ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 361/4447/17
адміністративне провадження № К/9901/24749/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29.07.2019 (головуючий суддя: Дутчак І.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 (головуючий суддя: Черпіцька Л.Т., судді: Глущенко Я.Б., Собків Я.М.) у справі № 361/4447/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУПФУ у Київській області або відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог остаточно просив:
визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо відмови у переведенні позивача з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII) на пенсію за віком з 16.10.2011 у зв`язку із досягненням ним пенсійного віку 50 років та 54 років, як інваліда війни ІІ групи та постраждалого від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, з урахуванням часу роботи в зоні Чорнобильської АЕС;
зобов`язати відповідача перевести ОСОБА_1 з 16.10.2011 на пенсію за віком у зв`язку із досягненням ним пенсійного віку 50 років та 54 років, встановленого як інваліду війни ІІ групи та постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, відповідно до статей 6, 29 Закону України "Про пенсійне забезпечення", нараховувати йому пенсію за віком + мінімальну пенсію по інвалідності в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком або 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткову пенсію, як постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), із урахуванням норм міжнародного договору;
визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо ненадання йому даних про відмову в переведенні на іншу пенсію, ненадання результатів про розміри його пенсійних виплат, які б він міг отримувати при пенсії за віком або пенсії по інвалідності та незазначення відповідачем у відповіді згідно із якою статтею Закону № 2262-XII він отримує пенсійні нарахування у зв`язку із досягненням пенсійного віку 50 років та 54 років, встановленого як постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії для інвалідів війни, одноособовій відмові відповідача у переводі його на іншу пенсію, оскільки це виключне право особи на вибір пенсійних виплат, у тому числі, на більший чи менший розмір пенсії;
зобов`язати відповідача здійснити і надати йому результати перерахунку пенсійних виплат у разі отримання ним пенсії за віком з урахуванням статей 6, 29 Закону України "Про пенсійне забезпечення" виходячи з того, що мінімальний розмір його пенсії, згідно із вимогами статті 22 Закону № 2262-XII, має становити 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, виходячи із розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону № 1058-IV, та як постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії;
визнати протиправними дії відповідача за відмову запросити позивача на розгляд його заяви від 27.06.2017;
зобов`язати відповідача компенсувати йому завдані матеріальні збитки в розмірі 100000 грн та стягнути з відповідача кошти в розмірі 100000 грн;
зобов`язати відповідача компенсувати позивачу моральну шкоду в розмірі 100000 грн та стягнути з відповідача на його користь кошти в розмірі 100000 грн;
зобов`язати відповідача надати позивачу звіт про виконання судового рішення.
Броварський міськрайонний суд Київської області рішенням від 29.07.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020, позов залишив без розгляду у частині вимог про:
- визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо відмови ОСОБА_2 у переведенні його з пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII на пенсію за віком з 16.10.2011 по 25.10.2016 у зв`язку з досягненням пенсійного віку 50 років та 54 років, як інваліду війни ІІ групи та постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, з урахуванням часу роботи в зоні Чорнобильської АЕС;
- зобов`язання відповідача перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком з 16.10.2011 по 25.10.2016 у зв`язку із досягненням пенсійного віку 50 років та 54 років, встановленого як інваліду війни ІІ групи та постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії відповідно до статей 6, 29 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та нараховувати йому пенсію за віком + мінімальну пенсію по інвалідності в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком або 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткову пенсію, як постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, виходячи із розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону № 1058-IV, з урахуванням норм міжнародного договору.
Закрив провадження у справі в частині позовних вимог про:
- визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні його з пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII на пенсію за віком з 26.10.2016 у зв`язку із досягненням пенсійного віку 50 років та 54 років, як інваліду війни ІІ групи та постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, з урахуванням часу роботи в зоні Чорнобильської АЕС;
- зобов`язання відповідача перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком з 26.10.2016 у зв`язку з досягненням пенсійного віку 50 років та 54 років, встановленого як інваліду війни ІІ групи та постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії відповідно до статей 6, 29 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та нараховувати йому пенсію за віком + мінімальну пенсію по інвалідності в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком або 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткову пенсію, як постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, виходячи із розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону № 1058-IV, з урахуванням норм міжнародного договору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 19.10.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2024 справу прийнято до провадження і призначено її до розгляду у порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач є інвалідом війни ІІ групи безстроково, що підтверджується інформацією, зазначеною у посвідченні серії НОМЕР_1 від 04.10.2007, а також постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії, як громадянин відселений із території зони безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1990 році, що підтверджується інформацією, зазначеною у посвідченні серії НОМЕР_2, виданим 07.04.1993.
Позивач перебуває на обліку в Броварському ОУПФУ та отримує пенсію по інвалідності, призначену йому згідно із положеннями статті 22 Закону № 2262-XII, а також додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю відповідно до статті 51 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ).
27.06.2017 ОСОБА_1 звернувся до Броварського ОУПФУ із заявою, у якій просив перевести його на пенсію за віком, як постраждалого від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, із урахуванням часу його роботи на території радіаційного забруднення з 16.10.2015 (досягнення ним віку 54 років); нараховувати та виплачувати йому відповідно до статей 6, 29 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статті 22 Закону № 2262-XII та статті 51 Закону № 796-ХІІ пенсію за віком + мінімальну пенсію по інвалідності в розмірі 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткову пенсію, як постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону № 1058-IV.
Також позивач просив повідомити його про те, які документи він повинен додати до цієї заяви; розглянути його заяву в найкоротший строк у першочерговому порядку та повідомити його про час і місце розгляду цієї заяви.
У відповідь на зазначене звернення, відповідач листом від 06.07.2017 повідомив заявника про те, що пенсія йому призначена та виплачується згідно із чинним законодавством України, підстави для застосування іншого порядку нарахування пенсії відсутні. Також у листі зазначено, що за матеріалами пенсійної справи, страховий стаж ОСОБА_1 враховано по 29 квітня 1994 року та він складає 15 років 4 місяці 11 днів, а згідно із частиною другою статті 56 Закону № 796-ХІІ, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років.
Вважаючи, що набув право отримувати одночасно три пенсії: пенсію за віком + мінімальну пенсію по інвалідності в розмірі 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткову пенсію, як постраждалому від аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він є інвалідом війни ІІ групи, яка призначена йому безстроково, має право на пільги, встановлені Законом № 796-ХІІ. Також позивач має право на пенсію відповідно до Закону №2262-XII та Закону України "Про пенсійне забезпечення". Окрім того, позивач також відноситься до інвалідів ІІІ групи у зв`язку із чим має право на пільги та переваги, встановлені законодавством СРСР для інвалідів Великої Вітчизняної війни, передбачені міждержавною Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців, яка набрала чинності 27.06.1996.
Також позивач відноситься до постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії, був відселений з території зони безумовного (обов`язкового) і гарантованого добровільного відселення у 1990 році, тому набув право на пільги, передбачені Законом № 796-ХІІ.
Рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011, підтвердженим рішенням Вищого адміністративного суду України від 13.03.2013, встановлено, що відповідно до статті 22 Закону № 2262-XII мінімальний розмір пенсії позивача має становити 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткова пенсія, як постраждалий від аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії.
За таких обставин, позивач наполягає, що набув право отримувати одночасно три пенсії: пенсію за віком + мінімальну пенсію по інвалідності в розмірі 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткову пенсію, як постраждалому від аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії.
Відповідач не заперечує право позивача на пенсію за віком, натомість стверджує про неможливість нараховування йому пенсії у розмірі меншому аніж 255 % прожиткового мінімуму, посилаючись на постанови Кабінету Міністрів України, які жодного відношення до його пенсії за віком не мають та не є підставою звернення позивача до відповідача.
Враховуючи наведене, позивач вважає протиправними дії Броварського ОУПФУ щодо відмови у задоволенні його заяви від 27.06.2017 про переведення на пенсію за віком та виплати йому трьох пенсій одночасно. Зважаючи на протиправний характер дій відповідача, позивач вважає, що йому повинна бути відшкодована також майнова та моральна шкода в розмірі по 100000 грн.
Відповідач позов не визнав. Стверджує, що відсутні правові підстави для переведення позивача на пенсію за віком, як постраждалого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та виплати йому одночасно трьох пенсій, зокрема: пенсії за віком + мінімальної пенсії по інвалідності в розмірі 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткової пенсії, як постраждалому від Чорнобильської катастрофи.
Відповідач зазначив, що за наявними у матеріалах пенсійної справи документами, пенсія ОСОБА_1 виплачується у повному обсязі та своєчасно відповідно до вимог чинного законодавства та ухвалених судами рішень.
Доказів заподіяння майнової та моральної шкоди позивачем не надано, позовні вимоги щодо відшкодування цієї шкоди та їх розмір у позовній заяві нічим необґрунтовані, доказів вини відповідача у завданні шкоди позивачу теж не наведено, а отже відсутні підстави для задоволення цих вимог.
Також відповідач наголосив, що у лютому 2019 року ним спеціально було створено комісію для повторного розгляду звернень ОСОБА_1, у тому числі і заяви від 27.06.2017 523/Л-01, про що його повідомлено належним чином та запрошено на засідання комісії. 27.02.2019 за особистою участю ОСОБА_1 комісією Броварського ОУПФУ повторно розглянуто вказану вище заяву, про що надано відповідь листом від 27.02.2019 № 2063/02, у якому наведено роз`яснення щодо розміру пенсії позивача та її складових.
Просив закрити провадження у справі в частині позовних про визнання протиправними дій (бездіяльності) Броварського ОУПФУ щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком, як постраждалого від Чорнобильської катастрофи, нарахування та виплату пенсії за віком, пенсії по інвалідності та додаткової пенсії. В іншій частині позову відмовити.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду (неповідомлення його про дату набуття права на пенсію за віком) не можуть вважатися поважними причинами, оскільки доказів того, що відсутність такого повідомлення від Броварського ОУПФУ перешкоджала позивачу звернутися своєчасно до суду із відповідними вимогами ОСОБА_1 не наведено. За таких обставин, позов в частині заявлених позовних вимог по 25.10.2016 залишено без розгляду.
Вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій (бездіяльності) Броварського ОУПФУ щодо ненадання йому даних про відмову у переведенні на іншу пенсію, ненадання результатів про розміри його пенсійних виплат, які б він міг отримувати при пенсії за віком або пенсії по інвалідності та незазначення відповідачем у цій відповіді згідно із якою статтею Закону № 2262-XII він отримує пенсійні нарахування, та зобов`язання Броварського ОУПФУ здійснити та надати йому результати перерахунку пенсійних виплат у разі отримання пенсії за віком з урахуванням статей 6, 29 Закону України "Про пенсійне забезпечення" задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги у заяві від 27.06.2017 про переведення на пенсію за віком ОСОБА_1 не ставились. Водночас відповідачем у відповіді на заяву позивача повідомлено про розмір його пенсії та її складові.
Одночасно суди врахували, що у ході розгляду цієї справи, відповідач ініціював повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 27.06.2017 № 523/Л-01, який здійснений за його участі. За таких обставин, суди дійшли висновку, що відповідачем фактично усунені порушення вимог Закону України "Про звернення громадян" при розгляді заяви позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача за відмову запросити позивача на розгляд його заяви від 27.06.2017.
Окрім того, ОСОБА_1 у суді не доведено фактів завдання йому матеріальних збитків у розмірі 100000 грн та моральної шкоди у такому ж розмірі. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження фактів заподіяння позивачу матеріальних збитків і моральної шкоди та обґрунтування їх розміру. Із наданих позивачем медичних документів не вбачається, що виявлені у позивача хвороби знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку із протиправними, на його думку, діями (бездіяльністю) відповідача при розгляді його заяви від 27.06.2017.
Також, з огляду на наявність судового рішення у справі № 361/7517/17, що набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання дій (бездіяльності) відповідача протиправними та зобов`язання відповідача перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком з 26.10.2016 у зв`язку із досягненням ним пенсійного віку.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.
Скаржник зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції суперечить рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 у справі № 1-11/2018(3830/15), від 27.02.2020 у справі №1-247/2015 (3393/18), а також прийняте без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові 12.11.2019 у справі № 9901/21/19 та Верховного Суду, сформованих у рішенні від 21.01.2019 у справі № 240/4937/18. Судом апеляційної інстанції не забезпечено повного та всебічного розгляду справи за присутністю відповідача, що на думку скаржника, є підставою для скасування оскаржуваного рішення та направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду.
Також скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято неуповноваженим судом, позаяк зважаючи на наявність у провадженні судді Дутчака І.М. п`яти інший справ за позовом ОСОБА_1 існує конфлікт інтересів, а отже були обґрунтовані підстави відвестися від розгляду цієї справи. Крім того, за позицією скаржника, наявність у провадженні судді Дутчака І.М. такої кількості справ за позовом ОСОБА_1 свідчить про втручання ним в автоматизовану систему розподілу справ.
Скаржник також зазначив і про порушення строків розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Крім того, з огляду на реорганізацію Броварського ОУПФУ шляхом приєднання до ГУПФУ в Київській області, скаржник вважає, що суд першої інстанції розглянув справу до неіснуючого відповідача.
Щодо закриття частини позовних вимог, то скаржник вважає, що судами не було прийнято до уваги судове рішення у справі № 361/7517/17.
По суті спору скаржник наголосив, що набув право на виплату одночасно трьох пенсій: пенсії за віком + мінімальної пенсії по інвалідності в розмірі 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткової пенсії як постраждалому від Чорнобильської катастрофи.
Зазначив, що судовим рішенням у справі № 2а-1322/10 встановлено, що відповідно до статті 22 Закону № 2262-XII мінімальний розмір його пенсії має становити 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткова пенсія, як постраждалий від аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії.
Своєю чергою, держава не мала права змінювати розмір пенсійних виплат, встановлених судом у справі № 2а-1322/10.
Відповідач вимоги касаційної скарги не визнав. Підтримав висновки судів попередніх інстанцій.
Також 18.01.2024 на адресу Верховного Суду від відповідача надійшли клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із смертю позивача. У підтвердження зазначених обставин, відповідач долучив свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3, видане 04.09.2023.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить з такого.
Фактично, підставою для звернення позивача до суду із цим позовом слугувала його незгода із наданою відповідачем відповіддю на його звернення від 27.06.2017.
Звертаючись у липні 2017 року із цим позовом до суду, ОСОБА_1 заявляв вимоги про визнання протиправними дій (бездіяльності) Броварського ОУПФУ щодо відмови у переведенні його з пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII на пенсію за віком з 27.06.2017 у зв`язку із досягненням ним пенсійного віку (54 років), як постраждалого від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, з урахуванням часу його роботи в зоні відселення Чорнобильської АЕС; зобов`язання відповідача перевести його з 27.06.2017 на пенсію за віком у зв`язку із досягненням пенсійного віку (54 років), нараховувати та виплачувати йому згідно із статтями 6, 29 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсію за віком + мінімальну пенсію по інвалідності + додаткову пенсію, як постраждалому від аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії; зобов`язання відповідача надати йому результати перерахунку пенсійних виплат у разі отримання ним пенсії за віком; відшкодування майнової та моральної шкоди.
При подачі цього позову, у первісній редакції, питання щодо своєчасного звернення позивача до адміністративного суду не вирішувалося, оскільки виходячи із заявлених ним вимог про визнання протиправними дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень та зобов`язання Броварського ОУПФУ вчинити певні дії по переведенню ОСОБА_1 на пенсію за віком з 27.06.2017, відшкодування майнової та моральної шкоди, такі були заявлені в межах встановленого законом строку для звернення до суду.
Водночас згодом позивач позовні вимоги змінив та збільшив термін перерахунку пенсійних виплат, зокрема, просив визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача Броварського ОУПФУ щодо відмови у переведенні його на пенсію за віком, зобов`язання відповідача вчинити певні дії по переведенню на цей вид пенсії та виплату йому пенсії за віком з 16.10.2011 у зв`язку із досягненням ним пенсійного віку 50 та 54 років.
У поданій до суду заяві від 20.02.2018 позивач просив визнати поважними причини пропуску ним строку для звернення до адміністративного суду, посилаючись на те, що при його зверненні 10.09.2015 до Броварського ОУПФУ із заявою про надання інформації щодо набуття ним права на пенсію за віком з 16.10.2015 у зв`язку із досягненням ним пенсійного віку 54 років, відповідач у наданій йому відповіді від 26.10.2015 не повідомив його про дату набуття ним такого права, тому неповідомлення відповідачем дати набуття права на пенсію за віком є поважною причиною пропуску ним строку звернення до суду.
Згідно із частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналогічні положення щодо шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом за захистом порушених прав були встановлені і у частинах першій, другій статті 99 КАС України, у редакції, чинній на момент звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом.
Своєю чергою, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.