ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2024 року
м. Київ
Справа № 554/3882/22
Провадження № 51 - 1923 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021170000000628 від 28 вересня 2021 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Донське Сімферопольського району, Автономної Республіки Крим, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 286-1 ч. 3 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Полтавського апеляційного суду від 07 березня 2023 року щодо нього.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і на нього покладено відповідні обов`язки.
Скасовано арешти, накладені ухвалами Октябрського районного суду м. Полтави від 29 вересня 2021 року на саморобний трактор, д.н.з. НОМЕР_1, автомобіль Тойота Пріус, д. н. з. НОМЕР_2 та сідловий тягач МАН, д.н.з. НОМЕР_3 з напівпричепом Шмітц, д. н. з. НОМЕР_4 .
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 6 521,56 грн процесуальних витрат.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
27 вересня 2021 року близько 22 год 10 хв ОСОБА_6, керуючи саморобним трактором, д.н.з. НОМЕР_1, виїжджав з АЗС "Татнафта", що в с. Галяве Лубенського району Полтавської області по вул. Центральна, 1, на автодорогу Р-60 сполученням Суми-Пирятин. В порушення вимог п. 10.2 ПДР, не маючи перешкод технічного характеру для виконання зазначених вимог правил, ОСОБА_6 проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не надав дорогу транспортним засобам, що рухались по ній, та допустив зіткнення з автомобілем Тойота Пріус, д. н. з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, що рухався в напрямку м. Суми по автодорозі Р-60 Суми-Пирятин, а в подальшому здійснив зіткнення з сідловим тягачем МАН, д.н.з. НОМЕР_3, з напівпричепом Шмітц, д.н.з. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_8 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир саморобного трактора, д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення, що призвели до її смерті.
Порушення вказаних вимог ПДР водієм ОСОБА_6 з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.
Вироком Полтавського апеляційного суду від 07 березня 2023 року частково задоволено апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_10, скасовано вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 19 вересня 2022 року в частині призначення ОСОБА_6 покарання та ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_6 за ст. 286 ч. 2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Строк відбування основного покарання ОСОБА_6 вказано обчислювати з моменту його затримання в порядку виконання вироку.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить змінити вирок апеляційного суду, залишивши без зміни призначене йому Октябрським районним судом м. Полтави покарання у виді 3 років позбавлення волі зі звільненням його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки та покладенням на нього відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Вважає вирок апеляційного суду незаконним і таким, що ухвалений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. На думку засудженого ОСОБА_6, призначене йому апеляційним судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі і є таким, що ухвалене з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Звертає увагу на те, що він визнав свою вину у вчиненому ДТП, що призвело до загибелі його дружини, щиро розкаявся та попросив вибачення у потерпілого ОСОБА_11, якому пропонував допомогу та відшкодування моральної шкоди. Також вказує на те, що потерпілий ОСОБА_11 сприйняв його розкаяння у вчиненому дійсним та щирим, вибачив його та просив суд суворо його не карати, а по можливості, взагалі не карати. Звертає увагу на те, що він вчинив злочин вперше, має позитивні характеристики, має незадовільний стан здоров`я, втратив дружину ОСОБА_9, яка була найближчою йому людиною, належно критично оцінив своє діяння та щиро розкаявся. Наведене, на думку засудженого, дає підстави для пом`якшення призначеного йому покарання та застосування ст. 75 КК України. Також вказує на допущене порушення вимог ст. 32 ч. 1 КПК України при направленні та розгляді обвинувального акту Октябрським районним судом м. Полтави, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув.
Заперечень на касаційну скаргу засудженого від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ст. 286 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Санкція ст. 286 ч. 2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших