ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Шевцової Н. В., Желєзного І. В.
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2024 року у справі № 320/14843/23 (провадження № 11-153заі23), ухваленої за результатами перегляду ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправними дій
Короткий виклад історії справи
У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Верховної Ради України (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним направлення Апаратом Верховної Ради України до Секретаріату Кабінету Міністрів України його заяви до: Верховної Ради України; Голови Верховної Ради України; Комітету Верховної Ради України з питань правової політики; Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України до Європейського Союзу; Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 2 травня 2023 року справу № 320/14843/23 передано на розгляд до Верховного Суду як суду першої інстанції на підставі пункту 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 6 вересня 2023 року у справі № 320/14843/23 позовну заяву залишено без руху.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що вона не відповідає вимогам пунктів 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС України, а саме позивач не зазначив: виклад обставин, якими обґрунтовує свої вимоги, та доказів, що підтверджують вказані обставини; обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача. Також суд першої інстанції зазначив, що позивачу необхідно уточнити відповідача (Апарат Верховної Ради України та/або Верховна Рада України) для цілей розгляду цієї справи з обґрунтуванням, в межах компетенції визначеного відповідача, позовних вимог.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 вересня 2023 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовну заяву повернуто позивачу.
Постановляючи цю ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не усунув недоліків позовної заяви, викладених в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 6 вересня 2023 року, якою позовну заяву було залишено без руху, відтак не виконав її вимог.
5 жовтня 2023 року ОСОБА_1 направив до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 вересня 2023 року та направити справу до суду першої інстанції.
На обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що він не вчиняв процесуальних дій на виконання ухвали про залишення його позовної заяви без руху, оскільки позовна заява, на його переконання, відповідала вимогам статті 160 КАС України. Так, у позовній заяві він зазначив дії, які вважає протиправними, а саме направлення його заяв Апаратом Верховної Ради України до Секретаріату Кабінету Міністрів України, та до позовної заяви додав докази, які підтверджують викладені у ній обставини. На думку скаржника, суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі допустив надмірний формалізм, зокрема, щодо уточнення відповідача.
Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду
25 січня 2024 року постановою Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 вересня 2023 року скасовано, а справу № 320/14843/23 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
Звертаючись із позовом у цій справі, ОСОБА_1 зазначив, що він вважає протиправним надіслання Апаратом Верховної Ради України до Секретаріату Кабінету Міністрів України його заяви щодо внесення до Верховної Ради України розробленого ним законопроекту.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 6 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам пунктів 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС України з наданням позивачу десятиденного строку з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом: уточнення відповідача (відповідачів) у справі; викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Верховного Суду від 6 вересня 2023 року позивачу роз`яснено, які недоліки позовної заяви йому необхідно усунути у встановлений судом строк, а також попереджено, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде повернута заявникові. Однак позивач вимоги вказаної ухвали не виконав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду першої інстанції від позивача не надходило. Оскільки позивач не усунув недоліків, зазначених в ухвалі від 6 вересня 2023 року, суд першої інстанції визнав за належне повернути позовну заяву заявникові на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
За доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 вважає відсутнім його обов`язок виконувати вимоги ухвали Верховного Суду від 6 вересня 2023 року, оскільки у позовній заяві він зазначив, які дії, на його переконання, є протиправними, а саме направлення його заяв Апаратом Верховної Ради України до Секретаріату Кабінету Міністрів України, і додав до позовної заяви докази, які підтверджують викладені у ній обставини, а саме звернення (заяву) з додатком (проект закону, пояснювальна записка, порівняльна таблиця), відповідь Апарату Верховної Ради України від 10 квітня 2023 року.
На обґрунтування свого рішення у цій справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у суду першої інстанції не було підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху (а в подальшому - для повернення позовної заяви) як такої, що не відповідає пунктам 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС України.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що за змістом позовної заяви цілком зрозуміло, що позивач не погоджується з направленням його заяв до Секретаріату Кабінету Міністрів, оскільки вважає, що в силу норми статті 93 Конституції України, частини третьої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" направлення його заяв до Секретаріату Кабінету Міністрів є протиправним.
Стосовно зазначення в позовній заяві належного відповідача Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що невідповідність зазначених ОСОБА_1 у позовній заяві відповідача у справі (Верховна Рада України) та суб`єкта владних повноважень, дії якого він просить визнати протиправними (Апарат Верховної Ради України), підлягала усуненню в порядку, встановленому статтею 48 КАС України.
Із цими висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуємося з огляду на таке.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, форма та зміст якої визначаються статтею 160 КАС України.
Так, згідно із частиною першою статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.