ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2024 року
м. Київ
справа № 750/5115/22
провадження № 51-5104км23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді: ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5,
захисник ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції (далі - прокурор), на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 19 липня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022270340003505, стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає у АДРЕСА_1, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м`якості, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування оскарженого судового рішення та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Свої доводи прокурор мотивує тим, що апеляційний суд в порушення статей 2, 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України)за наявності підстав для призначення більш суворого покарання, необґрунтовано залишив апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого без задоволення, не надав відповіді на всі доводи апеляційних скарг, допустив низку суперечностей, пом`якшив покарання, що перешкодило ухваленню законного та обґрунтованого рішення (ч. 1 ст. 412, ст. 438 КПК України).
Вказує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_7 з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. З ст. 185 КК України з огляду на окреме тлумачення кваліфікуючої ознаки "вчинення злочину в умовах воєнного стану", не врахував, що ОСОБА_7 крадіжка здійснена 18 липня 2022 року в нічний час (о 00:08), тобто у період комендантської години, яка діє по всій Україні, зокрема у Чернігівській області станом на дату вчинення злочину.
Вважає, що апеляційним судом не застосовано закон України, який підлягав застосуванню - ч. 4 ст. 185 КК України.
Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині перекваліфікації дій обвинуваченого призвело до пом`якшення призначеного покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи та особі обвинуваченого.
Прокурор не погоджується із твердженням апеляційного суду, що ОСОБА_7 на час вчинення правопорушення не притягувався до адміністративної відповідальності, адже, вчиняючи злочин 18 липня 2022 року, ОСОБА_7 уже був 26 травня 2022 року притягнутим до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП.
На думку прокурора, з огляду на тяжкість злочину, враховуючи дані про особу засудженого, який посередньо характеризується, притягувався до адміністративної відповідальності, крім цього злочину, вчинив ще інше кримінальне правопорушення, за відсутності пом`якшуючих покарання обставин вважає, що ОСОБА_7 не зможе виправитися за умови призначення покарання із застосування ст. 69 та/або ст. 75 КК України.
Зазначає, що призначене покарання не є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення злочинів як засудженим, так і іншими особами, не відповідає вимогам ст. 65 КК України та є явно м`яким, а застосування ст. 75 КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням вважає необґрунтованим - що є підставою для скасування судового рішення у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Менського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням за вироком Менського районного суду Чернігівської області від 30 грудня 2022 року остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі статті 75 КК України, звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, та покладенням на нього обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.
Цивільний позов приватного підприємства "Сіверпродукт" до ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь приватного підприємства "Сіверпродукт" 20469,90грн у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Чернігівськогоапеляційного суду від 19 липня 2023 року апеляційні скарги представника потерпілого адвоката ОСОБА_8 та прокурора залишено без задоволення
Вирок Менського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2023 року стосовно ОСОБА_7 змінено.
Дії ОСОБА_7 перекваліфіковано з ч. 4 на ч. 3 ст. 185 КК України. ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням за вироком Менського районного суду Чернігівської області від 30 грудня 2022 року, остаточно ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, з іспитовим строком 1 рік, та покладенням на нього обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.
У решті вирок залишено без зміни.
Як установлено судами, 18 липня 2022 року, близько 00:08, ОСОБА_7, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, шляхом пошкодження вхідних дверей магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2", розташованого по АДРЕСА_2, проник всередину приміщення, звідки таємно викрав алкогольні та слабоалкогольні напої в асортименті, газовані напої та інші товарно-матеріальні цінності на загальну суму 3 077,90 грн, чим завдав матеріальної шкоди суб`єкту господарювання приватному підприємству "Сіверпродукт".
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор просила задовольнити касаційну скаргу прокурора, скасувати оскаржувану ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Захисник просив залишити оскаржуване судове рішення без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення. Іншим учасникам було належним чином повідомлено про час і місце судового розгляду, але в судове засідання вони не зʼявилися.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПКУкраїни судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначаються: встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції, не дотримався вказаних вимог закону.
За правилами ст. 433 КПК України Суд переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Щодо неправильного застосуванням закону України про кримінальну відповідальність
З матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції за результатами розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 вважав доведеною його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у приміщення, вчинене в умовах воєнного стану.