ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18січня 2024 року
м. Київ
справа №710/168/17
провадження №51-2622км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
засуджених ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_10,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 на вирок Черкаського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у кримінальному провадженні № 12016250300000612за обвинуваченням
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та жителя АДРЕСА_1,
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Черкаси та жителя АДРЕСА_1,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя АДРЕСА_1, та
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Межигірка Шполянського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ст. 246 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 07 липня 2022 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано невинуватими та виправдано за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ст. 246 КК у зв`язку з недоведеністю вчинення ними цього злочину.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора 24 січня 2023 року суд апеляційної інстанції цей вирок скасував та ухвалив новий вирок, яким визнав ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ст. 246 ККта призначив кожному з них покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК звільнив їх від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК і згідно з положеннями ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК звільнив їх від призначеного покарання у зв`язку з закінченням строку давності
Також судом було вирішено питання про долю речових доказів у справі.
Апеляційний суд установив, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою з метою незаконної порубки дерев, починаючи із невстановленого періоду і до 04 жовтня 2016 року за допомогою бензопил, без передбаченого законом дозволу, в адміністративних межах Терешківської сільської ради Шполянського району, в захисній лісосмузі здійснили незаконну порубку 401 дерева, а саме клена, ясена, верби та липи, діаметром пнів від 10 до 80 см., які згідно ст. 4 Лісового Кодексу відносяться до лісового фонду України, чим заподіяли Державі в особі Терешківської сільської ради істотну шкоду в сумі 1 491 652, 31 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати вирок апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник вважає, що вирок апеляційного суду побудовано на припущеннях щодо часу та місця вчинення злочину.
Стверджує, що апеляційним судом в основу вироку було покладено копії акта дотримання вимог природоохоронного законодавства від 04 жовтня 2016 року, план-схему знаходження вирубки, переліковну відомість пнів зрізаних дерев та розрахунок заподіяної шкоди, які не відповідають критеріям допустимості доказів, визначених у ч. 2 ст. 84 та ст. 99 КПК.
Вказує, що цей суд не встановив кому саме було завдано шкоду внаслідок злочину та не доведено наявність істотної шкоди у справі.
Зазначає, що апеляційний суд у вироку не конкретизував у редакції якого саме закону було засуджено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заст. 246 КК, оскільки з часу вчинення ними цього злочину і до ухвалення вироку вказана норма неодноразово змінювалася.
Також вважає, що нова редакція цієї статті, яка діє з 01 січня 2019 року, має зворотну силу в часі і скасовує кримінальну відповідальність засуджених, оскільки встановлена судом сума істотної шкоди становить менше ніж 1 921 000 грн, що є підставою для їх виправдання.
З урахуванням цих обставин захисник вважає, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 374 та 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК) і підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в цьому суді.
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
У судовому засіданні засуджений та захисники підтримали вимоги касаційної скарги.
Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги і просила залишити оскаржуваний вирок без зміни.
Мотиви Суду
Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє вирок апеляційного суду в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанцій.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ч. 1 ст. 420 КПК визначено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
При ухваленні нового вироку у справі апеляційний суд цих вимог закону дотримався.
Суд першої інстанції визнав ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ст. 246 КК, через недоведеність вчинення ними цього злочину.
При перегляді вироку місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора апеляційний суд його скасував та ухвалив у справі новий вирок, яким визнав засуджених винуватими у вчиненні вказаного злочину, призначив їм відповідне покарання та звільнив від покарання в зв`язку із закінченням строку давності.
Висновок апеляційного суду про доведеність винуватості ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину зроблений із дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин справи, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час апеляційного розгляду й оціненими судом з урахуванням ст. 94 КПК з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. У своєму рішенні апеляційний суд навів відповідні мотиви чому він бере до уваги одні докази та надає їм перевагу, а інші відхиляє.