У Х В А Л А
30 січня 2024 року
м. Київ
Справа № 120/6486/23
Провадження № 11-13апп24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
перевірила наявність підстав для прийняття до провадження справи № 120/6486/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Вінницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Міністерства оборони України про встановлення факту сумісного проживання та перебування на утриманні
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року,
УСТАНОВИЛА:
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2, Вінницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Міністерства оборони України, в якому просила:
- встановити факт, що ОСОБА_1 відноситься до членів сім`ї цивільного чоловіка ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю як чоловік і дружина (подружжя) без реєстрації шлюбу з березня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_1;
- встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого годувальника ОСОБА_3 з 09 грудня 2019 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що звернулася до суду з цим позовом для встановлення факту сумісного проживання, ведення спільного господарства та перебування на утриманні ОСОБА_3, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1, для подальшого отримання грошової допомоги як член сім`ї загиблого військовослужбовця.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року, на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовлено у відкритті провадження у справі.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки встановлення факту, що має юридичне значення, не є публічно-правовою вимогою, а тому не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 15 січня 2024 року на підставі частинп`ятої, шостої статті 346 КАС України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду послався на таке.
У справі, яка розглядається позивачка вважає, що вона є членом сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_3 у розумінні Сімейного кодексу України (незважаючи на відсутність державної реєстрації шлюбу між вказаними особами) та має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".
Отже, на її думку, до предмета доказування в цій справі входить встановлення факту проживання однією сім`єю без зареєстрованого шлюбу позивачки з померлим військовослужбовцем.
Питання встановлення факту проживання однією сім`єю без зареєстрованого шлюбу позивачки із загиблим військовослужбовцем входило до предмета доказування у справі № 290/289/22-ц, розгляд якої здійснювався Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду і рішення по якій прийнято судом касаційної інстанції 22 березня 2023 року.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду постановою від 22 березня 2023 року скасував рішення Романівського районного суду Житомирської області від 22 червня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, та провадження у справі № 290/289/22-ц закрив, роз`яснивши позивачці право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.
При цьому, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у вказаній постанові зазначив, що вимоги позивачки пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду також врахував, що між позивачкою та Міністерством оборони України виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Тож у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає в підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно в публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, визнав недопустимим ініціювання судового провадження в порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні в порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого в такому провадженні, належним та допустимим.
З урахуванням наведеного вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з чоловіком, який загинув під час участі в бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження в цій справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимоги позову йдуть врозріз із положеннями статті 19 КАС України, якою визначено вичерпний перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що судами першої та апеляційної інстанцій при постановленні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального права, не враховано висновки, викладені в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц у подібних правовідносинах.
Визначення публічно-правового спору міститься у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України та означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС обумовлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За змістом пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Рішення Великої Палати Верховного Суду з приводу розмежування предметної юрисдикції з питання встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з метою отримання одноразової грошової допомоги на підставі Закону України від 20 грудня1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) відсутнє.
Узагальнюючи викладені обставини й міркування, а також посилаючись на те, що учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, вказуючи на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про розгляд спірних правовідносин судами цивільної юрисдикції, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про необхідність передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин п`ятої, шостої статті 346 КАС України для забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики з указаних у цій ухвалі правових питань.
Перевіривши матеріали справи та наведені доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду з таких міркувань.
На підставі частини п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку