги Військової академії (м. Одеса) задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Військової академії (м. Одеса) витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 358 750,31 грн.
Прийняте рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що положення частини десятої статті 25 Закону № 2232-XII визначають обов`язок особи (курсанта) відшкодувати витрати, пов`язані з її утримання у вищому навчальному закладі. Водночас, у разі невиконання курсантом цього обов`язку з власної волі навчальний заклад має право звернутися до суду з позовом про стягнення відповідної заборгованості. Відтак, указаною нормою Закону № 2232-XII встановлено правові підстави звернення до суду відповідного вищого навчального закладу, і обов`язкового досудового врегулювання спору даний Закон не містить.
У цьому зв`язку суд апеляційної інстанції зауважив, що ОСОБА_1 було відомо про обов`язок відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість, що випливає з умов пункту 1 Контракту про проходження служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу від 20 липня 2018 року. До того ж, 10 грудня 2020 року він під підпис ознайомився із сумою відшкодування, яку повинен оплатити згідно умов вказаного контракту. Тому, оскільки ОСОБА_1 не висував заперечень щодо правильності розрахунку витрат, пов`язаних з його утриманням у Військовій академії (м. Одеса), жодних дій, спрямованих на добровільне відшкодування не вчиняв, апеляційний суд уважає, що позивач вмотивовано звернувся до суду з відповідним позовом на підставі частини десятої статті 25 Закону № 2232-XII.
За таких міркувань апеляційний суд дійшов висновку, що Миколаївський окружний адміністративний суд дійшов помилкового висновку про передчасність позовних вимог Військової академії (м. Одеса).
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
16 жовтня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Кіценко Оксани Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1, у якій скаржник просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2022 року та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року.
У касаційній скарзі її автор зазначає, що вона подається на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки суд апеляційної інстанцій в оскаржуваному рішенні застосував частину десяту статті 25 Закону № 2232-XII та пункт 7 Порядку № 964 без урахування висновків щодо застосування вказаних норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі №160/11957/19, від 21 січня 2021 року у справі № 560/1389/20, від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19, від 30 квітня 2020 року у справі № 420/4102/19, від 28 травня 2021 року у справі № 320/7233/19, від 21 грудня 2021 року у справі № 420/9694/20, від 23 березня 2023 року у справі №420/24331/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 400/4280/20, від 11 травня 2023 року у справі № 400/4281/20.
За доводами касатора, П`ятий апеляційний адміністративний суд здійснив тлумачення поняття "відмова у добровільному відшкодуванні витрат на навчання" як "невиконання курсантом обов`язку відшкодувати витрати, пов`язані з її утримання у вищому навчальному закладі з власної волі", помилково наділивши його такими ознаками як обізнаність відповідача про обов`язок відшкодувати витрати, а також ознайомлення із сумою відшкодування.
Натомість, приписи частини десятої статті 25 Закону № 2232-XII та пункту 7 Порядку №964 чітко визначають момент виникнення права навчального закладу на звернення до суду, а саме, після відмови курсанта від добровільного відшкодування витрат. Тобто юридичний конфлікт у даному випадку виникає після спливу строку на добровільне виконання обов`язку з відшкодування витрат на навчання у військовому закладі освіти. Тож скаржник уважає, що оскільки Військовою академією (м. Одеса) не встановлено ОСОБА_1 строк на добровільне відшкодування витрат, а також відсутня відмова останнього від такого відшкодування, то юридичний конфлікт між сторонами відсутній та немає необхідності вчинення сукупності дій відносно угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій.
За таких обставин автор касаційної скарги стверджує, що Миколаївський окружний адміністративний суд дійшов правильного висновку про передчасність звернення позивача до суду із заявленими позовними вимогами, а суд апеляційної інстанції унаслідок неналежного дослідження усіх обставин справи дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача коштів у сумі 358 750,331 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2023 року задоволено клопотання Кіценко Оксани Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1, на касаційне оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2022 року та відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
25 грудня 2023 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив Військової академії (м. Одеса) на касаційну скаргу, у якому позивач просить постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2022 року - без змін. Наведена у відзиві позиція зводиться до необґрунтованості доводів касаційної скарги та правомірності оскаржуваного рішення.
Ухвалою від 31 січня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 20 липня 2018 року № 374 ОСОБА_1 зараховано курсантом першого курсу академії.
20 липня 2018 року між Міністерством оборони України в особі начальника Військової академії та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу.
Наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 20 липня 2018 року № 49-РС відповідача призначено на посаду курсанта.
Наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 27 серпня 2018 року № 178 відповідача зараховано на всі види забезпечення за курсантськими нормами з 27 серпня 2018 року.
Наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 10 грудня 2020 року № 85-РС, відповідно до абзацу третього пункту 3.1, абзацу восьмого пункту 3.2та пункту 3.9 Інструкції про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24 грудня 1997 року № 490, старшого солдата ОСОБА_1, курсанта 482 навчальної групи третього навчального курсу факультету підготовки спеціалістів ракетно-артилерійського озброєння Військової академії (м. Одеса) відраховано з числа курсантів у зв`язку із розірванням контракту через небажання продовжувати навчання, розірвано контракт та звільнено з військової служби у запас за підпунктом "ж" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем).
Наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 10 грудня 2020 року № 262 відповідача виключено із списків особового складу академії, знято з усіх видів забезпечення та направлено у розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на військовий облік.
Згідно з довідкою - розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у Військовій академії (м. Одеса) від 10 грудня 2020 року № 1/55/1503, загальна сума витрат складає 358 750,31 грн.
У зв`язку з тим, що відповідач у добровільному порядку не відшкодував витрати, пов`язані з його утриманням в академії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина перша статті 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу другого частини другої, частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон № 2232-XII (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 2 Закону № 2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 2232-XII підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів. Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з частиною п`ятою статті 25 Закону № 2232-XII з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.
Частиною десятою статті 25 Закону № 2232-XII передбачено, що Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Механізм відшкодування курсантами витрат, зазначених у частині десятій статті 25 Закону № 2232-XII визначає Порядок № 964.
Згідно з пунктами 3, 5, 6 Порядку № 964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки. Витрати відшкодовуються у повному розмірі: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у заклад вищої освіти, курсантами жіночої статі - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк; особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", - за весь період навчання. Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби, - за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби.