ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2024 року
м. Київ
справа № 453/245/21
провадження № 51-1058км23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді: ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5,
засуджений ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисник ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
захисник ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_9 та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Сколівського районного суду Львівської області від 20 січня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140300000436, стосовно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народивсята проживає в АДРЕСА_1, засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився та проживає у АДРЕСА_1, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_9, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, виклала вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування оскаржених судових рішень та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції.
Свої доводи захисник мотивує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій надали неправильну оцінку зібраним доказам, належним чином не врахували показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 щодо способу вилучення ножа з господарства, де проживає ОСОБА_6 з родиною, не відреагували на порушення прав особи, допущені під час досудового слідства, не врахували того, що докази стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_6 зібрані з порушенням чинного законодавства, а рішення судів ухвалено тільки на підставі показань потерпілих, які неодноразово їх змінювали.
Вказує, що суд апеляційної інстанції, незважаючи на клопотання сторони захисту дослідити докази у справі, таких доказів не дослідив, не взяв до уваги того, що жоден доказ не має наперед встановленої сили, не надав жодної оцінки доказам з точи зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку.
Зазначає, що суди обох інстанцій ухилися від дослідження доказів, пов`язаних з проведенням обшуку у володінні особи на предмет їх допустимості.
Процес вилучення ножа відбувся як несанкціонований обшук, у присутності осіб без повноважень та без участі понятих, без ухвали слідчого судді, без відображення вилучення речового доказу у протоколі слідчої дії, без фіксації фото чи відео зйомкою та без детального опису в протоколі огляду, що суперечить положенням статей 227, 234, 235, 236, 237 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). На думку захисника, процедура вилучення такого ножа, його приєднання до матеріалів кримінального провадження як речового доказу - це отримання доказів незаконним шляхом, а зібрані докази вважає недопустимими.
Крім того, вказує, що всупереч ст. 411 КПК України суд не зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відхилив інші.
Вважає, що кваліфікація дій за ч. 3 ст.187 КК України не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки стороною обвинувачення не надано доказів того, що обвинувачені вчинили напад, з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я особи, що привело до порушення права на справедливий суд.
Також зазначає про те, що при призначенні покарання суди не врахували дані, що характеризують особу ОСОБА_9, а саме: позитивну характеристику за місцем проживання, перебування на обліку в лікаря-психіатра з 18 вересня 2009 року, відшкодування матеріальних збитків у повному обсязі, заяву потерпілої ОСОБА_12 з проханням суворо не карати ОСОБА_9 .
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, виклав вимогу до Суду про скасування оскаржених судових рішень та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції.
Свої доводи засуджений ОСОБА_6 мотивує тим, що судом апеляційної інстанції не було враховано показання свідків щодо способу вилучення ножа з господарства, де він проживає, не враховано фактів порушення прав обвинувачених, пов`язаних із зібранням доказів, що є порушенням права на справедливий суд.
Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки доводам сторони захисту, судові рішення ухвалені всупереч положенням ст. 94 КПК України, а викладені судами висновки ґрунтуються тільки на підставі припущень потерпілих, показання яких неодноразово змінювались, а не на обставинах, що були об`єктивно з`ясовані в суді та підтверджені сукупністю доказів.
Зміст судових рішень, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Сколівського районного суду Львівської області від 20 січня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна. Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу, залишено попередній - тримання під вартою. Строк відбування покарання ОСОБА_6 постановлено рахувати з часу фактичного затримання, тобто з 04 грудня 2020 року.
ОСОБА_9 визнано винуватим та призначено покарання за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч.3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна.
Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_9 покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Сколівського районного суду Львівської області від 05 березня 2020 року і остаточно ОСОБА_9 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією майна.
Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою. Строк відбування покарання ОСОБА_9 постановлено рахувати з часу фактичного затримання, з 04 грудня 2020 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 залишено без задоволення, а вирок Сколівського районного суду Львівської області від 20 січня 2022 року стосовно ОСОБА_9, ОСОБА_6 - без зміни.
Як установлено судами, 01 грудня 2020 року, близько 20:30, ОСОБА_9, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, умисно, проти волі власника майна, скориставшись відсутністю сторонніх осіб та переконавшись, що його ніхто не бачить, через незачинені вхідні двері проник до житлового будинку АДРЕСА_2, та належить ОСОБА_14, яка знаходилася в цей час в житловому будинку, з метою крадіжки її грошових коштів. Перебуваючи в житловому будинку, продовжуючи свої злочинні дії, він проник до кімнати-кухні будинку ОСОБА_14, яка в цей час знаходилась в іншій кімнаті, де з кухонної шафи, повторно, таємно, викрав грошові кошти в сумі 540 гривень. Після скоєного ОСОБА_9 залишив місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденими грошовими коштами на власний розсуд.
Такі дії обвинуваченого суд кваліфікував за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане із проникненням у житло.
Крім того, 01 грудня 2020 року, близько 21:00, ОСОБА_9 та ОСОБА_6, за попередньою змовою, групою осіб, умисно проти волі власника майна, вибили шибку на вхідних дверях будинку, через яку відчинили металеву засувку на вхідних дверях та проникли до житлового будинку АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_12, яка знаходилася в цей час в житловому будинку, з метою заволодіння її грошовими коштами. Перебуваючи в житловому будинку, продовжуючи свої злочинні дії, вони почали вимагати в ОСОБА_12 передати їм грошові кошти, погрожуючи при цьому їй ножем, який принесли з собою, та фізичною розправою у разі її відмови передати грошові кошти. Однак потерпіла ОСОБА_12 добровільно відмовилась видавати грошові кошти, після чого ОСОБА_9 вхопив потерпілу обома руками за її руки та викрутив їх за спину потерпілої, утримуючи її у безпорадному стані, а ОСОБА_6 в цей час без добровільної волі потерпілої розпочав обшукувати її одяг, в який вона була одягнена, та умисно, відкрито заволодів грошовими коштами потерпілої в сумі 7 000 гривень. Після скоєного ОСОБА_6 та ОСОБА_9 залишили місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядилися грошовими коштами на власний розсуд.
Крім того, 03 грудня 2020 року, близько 21:00, ОСОБА_9 та ОСОБА_6, за попередньою змовою, групою осіб, повторно, умисно проти волі власника майна, через вибиту ними раніше шибку на вхідних дверях будинку, відчинили металеву засувку на вхідних дверях та проникли до житлового будинку АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_12, яка знаходилася в цей час в житловому будинку, з метою заволодіння її грошовими коштами. Перебуваючи в будинку, ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_6 почали вимагати в ОСОБА_12 передати їм грошові кошти, погрожуючи ОСОБА_12 при цьому ножем та фізичною розправою у разі її відмови передати гроші. Однак, потерпіла ОСОБА_12 повідомила їм, що в неї грошових коштів не має, оскільки 01 грудня 2020 року вони обоє відкрито протиправно заволоділи її грошовими коштами. Після сказаного, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_9 по черзі нанесли потерпілій ОСОБА_12 декілька ударів кулаками обох рук в обличчя та шукали грошові кошти в одній з кімнат її житлового будинку, а потерпіла ОСОБА_12 в цей час, переживаючи за своє життя, покинула житловий будинок через вікно, ОСОБА_6 з ОСОБА_9, не знайшовши грошові кошти, покинули місце вчинення кримінального правопорушення.
Такі дії обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_6 суд кваліфікував за ч. 3 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров`я потерпілої ОСОБА_12, яка зазнала нападу та погрозою застосування такого насильства, вчинений повторно за попередньою змовою групою осіб та поєднаний з проникненням в житло.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6, захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали подані касаційні скарги, просили їх задовольнити, прокурор заперечувала проти задоволення касаційних скарг, просила судові рішення залишити без зміни, а касаційні скарги - без задоволення. Іншим учасникам було належним чином повідомлено про час і місце судового розгляду, але в судове засідання вони не зʼявилися.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, суд касаційної інстанції виходить з фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судами, та не втручається у правильність проведеної оцінки доказів, зібраних у цьому провадженні.
З урахуванням меж перегляду Судом судових рішень та підстав для їх скасування або зміни, визначених у ч. 1 ст. 438 КПК України, касаційний перегляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційній скарзі, щодо посилань на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості.
Щодоістотного порушення вимог кримінального процесуального закону
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їм злочинів зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було ретельно досліджено і перевірено під час судового розгляду.