ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 580/1341/23
адміністративне провадження № К/990/785/24, К/990/42066/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Головного управління ДПС у Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Аліменка В. О., Бєлової Л. В., Кучми А. Ю., та на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року, прийняту тим самим складом суду, у справі № 580/1341/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кищенці" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У лютому 2023 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Кищенці" (далі - позивач, ТОВ "Кищенці") з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач, скаржник), в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2022 року № 6294/23-00-07-08-01, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 5 585 959,12 грн.
Позов обґрунтовано тим, що викладені відповідачем в акті перевірки висновки щодо порушення позивачем строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є безпідставними з огляду на те, що валютний нагляд та контроль банків за дотриманням граничних строків розрахунків здійснюється лише щодо господарських операцій експорту та імпорту, які були здійснені внаслідок відповідних правочинів з нерезидентами.
Разом з тим спірна операція по переказу коштів, по якій відповідачем встановлено незавершення розрахунків, не може уважатися господарською операцією з імпорту товарів у розумінні норм валютного законодавства та законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, оскільки такий переказ коштів був здійснений на рахунок невідомої особи внаслідок здійснення цією особою шахрайських дій, які полягали в імітації невідомою особою листування з позивачем від імені існуючого (реального) контрагента позивача та направленні рахунку на оплату з неправильними банківськими реквізитами.
Тому, на думку позивача, до зазначеної операції не можуть застосовуватися заходи валютного контролю, що передбачені статтею 13 Закону України "Про валюту і валютні операції", в тому числі і нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 16 серпня 2023 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
Уважаючи правомірним нарахування позивачу пені за порушення граничних строків розрахунків, суд першої інстанції виходив з такого:
- валютне законодавство передбачає підстави, за існування яких пеня не нараховується або її нарахування зупиняється, але позивач не надав відповідні документи, які підтверджують виникнення таких обставин;
- спірний платіж відноситься до платежів за торгівельною операцією, оскільки у ньому зазначено відповідні реквізити реального договору купівлі-продажу та додаткових угод до нього;
- зазначені позивачем обставин щодо помилкового відправлення банківського переказу внаслідок шахрайських дій є сумнівними, оскільки платіжне доручення було подане до банку 03 квітня 2019 року, тоді як електронний лист із, начебто, сфальсифікованим рахунком на оплату надійшов позивачу 03 квітня 2019 року о 20:28 годин, тобто вже після закінчення банківського дня, а тому підприємство не могло відправити грошовий переказ раніше ніж надійшов рахунок на оплату;
- до митних декларацій, за якими імпортувався товар, позивач додавав платіжне доручення, яким за його твердженнями направлялися кошти на рахунок невідомої особи, що також свідчить про належність операції з переказу коштів до імпортної операції;
- належність операції з переказу коштів до імпортної також підтверджується даними бухгалтерського обліку, в якому позивач відображає суму коштів, яка була відправлена помилково на рахунок невідомої особи внаслідок шахрайських дій, як дебіторську заборгованість саме по договору купівлі-продажу, за яким була здійснена імпортна операція.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 07 листопада 2023 року скасував зазначене рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позов задовольнив.
Не погоджуючись з позицією місцевого суду та скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції сформував такі висновки:
- умовою виникнення операції імпорту товару є наявність між резидентом України та особою-нерезидентом договірних відносин поставки (купівлі-продажу);
- водночас таких відносин між позивачем та невідомою особою, на користь якої позивач помилково здійснив платіж внаслідок шахрайських дій, не виникало, з огляду на що відсутні підстави уважати таку операцію такою, що потребує валютного нагляду та контролю за проведенням розрахунків;
- облік помилково надісланої суми як дебіторської заборгованості саме за реально існуючим договором купівлі-продажу є обґрунтованим, оскільки облік здійснюється саме за наявним первинним документом, навіть якщо він має ознаки сфальсифікованого, до моменту офіційного встановлення дійсних обставин справи та виявлення винних осіб;
- відповідно, до закінчення розслідування позивач правомірно не уважає таку заборгованість безнайдійною, оскільки є ймовірність, що винних осіб буде виявлено, а кошти - повернуто, а тому ці кошти продовжують бути активом підприємства та не підлягають списанню на позабалансові рахунки.
Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв також додаткову постанову від 28 листопада 2023 року, якою вирішив питання про розподіл судових витрат та стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 600 549,98 грн.
Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили:
Головне управління ДПС у Черкаській області провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Кищенці" з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні операцій з імпорту товарів по зовнішньоекономічному договору купівлі-продажу 08 лютого 2019 року № JT/CO- UKR001-2019.
За результатами перевірки складено акт № 5824/23-00-07-08-01/31561125 від 25 жовтня 2022 року, в якому встановлено таке.
ТОВ "Кищенці" уклало договір купівлі-продажу від 08 лютого 2019 року № JT/CO- UKR001-2019 з компанією-нерезидентом FRIELIM LIVESTOCK В. V. (Нідерланди), відповідно до умов якого позивач придбав нетелів (молодих корів).
На виконання умов зазначеного договору позивач згідно з платіжним дорученням від 03 квітня 2019 року № 18 перерахував кошти у розмірі 186240,00 євро, але імпортна поставка нетелів так і не відбулася.
У зв`язку з цим відповідач встановив порушення частин першої, третьої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" з урахуванням пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, а саме порушення граничних строків розрахунків за зазначеною операцією імпорту товарів на 923 дні, що є підставою для нарахування пені.
На підставі акту перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2022 року № 6294/23-00-07-08-01, яким нарахував пеню за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 5 585 959,12 грн.
За результатами процедури адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби України від 25 січня 2023 року скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Головне управління ДПС у Черкаській області, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У доводах касаційної скарги позивач посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" у подібних правовідносинах.
Відповідач наполягає, що позивач перед здійсненням платіжного переказу повинен був пересвідчитися у правильності реквізитів контрагента-нерезидента, а тому має нести відповідальність за нездійснення належної перевірки контрагента.
Також скаржник зазначає, що на спірну операцію з переказу коштів розповсюджується дія Закону України "Про валюту і валютні операції", оскільки у наданих до банку документів, а також в інших документах (митних деклараціях, документах бухгалтерського обліку) враховується спірне платіжне доручення як первинний документ з відповідними посиланнями на нього.
Головне управління ДПС у Черкаській області в окремій касаційній скарзі також просить скасувати додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9512/15-ц та розглянув вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, яка не була заявлена у позовній заяві та заява щодо відшкодування таких витрат не подавалася під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Також скаржник зазначає, що згідно з умовами договору рахунки про надання послуг обов`язково супроводжуються звітом, але такий звіт не подавався до суду. До заяви про стягнення витрат на правничу допомогу не було подано документів, які підтверджують повноваження осіб, які підписали додані до заяви документи (рахунки, акти приймання робіт), а надані платіжні доручення не можуть бути належними доказами оплати за відсутності на них відміток банку про проведення, підписів та печаток платника.
Позивач не скористався правом на подання відзивів на касаційні скарги, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
Закон України "Про валюту та валютні операції" від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII) визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
Частиною першою статті 3 Закону № 2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.
Частинами п`ятою, шостою цієї статті Закону передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.
Згідно з частиною дев`ятою статті 11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.
За змістом частини десятої статті 11 Закону № 2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 2473-VIII Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої, восьмої статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.
Правління Національного банку України постановою № 5 від 02 січня 2019 року затвердило Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення № 5).
Це Положення, відповідно до пункту 1, визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.
Згідно з пунктами 21, 23 Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.
Відповідно до підпункту 1 пункту 7 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7, банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати оформлення МД типу ЕК-10 "Експорт", ЕК-11 "реекспорт" на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України належать митному оформленню), або підписання акту або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), -за операціями з експорту товарів.
Згідно з підпунктом 3 пункту 9 Інструкції, банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, - після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу IM-40 "Імпорт", IM-41 "Реімпорт", ІМ-51 "Переробка на митній території", IM-72 "Безмитна торгівля", IM-75 "Відмова на користь держави", IM-76 "Знищення або руйнування" (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред`явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД).
Суди попередніх інстанцій установили, що позивач здійснив переказ коштів згідно з платіжним дорученням від 03 квітня 2019 року № 18 за банківськими реквізити нерезидента: "Bank: HSBC UK BANK PLC, адреса: 69 Park Royal Rd Park Royal LONDON NW10 7JJ, Sort code: 400523, Acc no: 51363026, IBAN: GB23 HBUK 4005 2351 36 3026, BIC: HBUKGB4113D, отримувач коштів FRIELIM LIVESTOCK B.V" в розмірі 186 240,00 євро. Товар, за придбання якого було переказано кошти, станом на момент проведення перевірки імпортований на території України так і не був.
Зазначені обставини відповідають наведеному вище правовому регулюванню, сторонами не заперечуються та не є предметом касаційного розгляду.
У ході апеляційного розгляду було також установлено, що за умовами договору позивач повинен оплатити продавцеві 50 відсотків від повної суми договору перед вибором тварин, а решту - протягом двох робочих днів до запланованої дати перевезення згідно з проформою-інвойсом.
Позивач перерахував 27 лютого 2019 року контрагенту кошти у розмірі 192 000,00 євро як попередню оплату за договором.
03 квітня 2019 року на електронну адресу ТОВ "Кищенці" надійшов лист, в якому йшла мова про те, що компанія FRIELIM LIVESTOCK B.V. начебто змінила свої банківські реквізити. Разом з цим листом позивач отримав рахунок-проформу на оплату залишку несплаченої суми коштів в розмірі 186 240,00 євро в межах поставки, по якій позивач вже здійснив попередню оплату. У цьому рахунку були вказані вже нові банківські реквізити, які начебто належать компанії FRIELIM LIVESTOCK B.V.
Позивач, уважаючи, що отримав рахунок-проформу від справжнього продавця, відправив у відповідь складену додаткову угоду № 2, в якій було зафіксовано уточнену кількість голів худоби, а також оновлені банківські реквізити. Сторони обмінялися відсканованими скан-копіями зазначеної додаткової угоди з відповідними підписами та печатками.
Того ж дня, згідно з платіжним дорученням № 18 від 03 квітня 2019 року позивач здійснив переказ коштів в обумовленому розмірі 186 240,00 євро за зміненими банківськими реквізитами.
Як виявилося пізніше, лист про зміну банківських реквізитів написала і направила позивачу невідома особа, надіславши його з електронної адреси " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яка була замаскована під справжню шляхом створення максимально схожої на оригінальну електронної адреси. При цьому правильною електронною адресою FRIELIM LIVESTOCK B.V. є " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", що, зокрема, випливає з найменування відповідного нерезидента.