ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду
Ткачука О.С., Ткача І.В.
у справі № 560/17953/21 щодо захисту права на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців
Майже десять років в Україні триває національно-визвольна війна. Агресії росії разом з Українським Народом протистоїть міжнародне співтовариство. Проте, перш за все, завдання по захисту суверенітету держави протягом такого тривалого часу успішно виконують Збройні Сили України. Сотні тисяч військовослужбовців потребують належної підтримки, ефективного матеріального, соціального і правового захисту. У тому числі судового захисту належним судом, який розуміється на питаннях військового законодавства. В ході розгляду і вирішення адміністративної справи про призначення і виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) військовослужбовця (справа № 560/17953/21) колегія суддів, яка погодилася із прийнятим рішенням, проігнорували вимоги законодавства, зокрема, і вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого суду, а тому з її рішенням не погоджуємося і, відповідно до статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України, викладаємо свою окрему думку.
У цій справі всі суди встановили, що військовослужбовець з лютого 2017 року проходив військову службу у Збройних Силах України за контрактом. Протягом квітня 2018 року - квітня 2020 року брав участь у заходах із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримування агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях. Набув статусу учасника бойових дій. За час проходження військової служби отримав кілька захворювань, які суттєво погіршили його здоров`я. У серпні 2020 року він помер. Військово-лікарська комісія встановила, що захворювання та смерть військовослужбовця пов`язані із захистом Батьківщини.
У грудні 2021 року позивачка у даній справі звернулася із заявою про отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця до Міністерства оборони України, однак їй відмовили. Причиною відмови стало не доведення особою факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із загиблим військовослужбовцем, не підтвердження ведення спільного господарства тощо. Міністерство оборони України також пояснило, що подані документи не підтверджують статус позивачки як члена сім`ї військовослужбовця.
Неправомірні рішення, дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів (начальників) можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами (стаття 19 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").
Кожна особа має право в порядку, визначеному, зокрема, статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Зважаючи на рішення суб`єкта владних повноважень у військовій сфері, позивачка звернулася до адміністративного суду з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України і зобов`язати призначити та виплатити їй одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю члена сім`ї - військовослужбовця. При цьому вказувала, що проживала і вела спільний побут з військовослужбовцем із 2005 року, а тому має право на отримання одноразової допомоги у розмірі у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму. Тепер така одноразова допомога становить 15 мільйонів гривень. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не підтвердила факту спільного проживання з померлим однією сім`єю, зокрема, ведення спільного побуту та наявності взаємних прав та обов`язків або її перебування на утриманні (померлого). Позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою до квітня 2020 року. Окрім того, на отримання допомоги претендує син військовослужбовця, який перебував на його утриманні і є інвалідом з дитинства. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, апеляційний суд вказав, що позивачка довела факт спільного проживання з померлим однією сім`єю.
Велика Палата Верховного постанову апеляційного адміністративного суду скасувала і змінила мотиви відмови у задоволенні позову, які були викладені у рішенні суду першої інстанції.
Свої висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала таким чином: "справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України". Велика Палата також відступила від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) та постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22).
Єдиний державний реєстр судових рішень фіксує кілька тисяч судових справ за участю Міністерства оборони України щодо виплат військовослужбовцям та членам їх сімей. Протягом останніх п`яти років більше п`яти тисяч судових рішень у справах даної категорії було ухвалено в адміністративних справах та близько двохсот рішень у цивільних справах. При цьому адміністративні суди, як правило, ухвалювали рішення по суті спору, а цивільні суди закривали провадження у справі і пояснювали право на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства. Отож завданням Великої Палати Верховного Суду було сформувати таку правову позицію, яка б дала можливість ефективного судового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, тобто вирішення справи справедливо, швидко і в одному суді, виключаючи необхідність звертатися за захистом своїх прав кілька разів до судів різних юрисдикцій.
Натомість, Велика Палата Верховного Суду ухвалила рішення яке повністю змінює усталену судову практику, сформовану у тисячах справ, а також порушує сформований Великою Палатою протягом шести років підхід до вирішення справ, коли з метою процесуальної економії зусиль сторін кожен спір має вирішуватися в одному провадженні. Наслідком ухваленого Великою Палатою рішення, стає необхідність спочатку звернення до цивільного суду з метою отримання рішення про юридичний факт (проживанняоднією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу), а після цього - до адміністративного суду - для вирішення питання про право на отримання грошової допомоги.
Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 29), від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц (пункт 62)).