ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2024 року
м. Київ
справа № 753/17656/17
провадження № 51-5352км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
судового секретаря ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
потерпілого ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року в кримінальному провадженні № 12017100020003534за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лозова Шаргородського району Вінницької області, жителя м. Києва,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2022 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року, ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна, крім житла.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Місцевий суд установив, що ОСОБА_8 31 березня 2017 року за попередньою змовою з невстановленою особою у квартирі АДРЕСА_1, із демонстрацією ножа та погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, вчинили розбійний напад на потерпілого ОСОБА_6 та заволоділи його майном на загальну суму 13 200 грн, а також особистими речами та документами.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд не повідомив його про розгляд апеляційної скарги сторони захисту та провів апеляційний розгляд без його участі, у зв`язку з чим не були повторно досліджені докази у справі, про що захисник просив у клопотанні.
Стверджує, що вказані порушення призвели до порушення його процесуальних прав та неналежного розгляду справи судом апеляційної інстанції, який не розглянув доводи апеляційної скарги про недопустимість протоколу обшуку від 31 березня 2017 року, протоколу пред`явлення речей для впізнання від 12 квітня 2017 року та матеріалів НСРД як доказів у справі, а також про відсутність у його діях складу злочину.
Тому вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
У судовому засіданні захисник підтримав вимоги касаційної скарги.
Прокурор та потерпілий просили відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити оскаржуване рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та мотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які було досліджено під час судового розгляду й оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
За приписами ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 323 чи ст. 381 цього Кодексу.
Викладені в касаційній скарзі засудженого доводи, які зводяться до твердження про порушення права обвинуваченого на захист у ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає обґрунтованими, зважаючи на таке.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 16 серпня 2023 року апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_8 без участі сторони захисту.
Частиною 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі - Конвенція) передбачено право кожного захищати себе особисто або використовувати юридичну допомогу захисника. Право обвинуваченого на захист закріплено в п. 5 ч. 1 ст. 129 Конституції України, як одна з основних засад судочинства.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що принцип змагальності та принцип рівності сторін є наріжним каменем справедливого судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції. Відповідно до зазначених принципів кожна зі сторін повинна мати змогу надати власне розуміння справи.
У рішенні ЄСПЛ від 15 квітня 2015 року у справі "Чопенко проти України" наголошується на тому, що виходячи з гарантій, закріплених у підпункті "с" пункту 3 статті 6 Конвенції, надзвичайно важливим для справедливості системи кримінального судочинства є те, що обвинувачений повинен мати адекватний захист як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді (справа "Лала проти Нідерландів" (Lala v. the Netherlands). Участь представника прокуратури у засіданні суду апеляційної інстанції, на якому підсудний або його представник були відсутніми, є такою, що порушує право заявника на захист та принцип рівності сторін, що є невід`ємною складовою права на справедливий суд (справи "Бельзюк проти Польщі" (Belziuk v. Poland) та "Піралі Оруджов проти Азербайджану" (Pirali Orujov v. Azerbaijan).